Ухвала

від 10.04.2012 по справі 2а-1754/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1754/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП В.М.С" до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2011 року позивач звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати повідомлення рішення відповідача № 0000052310 та №0000042310 від 21.03.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року позов задоволено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем всупереч нормам податкового законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення, тому вони вважаються протиправними та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплатою податків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю «СП В.М.С.»є юридичною особою, зареєстрованою Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.01.2006 року, місцезнаходження: 09400, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вулиця Радянська, будинок 9, ідентифікаційний код 21567930.

Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області (Ставищенське відділення) на підставі постанови Головного слідчого управління МВС України про призначення невиїзної документальної перевірки від 03.03.2010 року, службового посвідчення серії УКО № 085032, виданого 08.02.2011 року Тетіївською МДПІ, згідно із пунктом 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Тетіївської МДПІ про проведення перевірки від 17.02.2011 року № 55, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «СП В.М.С.», код ЄДРПОУ 21567930, з питань перевірки щодо підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «Мегаполісбудлюкс», код ЄДРПОУ 36134993, за період з 01.04.2009 року по 01.08.2009 року.

За результатами перевірки працівниками податкового органу складений акт № 76/23/21567930 від 09.03.2011 року. Перевіркою встановлені та в акті зафіксовані порушення податкового законодавства, а саме: пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями); підпункт 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями).

На підставі акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «СП В.М.С.», код ЄДРПОУ 21567930, з питань перевірки щодо підтвердження взаємовідносин з платником податків ТОВ «Мегаполісбудлюкс», код ЄДРПОУ 36134993, за період з 01.04.2009 року по 01.08.2009 року № 76/23/21567930 від 09.03.2011 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000052310 та № 0000042310 від 21.03.2011 року.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до підпунктів 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 9 цього Закону. При цьому згідно пункту 9.3 статті 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У відповідності до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абзац 1 пункту 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 року первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із статтею 9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (підпункт 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»був укладений договір поставки товарів від 18.04.2009 року б/н, згідно якого, ТОВ «Мегаполісбудлюкс»виступає продавцем товару, а ТОВ «СП В.М.С.»покупцем.

Належне та повне виконання зобов'язань за даним договором (товарність операцій) підтверджується зокрема відповідними податковими накладними (вилучені протоколом виїмки від 29.04.2010 року) та реєстром податкових накладних, в якому відображені всі видані податкові накладні по взаємовідносинах в рамках зазначеного договору, що також не спростовано представником відповідача. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Мегаполісбудлюкс», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року, яким засновника ТОВ «Мегаполісбудлюкс»ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 КК України та протокол допиту ОСОБА_2 як свідка від 20.11.2009 року, оскільки вони не підтверджують нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Мегаполісбудлюкс».

Також, з врахуванням вимог підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток. При цьому, податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, тому не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками Київського окружного адміністративного суду щодо того, що оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг. Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Кучма А.Ю.