Постанова

від 25.04.2012 по справі 45/7

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 № 45/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

при секретарі Криворотько В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №12/01-1 від 12.01.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.01.2012 року

у справі № 45/7 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенойл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг»

про стягнення 708 527,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року по справі № 45/7 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стенойл» 689 527,50 грн. основного боргу, 12 411,49 грн. пені, 14 038,78 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2012 року по справі № 45/7.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Відповідач був належним чином повідомлений, згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 50), ухвала суду від 01.03.2012 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження була вручена відповідачу 13.03.2012 р.

Представник позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, 10.04.2012 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив від позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стенойл» (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» (далі - Відповідач, Покупець) був укладений договір поставки оливи індустріальної № 1111.2408.0107 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар.

Передача товару Позивачем Відповідачеві підтверджується Актом прийому передачі товару від 05.08.2011 року (а.с. 14) та видатковою накладною № РН-0000399 від 05.08.2011 року (а.с. 12), відповідно до яких Продавець передав Покупцеві товар на загальну суму 689 527,50 грн.

Згідно з п 3.1 Договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця за реквізитами, вказаними в даному Договорі, на протязі 70 днів з моменту поставки.

Враховуючи 70 денний строк, відповідач повинен був оплатити товар до 16.10.2011 року.

Однак, доказів сплати заборгованості, в сумі 689 527,50 грн., відповідачем на користь позивача суду не надано.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищезазначене, колегія погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 689 527,50 грн. підлягають задоволенню.

Крім того Позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з Відповідача 12 411,49 грн. пені за період з 16.10.2011 року по 29.11.2011 року.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за порушення погодженого сторонами строку оплати за поставлений товар, відповідач повинен сплатити на користь позивача 0,5 % пені, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої в період нарахування пені від загальної вартості не оплаченої в строк партії товару, за кожен день прострочення.

Колегія суддів, провівши повторний математичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності вимоги Позивача про стягнення з Відповідача за період з 16.10.2011 року по 29.11.2011 року пені в сумі 12 411,49 грн.

Позивач, в своїй позовній заяві, просить суд задовольнити вимоги щодо стягнення з Відповідача відсотків в сумі 6 588,29 грн. за користування грошовими коштами, обґрунтовуючи свої вимоги ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Господарський суд міста Києва дійшов вірного висновку, що ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається Позивач, визначає не вид санкції за порушення зобов'язання, а встановлює порядок визначення розміру штрафних санкцій - штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Позивача про стягнення процентів в сумі 6.588,29 грн. на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.01.2012 року по справі № 45/7 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на Відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Холдинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року по справі № 45/7 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 45/7 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Колегія суддів у складі:

головуючий-суддя Б.О. Ткаченко

судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.