Постанова

від 12.10.2006 по справі а27/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А27/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.10.06р.

Справа № А27/147

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕС”, м. Дніпропетровськ 

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

                                                                                                                             Суддя  В.О.Татарчук

Секретар П.М.Сергієнко

Представники сторін:

від позивача – Герасименко О.С. дов. від 25.07.06 №2507

від відповідача –Мосейченко О.В. дов. від 28.08.06 №18208/10/10-1, Шкільнюк О.П. дов. від 24.02.06 №3179/10/10-1

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АВЕС” звернулося з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.04.2006р. №0001042301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- перевірка проводилась з порушенням п.7 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” за відсутності рішення суду, в приміщенні податкової інспекції та без ознайомлення товариства з матеріалами оперативно-розшукової справи;

- податковим органом порушено порядок надання направлення на перевірку, яку проведено з порушенням строку та за відсутності директора товариства і позивач не був ознайомлений з актом перевірки;

- відповідачем не враховано, що кредиторська заборгованість по рахунку 372 „Розрахунки з підзвітними особами” свідчить про заборгованість товариства перед директором Колгіним В.А., який витратив власні кошти для закупівлі продукції;

- в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи і податковою інспекцією порушений строк прийняття податкового повідомлення-рішення.  

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-          перевірка проводилась згідно з вимогами Закону України „Про державну податкову службу в Україні” за наявності встановлених законодавством підстав;

-          позивач здійснював видачу коштів під звіт директору товариства при наявності кредиторської заборгованості, яка утворилася у 2003р. в сумі 4312,62грн. (порушено п.2.11 постанови Правління НБУ “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України від 15.12.04 №637);

-          пунктом 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки” передбачено застосування штрафу за вказане порушення.

В судовому засіданні 12.10.2006р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.   

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

14.04.2006р. Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001042301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ „АВЕС” у вигляді штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 47438грн.

Підставою для прийняття спірного рішення був акт  №720/23/31520644 від 13.04.2006р. „Про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ “АВЕС” за період з 01.01.2005р. по 30.11.2005р.”.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637 позивачем видавалися кошти під звіт директору товариства при наявності кредиторської заборгованості на рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”, яка утворилася у 2003р. в сумі 4312,62грн. Директором не були надані підтверджуючі документи, які свідчать про повне звітування за раніше видані кошти.   

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 8 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу  в Україні” визначено, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватись лише на підставі рішення суду.

Вказаною правовою нормою встановлений порядок звернення до суду органу державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки для вирішення питання про надання дозволу її проведення. Лише після отримання вказаного дозволу суду на її проведення позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених  у цій статті за рішенням  керівника податкового органу, яке оформлюється наказом (ч.9 ст.11-1 вказаного Закону).

В порушення наведеного податковим органом здійснювалась перевірка за відсутності рішення суду.

Аналіз матеріалів справи дозволяє стверджувати про відсутність в діяльності ТОВ „АВЕС” порушення п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04 №637.

Так, згідно з вказаною нормою видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що податковою інспекцією зроблений помилковий висновок щодо видачі коштів під звіт директору товариства при наявності кредиторської заборгованості на рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”, яка утворилася у 2003р. в сумі 4312,62грн.

Наявні в матеріалах справи авансові звіти і оборотно-сальдові відомості за 2003р. дозволяють стверджувати про те, що кредиторська заборгованість в сумі 4312,62грн., відображена на рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами” свідчить по заборгованість саме ТОВ „АВЕС” перед директором товариства, а не навпаки.

В порушення ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено, що вказана сума готівки видавалася директору товариства Колгіну В.А. у 2003р. Надані позивачем документи спростовують вказане твердження податкової інспекції.

Підставою для визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення є і наступні обставини.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, приймаючи вказане податкове повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання позивача у вигляді штрафних санкцій в сумі 47438грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки керувався, в тому числі, положеннями Закону №2181.

В даному випадку до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення зазначеного Закону.

Зокрема, частиною 1 преамбули Закону №2181 встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3, 1.5 ст.1 вказаного Закону:

-          податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

-          податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня,  нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

-          штрафна  санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді  відсотків  від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Статтею 2 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Стягнення штрафних (фінансовий) санкцій з суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм з регулювання обігу готівки не пов'язано зі сплатою таким суб'єктом податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.

Таким чином, визначену в спірному податковому повідомленні-рішенні суму штрафних санкцій не можна вважати податковим зобов'язанням.

Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

В той же час, суд не приймає посилання позивача щодо порушення відповідачем порядку надання направлення на перевірку, проведення такої перевірки з порушенням строку та за відсутності директора товариства і не ознайомлення товариства з актом перевірки. Наведені доводи є формальними і в будь-якому випадку не можуть бути підставою для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної  державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 14.04.2006р. №0001042301/0

          Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕС” (юридична адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Одинківська, б.49, фактична адреса: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, б.32, кв.238, код ЄДРПОУ31520644, р/р26005011355500 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО351005) 3грн.40коп. витрат по сплаті судового збору.   

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                          В.О.Татарчук

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –18.10.2006р