Постанова

від 26.04.2012 по справі 6/253-16/108-38/418

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 6/253-16/108-38/418

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Куксова В.В.

Авдеєва П.В.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Івченко О.А.-старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України;

Від позивача: представник не з'явився;

Від відповідача 1: представник ОСОБА_3 - за довіреністю, ОСОБА_4- директор;

Від відповідача 2: представник ОСОБА_5 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Заступника Генерального прокурора України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2011р.

по справі № 6/253-16/108-38/418 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс»,

2. Державного підприємства «Укроборонсервіс»

про визнання недійсним договорів та стягнення 33 410 604,80 грн.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2010 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс», 2. Державного підприємства «Укроборонсервіс» про визнання недійсним договорів та стягнення 33 410 604,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Заступник Генерального прокурора України посилається на те, що спірні договори були укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» та Державного підприємства «Укроборонсервіс» з порушенням чинного законодавства України, оскільки Відповідач 1, як продавець зенітно-керованих ракет та габаритно-вагових макетів зенітно-керованих ракет за спірними договорами, в порушення п.72-1 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"не мав ліцензії на реалізацію цього військового майна, відповідно вчинив ці договори з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у сфері функціонування і розвитку оборонно-промислового комплексу, що є підставою для визнання цих договорів недійсними відповідно до ст.227 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 09.09.2010р. у позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2010р. по справі №6/253 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2011р. постанову рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. у справі №6/253-16/108 у позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. у справі №6/253-16/108 скасовано та прийняте нове рішення. Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2011р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2011р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011р. позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України задоволено частково:

- визнано недійсним договір №Д29-5.2/1436 від 30.12.2005р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Паралакс" та Державним підприємством "Укроборонсервіс".

- визнано недійсним договір №Д29-5.1/478 від 10.03.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Паралакс" та Державним підприємством "Укроборонсервіс".

- визнати недійсним договір №Д29-5.1/423 від 12.03.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Паралакс" та Державним підприємством "Укроборонсервіс".

- визнати недійсним договір №Д29-5.2/452А від 14.03.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Паралакс" та Державним підприємством "Укроборонсервіс".

В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Паралакс" на користь Державного бюджету України 33 420 604,80 грн., як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Заступник Генерального прокурора України посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що вимога стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Паралакс" на користь Державного бюджету України 33 420 604,80 грн. не відповідає ст. 208 ГК України.

Крім того, не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс», в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині визнання недійсними договорів: №Д29-5.2/1436 від 30.12.2005р., №Д29-5.1/478 від 10.03.2006р., №Д29-5.1/423 від 12.03.2006р., №Д29-5.2/452А від 14.03.2006р., як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справ, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що спірні договори укладені в порушення п.72-1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 227 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» вказує на те, що місцевий господарський суд безпідставно послався, як на підставу доказу укладення спірних договорів в порушення приписів п.72-1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» без одержання ліцензії, на постанову Печерського районного суду м. Києва від15.02.2011 р. у кримінальній справі за обвинуваченням директора Товариства з обмеженою відповідальністю«Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» та його заступника у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 202 КК України, а саме здійснення господарської діяльності, спрямованої на реалізацію зенітних керованих ракет без одержання ліцензії, що було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. по справі № 6/253-16/108-38/418 (склад суддів: головуючий - Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) прийнято самовідвід колегії суддів.

Розпорядженням № 02-15/140 від 07.03.2012р. відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 6/253-16/108-38/418, у зв'язку з самовідводом колегії суддів.

Розпорядженням № 02-15/145 від 12.03.2012р. відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 6/253-16/108-38/418, у зв'язку з недопустимістю повторної участі головуючого судді (судді-доповідача) Вербицької О.В.

Так, при повторному автоматичному розподілу справи № 6/253-16/108-38/418, останню призначено судді-доповідачу ОСОБА_6

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» подано відзив на апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України, в якій просить залишити її без задоволення.

