Постанова

від 08.05.2012 по справі 9/383

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 9/383 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. -головуючий, Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: Безкоровайного В.М. ТОВ "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" ПуАТ "Банк "Таврика" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року у справі№ 9/383 господарського суду м. Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" до третя особа з самостійними вимогами за участюпублічного акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс" ОСОБА_4 публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" провизнання недійсним рішення спостережної ради В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року (суддя Бондаренко Г.П.) в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Суд дійшов до висновку, що спірне рішення Спостережної ради порушило права ОСОБА_4 як акціонера Товариства, повноваження щодо затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а саме 100000 грн. (п. 10.5.7 Статуту), відноситься лише до компетенції Загальних зборів акціонерів, таким чином, Спостережна рада Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс", прийнявши рішення про укладення Кредитного договору на суму 1 000 000,00 Євро, діяла поза межами своїх повноважень та компетенції, оскільки сума вказаного договору перевищує вартість активів Товариства на 25%, тому вимоги позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору про визнання недійсним рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування Салюс", оформленого протоколом від 19 лютого 2008 року № 02-2008 підлягають до задоволення.

В частині вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" суд дійшов до висновку, що оскільки позивачем жодними належними доказами не доведено, що він був акціонером Товариства на момент прийняття спірного рішення, його вимоги про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 р. (судді Шапран В.В., Кошіль В.В., Моторний О.А.) рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року скасовано частково в частині задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Завод дитячого харчування Салюс" про визнання недійсним рішення Спостережної ради від 19.02.2008 року та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4.

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду не погодився з тих мотивів, що загальні збори ВАТ "ЗДХ "Салюс"своїм рішенням від 31.08.2005 року оформленим протоколом № 01-05 у відповідності до вимог чинного законодавства України делегували виконавчому органу "Спостережній раді" повноваження щодо надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100 000,00 грн., про що зазначили у п. 10.5.7. Статуту ВАТ "ЗДХ "Салюс", тому спостережна рада ВАТ "ЗДХ "Салюс" приймаючи рішення від 19.02.2008 року, діяла в межах своєї компетенції на підставі п.10.5.7. Статуту ВАТ "ЗДХ "Салюс", який не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" до Публічного акціонерного товариства "Завод дитячого харчування Салюс" про визнання недійсним рішення Спостережної ради від 19.02.2008 року з урахування заяви про уточнення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів того, що на момент прийняття спірного рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент"було акціонером Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс", отже позов подано за відсутності порушеного суб'єктивного права.

ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції порушено норми ст. 12 ГПК України, ст.ст. 80, 88, 167 ГК України, ст. 116 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", не враховано роз'яснення п.п. 17, 19, 39 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", оскільки оспорюване рішення органу управління господарського товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером цього товариства, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси акціонера та не стосується корпоративних прав публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"; судом апеляційної інстанції не застосовані норми ст.ст. 92, 97, 98 ЦК України, оскільки спостережна рада Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс", прийнявши оспорюване рішення про укладення Кредитного договору на суму 1 000 000,00 Євро діяла поза межами своїх повноважень та компетенції, так як відповідні повноваження належали до компетенції Загальних зборів акціонерів, оскільки сума вказаного договору перевищує вартість активів Товариства на 25%.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" у відзиві вимоги касаційної скарги підтримує з тих же мотивів, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є вимоги, зокрема ОСОБА_4, який бере участь у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним рішення Спостережної ради Товариства № 02-2008 від 19.02.2008 року.

Як встановлено судом з довідки, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Регістсервіс" від 23.12.2011 року за вих. № 164 12-11, акціонеру ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок на якому обліковувались 2 360 шт. простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс" з 10.02.2006 року.

Зазначений акціонер вважає, що рішення Спостережної ради від 19.02.2008р. про укладення кредитного договору в розмірі 1 000 000,00 Євро відноситься до значної угоди, оскільки така угода перевищує вартість активів на 25%, тому Спостережна рада перевищила свої повноваження та компетенцію.

Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному і установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідні положення відображені у нормах ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Суд касаційної інстанції зазначає, що реалізація прав акціонера щодо управління товариством має здійснюватись у межах, визначених ст.ст.35, 36, 41, 44 Закону України "Про господарські товариства", ст.159 ЦК України, ст.89 ГК України, через, зокрема, прийняття участі у загальних зборах з вирішення питань, віднесених до компетенції цього органу.

У відповідності до п. 9.2 Статуту, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом №01-05 від 31.08.2005 року, Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування Салюс" до компетенції Загальних зборів акціонерів Товариства належить визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження планів та звітів про їх виконання, надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100 000,00грн.

Таким чином, Статутом Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування Салюс" передбачено, що надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100 000,00 грн. відноситься до компетенції Загальних зборів акціонерів, а отже стосується реалізації прав акціонера.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Оскаржуване рішення відповідача є рішенням органу господарського товариства щодо управління товариством, тому заперечення акціонером правомочностей щодо оспорюваного рішення впливає на здійснення ним своїх корпоративних прав в частині правомочності щодо участі в управлінні господарським товариством, тому висновки суду в частині наявності підстав вбачати, що оспорюване рішення, яке є предметом спору стосується корпоративних прав ОСОБА_4, який бере участь у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору є правомірними, а доводи скаржника щодо корпоративного характеру спору є вірними.

Як зазначалося, у відповідності до п. 9.2 Статуту, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом №01-05 від 31.08.2005 року, Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування Салюс" до компетенції Загальних зборів акціонерів Товариства належить, зокрема, надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100 000,00 грн. (п.п. 9.2.13 п. 9.2 Статуту).

