Постанова

від 03.05.2012 по справі 5019/2362/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2012 р. Справа № 5019/2362/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватне підприємство "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.11.11 р.

у справі № 5019/2362/11 (суддя Мамченко Ю. А. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта"

відповідач Приватне підприємство "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк"

про стягнення в сумі 39 600 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3,представника, довіреність в справі

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2011 року у справі № 5019/2362/11 (суддя Мамченко Ю.А.) стягнуто з приватного підприємства "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" ( м. Рівне ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Домінанта" (м.Рівне) 30000 гривень заборгованості за поставлений товар, 3600 гривень штрафу, 396 гривень витрат на оплату державного мита та 236 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи позов та застосовуючи норми ст.193 Господарського кодексу України, ст.11,509,526,530,546,549,612,629 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості за поставлений товар у розмірі 30000 гривень та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 3600 гривень на підставі п.4.2 договору на постачання товару № КД-07/01-10 від 04.01.2010 року.

Приватним підприємством "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" подано апеляційну скаргу, якою вважають оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме,ст.22,77 Господарського процесуального кодексу вказує, що справу розглянуто за відсутності представника відповідача, хоча заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В обґрунтування порушення норм матеріального права зазначає, що судом не взято до уваги положення ст.231 ГК України та помилково стягнуто штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не досліджував у судовому засіданні та не дав відповідної оцінки наявній у справі претензії від 03.10.2011 року, зі змісту якої неможливо встановити розмір заборгованості.

Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2011 року у даній справі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду представник товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Домініон" вказував на надуманість доводів апеляційної скарги, вважав рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим та просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" - без задоволення.

ПП "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" не скористалася правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечило явку свого представника у судове засідання апеляційного господарського суду.

Стаття 60 ГПК України передбачає, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2012 року про призначення розгляду скарги на 03 травня 2012 року скеровувалася рекомендованим поштовим відправленням за адресою апелянта, яка вказувалася даним підприємством у відзиві на позов ( а.с.26), клопотанні від 28.11.2011 року ( а.с.41), неодноразових апеляційних скаргах - АДРЕСА_1 ,і зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців . Однак, дане поштове відправлення повернуто з відміткою відділення поштового зв»язку «по закінченню терміну зберігання».

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника ПП "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" , що повідомлено про час та місце апеляційного перегляду справи належним чином та заздалегідь.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача ТзОВ «Компанія Домінанта», обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.01.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання товару №КД-07/01-10, за умовами пунктів 1.1, 1.4 якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості та по ціні, що визначенні у накладній позивача, що додаються при передачі товару, та являються невід'ємною частиною даного договору та оплатити їх вартість протягом 7 календарних днів ( а.с.4).

Пунктом 1.2. договору визначено, що поставка товару здійснюється позивачем окремими партіями, на підставі замовлення відповідача.

Пунктами 6.4 та 6.5 позивач та відповідач погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року включно в частині передачі товару, а в частині оплати - до повного виконання зобов»язань за даним договором, а у випадку , якщо жодна сторона в місячний термін до закінчення строку дії договору не заявить заперечень щодо продовження співпраці в категоричній формі ,договір вважається автоматично пролонгованим на такий самий строк та на таких самих умовах.

На час звернення до суду та порушення провадження у даній справі ( ухвала від 26.10.2011 року) заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 36000 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей ( а.с.5-18), актом звірки взаємних розрахунків ( а.с 43).

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів заявлення заперечень як позивачем, так і відповідачем щодо продовження співпраці за означеним договором на постачання товару №КД-07/01-10, а тому вважає, що правовідносини сторін випливають із договору на постачання товару №КД-07/01-10 від 04.01.2010 року.

Лише після порушення провадження у справі відповідач частково оплатив заборгованості в сумі 6000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 684 від 01.11.2011 року ( а.с.28).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта щодо неможливості встановити розмір заборгованості відповідача перед позивачем через розбіжності у розмірі боргу, що виникли при складанні позивачем претензії № 56 від 03.10.2011 року ( а.с.19).

Аналізуючи зміст претензії ,колегія суддів знаходить її зміст обґрунтованим та розцінює зазначення суми боргу у розмірі 6679,15 гривень у назві претензії - як технічну описку при її складанні.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, що зобов'язання відповідачем не виконано в установлений пунктом 4.1 договору на постачання товару №КД-07/01-10 строк, дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 30000 гривень.

Пунктом 4.2. договору на постачання товару №КД-07/01-10 позивач та відповідач погодили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або/чи прострочення платежу більше ніж на тридцять календарних днів, відповідач зобов'язаний за вимогою позивача, сплатити останньому штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесений штраф (ч.1 ст.230 ГК України).

За статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу . Означена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 року N 42/563 та від 20.12.2010 року N 06/113-38.

Однак, позивач та відповідач не належать до державного сектора економіки, має місце прострочення виконання грошового зобов'язання та пунктом 4.1 сторони погодили розмір штрафу на рівні 10% від суми простроченого платежу

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення із відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 10 відсотків від розміру заборгованості, що існувала на час пред»явлення позову та яка складає 3600 гривень та вважає необґрунтованими доводи апелянта про необхідність застосування до даних правовідносин положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Також апеляційний господарський суд не вбачає порушення норм процесуального права при ухваленні судом першої інстанції рішення у даній справі.

Представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 15 листопада 2011 року та повідомлений про час та місце наступного слухання справі, яке призначено на 29.11.2011 року, про що свідчить його підпис у протоколі судового засідання від 15.11.2011 року ( а.с.40).

Відповідачем заявлено клопотання, яке отримане судом 28.11.2011 року, про відкладення розгляду справи з мотивів неможливості забезпечити явку повноважного представника ( а.с.41).

Між тим, відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб, крім їх керівників, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації (частини 2 -3 ст. 28 ГПК України), а тому у відповідача не існувало перешкод для направлення з метою участі у розгляді справи іншого повноважного представника та реалізації у зв'язку з цим процесуального права, передбаченого ст. 129 Конституції України та ст. 22 ГПК України на участь у судовому засіданні 29.11.2011 року.

Виходячи зі змісту статті 77 ГПК України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Апеляційний господарський суд зазначає, що апелянтом не доведено неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та не наведено доказів, які ТОВ ПП "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" з поважних причин не надало суду та не подання яких унеможливило розгляд справи.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи наведене, а також приписи частини 3 статті 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів відхиляє посилання ПП "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" щодо позбавлення його права на захист.

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ПП "Видавничо-поліграфічна фірма "Папірус-Друк" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2011 року у справі № 5019/2362/11.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги на підставі ст.49 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 29 листопада 2011 року у справі № 5019/2362/11 залишити без змін,а апеляційну скаргу приватного підприємства " Видавничо-поліграфічна фірма " Папірус-Друк" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.