Крім того, представником Державного підприємства «Укроборонсервіс» подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині визнання недійсними договорів: №Д29-5.2/1436 від 30.12.2005р., №Д29-5.1/478 від 10.03.2006р., №Д29-5.1/423 від 12.03.2006р., №Д29-5.2/452А від 14.03.2006р., як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справ, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачем - Міністерством промислової політики України не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного його повідомлення про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення № 33407686, № 16640079.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Міністерства промислової політики України за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд правомірно позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України задоволено частково.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» та Державним підприємством «Укроборонсервіс» був укладений договір №Д29-5.2/1436, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» зобов'язалося поставити Державному підприємству «Укроборонсервіс» зенітні керовані ракети 9М38М1 в кількості 48 одиниць, зенітні керовані ракети учбово-діючі 9М38М1 УД в кількості 2 одиниці, габаритно-ваговий макет зенітної керованої ракети 9М38М1 ГВМ в кількості 2 одиниці після проведення на базі продавця їх передпродажної підготовки та здійснити гарантійне обслуговування виробів.

Також, 10.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» та Державним підприємством «Укроборонсервіс» був укладений договір купівлі-продажу №Д29-5.1./478, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» зобов'язалося поставити Державному підприємству «Укроборонсервіс» зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 34 одиниць.

Крім того, 12.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» та Державним підприємством «Укроборонсервіс» був укладений договір купівлі-продажу №Д29-5.1/423, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» зобов'язалося поставити Державному підприємству «Укроборонсервіс» зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 48 одиниць.

14.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» та Державним підприємством «Укроборонсервіс» був укладений договір №Д29-5.1/452А, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» зобов'язалося поставити Державному підприємству «Укроборонсервіс» зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 24 одиниці, учбово-діючі ракети ЗМ9МЗ УД в кількості 2 одиниці, габаритно-вагові макети ракети ЗМ9МЗ ГВМ в кількості 2 одиниці після проведення на базі продавця їх передпродажної підготовки та здійснити гарантійне обслуговування виробів.

Встановлено, що на виконання умов вказаних договорів Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» був поставлений Державному підприємству «Укроборонсервіс» вказаний у цих договорах товар, а Державним підприємством «Укроборонсервіс» було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» грошові кошти в загальній сумі 33 420 604,80 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 15.06.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» була отримана ліцензія серії АВ № 327231 строком дії до 16.06.2012р. на реалізацію військової техніки.

Встановлено, що 15.02.2011р. Печерським районним судом міста Києва була прийнята постанова, яка набрала законної сили, якою звільнено від кримінальної відповідальності директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма

«Параллакс» ОСОБА_4 та заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.202 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

З матеріалів справи вбачається, що Вищий господарський суд України у постанові 21.02.2011р., якою судові рішення у даній справі скасовані, а справу передано на новий розгляд, дійшов висновку про те, що господарська діяльність з розроблення, виготовлення, реалізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів віднесена до діяльності, яка підлягає ліцензуванню не Ліцензійними умовами, а Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів до неї від 13.01.05р. Право на провадження зазначеного виду господарської діяльності протягом визначеного строку можу бути підтверджено лише одним документом ліцензією. Однак, встановивши відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» необхідної ліцензії, суди дані норми залишили поза увагою. Вищенаведеним спростовується висновок судів про укладення спірних правочинів з дотриманням вимог законодавства.

Крім того, у постанові від 28.09.2011р., якою прийняті судові рішення у даній справі, скасовані, а справу передано на новий розгляд, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено питання наявності вини сторін у спірній угоді у формі умислу або необережності. В постанові апеляційний суд в обґрунтування наявності у сторони за угодою умислу на укладення цієї угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, послався на постанову Печерського районного суду міста Києва від 15.02.11р. у кримінальній справі. При цьому, апеляційний суд не визначив, чи набрала ця постанова чинності та не звернув уваги на те, що цей доказ не міг бути предметом розгляду суду першої інстанції.