Згідно з п. 10.5.7 Статуту до компетенції Спостережної ради відноситься надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100000,00 грн..

Разом з тим, умовами п. 9.3 статуту передбачено, що на проміжки між проведенням загальних зборів Товариства повноваження, що передбачені в п. 9.2 загальні збори делегують Спостережній раді товариства.

Таким чином, касаційна інстанція визнає, що таке делегування повинно було відбуватися шляхом прийняття конкретного рішення загальними зборами щодо надання спостережній раді повноважень на вирішення тих питань, які були предметом оспорюваних рішень Спостережної ради Товариства.

При цьому, касаційна інстанція не погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що загальні збори ВАТ "ЗДХ "Салюс" своїм рішенням від 31.08.2005 року оформленим протоколом № 01-05 у відповідності до вимог чинного законодавства України делегували виконавчому органу "Спостережній раді" відповідні повноваження, оскільки згадане рішення лише свідчить про затвердження редакції статуту та загальне положення, зокрема, про віднесення до повноважень спостережної ради надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100000,00 грн., однак не є конкретним рішенням загальних зборів щодо надання спостережній раді повноважень на вирішення тих питань, які стосувалися надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, що булу вирішено оспорюваним рішенням.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. До компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Як встановлено судом, 19 лютого 2008 року протоколом засідання за №02-2008 Спостережна рада Товариства постановила наступні рішення:

1. "Отримання кредиту у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) Євро в акціонерному комерційному банку "ТАВРИКА" на строк 3 (три) роки.

2. З метою забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору передати Акціонерному банку "ТАВРИКА" в заставу виробниче обладнання згідно Додатку №1 до Протоколу №02-2008 від 19.02.2008р., що належить Відкритому акціонерному товариству "Завод дитячого харчування "Салюс" на праві власності.

3. Надати необхідні повноваження директору Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс" для підписання всіх необхідних договорів, документів для отримання вище зазначеного кредиту та передачу в заставу виробничого обладнання".

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновком, що повноваження щодо затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства з врахуванням вартості його активів, характеру угод, за якими вартість майна, що є предметом цих угод, становить 25 і більше відсотків вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності, відноситься лише до компетенції Загальних зборів акціонерів, тому Спостережна рада Відкритого акціонерного товариства "Завод дитячого харчування "Салюс", прийнявши рішення про укладення Кредитного договору на суму 1 000 000,00 Євро, діяла поза межами своїх повноважень та компетенції.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції з врахуванням норм ч. 1 ст. 91 ГПК України за якою сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, виходив з тих мотивів, що прийняті рішення Спостережної ради стосується прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства "Банк "ТАВРИКА" з огляду на те, що договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 25-08-КЛ та договір застави укладений між АБ "ТАВРИКА"та відповідачем та базуються на оспорюваному рішенні Спостережної ради.

Зі змісту наведених норм ст. 91 ГПК України обов'язковою умовою задоволення апеляційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі шляхом скасування рішення є порушення прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи.

Тому касаційна інстанція перевіряє оскаржувану постанову апеляційної інстанції в межах доводів порушення судовим рішенням прав і інтересів апелянта - Публічного акціонерного товариства "Банк "ТАВРИКА".

Рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто коли в рішенні суду безпосередньо розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення наведені висновки або судження суду про права та обов'язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й її право на судовий захист. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

За результатом розгляду справи вирішено спір щодо законності рішення органу управління господарського товариства, тобто корпоративний спір.

В даному випадку касаційна інстанція вважає, що рішення органу управління господарського товариства не порушує матеріальні права особи, не залученої до участі у справі, а й її право на судовий захист не може бути захищено у спосіб, який стосується правочинності оспорюваного рішення, оскільки апелянт не є учасником корпоративних правовідносин.

Касаційна інстанція приходить до висновку, що опосередкований правовий зв'язок між апелянтом і сторонами спору як то правовідносини надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 25-08-КЛ та договір застави укладений між АБ "ТАВРИКА" та відповідачем, що базуються на оспорюваному рішенні Спостережної ради, не може братися до уваги. При цьому касаційна інстанція виходить з тих мотивів, що похідні правовідносини не ґрунтуються виключно на оспорюваному рішенні, оскільки відсутні правові підстави стверджувати, що такі правовідносини повинні були виникнути за оспорюваним рішенням, що апелянт керувався виключно оспорюваним рішенням, а не іншими мотивами.

Тому, касаційна інстанція приходить до висновку, що апелянт не може оспорювати таке рішення, а відтак, вимагати перевірки та правового захисту у спосіб, правові підстави для якого розглядалися в дані справі.

Відтак, скасовуючи судове рішення, яким вирішено спір у справі, суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновків про наявність підстав вбачати порушення прав апелянта як особи яка не брала участь у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про права та обов'язки в розумінні ст. 91 ГПК України, неправильно застосувавши положення ч.1 ст.91 ГПК України і помилково порушив апеляційне провадження, безпідставно здійснив захист процесуального права заявника апеляційної скарги виходячи з наявності у нього процесуального права на оскарження судового рішення та скасував судове рішення місцевого господарського суду.

Судом апеляційної інстанції не визначено процесуальний статус заявника апеляційної скарги шляхом винесення ухвали про його залучення в якості третьої особи з самостійними вимогами або без самосійних вимог, яка бере участь у справі з врахуванням вимог, передбачених ст.ст. 18, 24, 26, 27 ГПК України.

Наведене процесуальне порушення є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 р. у справі № 9/383 господарського суду м. Києва скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2011 р. залишити в силі.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун