Постанова

від 05.07.2012 по справі 6/253-16/108-38/418

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р. Справа № 6/253-16/108-38/418

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника Генерального прокурора України; Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Параллакс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 р. у справі№ 6/253-16/108-38/418 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Параллакс"; Державного підприємства "Укроборонсервіс" провизнання недійсним договорів та стягнення 33 410 604,80 грн.

За участю представників: позивача:Калусенко В.В. відповідача-1:Батюсь Т.В., Вербін С.Ю. відповідача-2:Донець Т.С. прокуратури:Красножон О.М.

В С Т А Н О В И В:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське науково-виробниче підприємство Фірма "Параллакс" (надалі -"ТОВ "Параллакс") та Державного підприємства "Укроборонсервіс" (надалі -"ДП "Укроборонсервіс") про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № Д29-5.2/1436 від 30.12.2005, № Д29-5.1/478 від 10.03.2006, № Д29-5.1/423 від 12.03.2006, № Д29-5.1/452А від 14.03.2006 та стягнення на підставі ст. 208 ГК України з ТОВ "Параллакс" 33 420 604,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 203, 215, 227, 267 ЦК України та укладенням відповідачем-1 договорів без отримання ліцензії у відповідності до вимог п. 72-1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011 (суддя Власов Ю.Л.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 (судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В., Куксов В.В.), позов задоволено частково, визнано недійсними на підставі ст. 227 ЦК України та ст. 207 ГК України договори №Д29-5.2/1436 від 30.12.2005, №Д29-5.1/478 від 10.03.2006, №Д29-5.1/423 від 12.03.2006, №Д29-5.2/452А від 14.03.2006. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 у справі № 6/253-16/108-38/418 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ "Параллакс" на користь Державного бюджету України 33 420 604,80 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, внаслідок чого суди дійшли безпідставного висновку про необґрунтованість вказаної позовної вимоги.

З касаційною скаргою на вищезазначені судові рішення до Вищого господарського суду України звернулося також ТОВ "Параллакс", яке просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 у справі № 6/253-16/108-38/418 в частині визнання недійсними договорів №Д29-5.2/1436 від 30.12.2005, №Д29-5.1/478 від 10.03.2006, №Д29-5.1/423 від 12.03.2006, №Д29-5.2/452А від 14.03.2006 та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити; в іншій частині рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи касаційної скарги ТОВ "Параллакс" мотивовані неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції ст. 227 ЦК України, п. 72-1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст. 207 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2005, 10.03.2006, 12.03.2006 та 14.03.2006 між ТОВ "Параллакс" (продавець) та ДП "Укроборонсервіс" (покупець) укладено відповідно договір № Д29-5.2/1436, № Д29-5.1./478, № Д29-5.1/423, № Д29-5.1/452А, за умовами яких відповідач-1 зобов'язався поставити відповідачу-2 зенітні керовані ракети 9М38М1, зенітні керовані ракети учбово-діючі 9М38М1 УД та габаритно-вагові макети зенітної керованої ракети 9М38М1 ГВМ.

На виконання вказаних договорів ТОВ "Параллакс" поставив ДП "Укроборонсервіс" обумовлений договорами товар, а ДП "Укроборонсервіс" сплатило ТОВ "Параллакс" грошові кошти в загальній сумі 33 420 604,80 грн.

Судами встановлено, що вироби 9М38М1 є зенітно-керованими ракетами та відносяться до категорії "боєприпаси", а учбово-діючі 9М38М1 УД та габаритно-вагові макети зенітної керованої ракети 9М38М1 ГВМ -до категорії "військова техніка".

Пунктом 72-1 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) господарську діяльність з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї віднесено до діяльності, яка підлягає ліцензуванню відповідно до цього Закону.

Судами встановлено, що ліцензія серії АВ № 327231 строком дії до 16.06.2012р. на реалізацію військової техніки була отримана ТОВ "Параллакс" лише 15.06.2007. ТОВ "Параллакс" на момент укладення спірних договорів не запитувало та не отримувало відповідної ліцензії.

Судами також встановлено, що 15.02.2011 Печерським районним судом міста Києва була прийнята постанова, якою звільнено від кримінальної відповідальності директора ТОВ "Параллакс" ОСОБА_6 та заступника директора ТОВ "Параллакс" ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.202 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Дійсно, механізм ліцензування у зазначеній сфері не існував до затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 № 682, якими встановлено організаційні, кваліфікаційні, технологічні, режимні та інші вимоги до провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї (крім холодної зброї) і боєприпасів до неї.

Проте господарська діяльність з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї віднесена до діяльності, яка підлягає ліцензуванню, не зазначеними Ліцензійними умовами, а Законом України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї)" від 13.01.2005.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 21.02.2011 № 6/253, в контексті спірних правовідносин слід враховувати, що лише ті види господарської діяльності, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого ст. 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Відповідно до ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правомірного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними спірних договорів на підставі ст. 227 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Параллакс" в доход Державного бюджету України 33 420 604,80 грн., суди виходили з того, що заявлена вимога суперечить ст. 208 ГК України.

Колегія суддів погоджується з висновком судів з огляду на таке.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України, ч. 2 ст. 227 передбачає також за певних обставин відшкодування другій стороні моральної шкоди, завданої таким правочином.

Стаття 207 ГК України передбачає можливість визнання судом на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади недійсним господарського зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути повністю або в частині.

Проте правові наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України у вигляді стягнення за рішенням суду в доход держави всього одержаного за зобов'язанням, можливі лише у випадку, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оскільки спірні договори визнано недійсними у зв'язку із їх укладанням з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) відсутні правові підстави для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.

Крім того, спеціальні норми ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" за провадження господарської діяльності без ліцензії передбачають застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом, а не звернення стягнення на одержане за договором. Саме зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для визнання недійсними спірних договорів на підставі ст. 227 ЦК України та ст. 207 ГК України, а також про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ "Параллакс" в доход Державного бюджету України 33 420 604,80 грн. є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство фірма "Параллакс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. у справі № 6/253-16/108-38/418 залишити без змін.

Головуючий С.В. Мирошниченко СуддіГ.К. Прокопанич О.О. Хрипун