За таких обставин судова колегія вважає підставним висновок місцевого господарського суду про те, що з вищевстановлених обставин вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» у 2005 та 2006 роках уклав спірні договори та здійснив реалізацію Державному підприємству «Укроборонсервіс» військової техніки та боєприпасів без ліцензії на їх реалізацію, чим порушив норми п.721 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". У зв'язку з цим проти директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» ОСОБА_4 та заступника директора Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» ОСОБА_7 була порушена кримінальна справа за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.202 КК України, оскільки вони своїми умисними діями, являючись службовими особами, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, здійснили господарську діяльність спрямовану на реалізацію боєприпасів за спірними договорами без одержання ліцензії. Постановою Печерського районного суду міста Києва, яка набрала законної сили, вказаних осіб було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

За приписами п.721 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", у редакціях, що діяли в момент укладання спірних договорів, ліцензуванню підлягають таки види господарської діяльності, як розроблення, виготовлення, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа,

яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно з Постановою № 9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За приписами ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що спірні договори укладені в порушення п.72-1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 227 ЦК України та ст. 207 ГК України, у зв'язку з чим вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду стосовно того, що позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України про визнання оспорюваних договорів недійсними підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги Заступника Генерального прокурора України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» на користь Державного бюджету України коштів, сплачених Державним підприємством «Укроборонсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» в сумі 33 420 604,80 грн. судова колегія зазначає наступне.

Як передбачено ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою стягується за рішенням суду в доход держави.

Судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що Заступник Генерального прокурора України просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» на користь Державного бюджету України кошти, отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» від Державним підприємством «Укроборонсервіс»

за спірними договорами в оплату поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» військового майна в сумі 33 420 604,80 грн., з підстав вчинення цих договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Однак, Заступник Генерального прокурора України доводить наявність умислу на вчинення даних правочинів лише у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс», у зв'язку з чим, згідно з вказаними нормами права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» повинно повернути отримані за спірними договорами кошти в сумі 33 420 604,80 грн. Державному підприємству «Укроборонсервіс», а отримане Державним підприємством «Укроборонсервіс» від Міністерства промислової політики України військове майно або його вартість повинна бути стягнута з Державного підприємства «Укроборонсервіс» в доход держави.

Враховуючи встановлене вище, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про те, що, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» відсутні зобов'язання зі сплати отриманих від Державного підприємства «Укроборонсервіс» коштів в сумі 33 420 604,80 грн. в доход державного бюджету, тому вказана вимога Заступника Генерального прокурора України задоволенню не підлягає.

За таких обставин, судова колегія вважає необґрунтованими твердження Заступника Генерального прокурора України стосовно того, що суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що вимога стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Паралакс" на користь Державного бюджету України 33 420 604,80 грн. не відповідає ст. 208 ГК України.

Стосовно посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» на те, що позивачем не вказано, яке саме право та охоронювані законом інтереси позивача були порушені спірними договорами, судова колегія повідомляє наступне.

Як передбачено положеннями ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

За приписами ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що підставами представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

В силу ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх

суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до листа Агентства з питань оборонно-промислового комплексу Міністерства промислової політики України від 15.10.2009 № 01/3-1-674 зенітні керовані ракети 9М38М1, які є предметом вищезазначених договорів, відносяться до категорії "боєприпаси", тому що за своїм призначенням використовуються для ураження живої сили противника, знищення його військової техніки. Учбово-діючі зенітні керовані ракети 9М38М1 УД та габаритно-вагові макети зенітної керованої ракети 9М38М1 ГВМ, які є предметом вищезазначених договорів, відносяться до категорії "військова техніка", оскільки за своїм призначенням вони використовуються для навчання військових підрозділів, випробувань таких засобів.

Таким чином, за умовами оспорюваних договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» здійснило реалізацію Державному підприємству "Укроборонсервіс" військової техніки та боєприпасів.

Проте, ліцензію Міністерства промислової політики України серії АВ № 327231 строком дії до 15.06.2012р. на реалізацію військової техніки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» отримало лише 15.06.2007р.

Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. № 1698, Міністерство промислової політики України є органом ліцензування таких видів діяльності як розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів, для отримання ліцензій на реалізацію озброєння.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що Заступник Генерального прокурора України обґрунтовано звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України за захистом порушеного права.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводами апеляційних скарг не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Заступника Генерального прокурора України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс» на рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2011 р. у справі № 6/253-16/108-38/418 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2011 р. у справі № 6/253-16/108-38/418 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 6/253-16/108-38/418 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Куксов В.В.

Авдеєв П.В.