Ухвала

від 03.07.2013 по справі 2а-1754/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К/9991/31456/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Іванова М.В., Міхель Л.О.,

відповідача - Коваля А.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Тетіївська МДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2-а1754/11/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП В.М.С.» (далі - Товариство)

до Тетіївської МДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000052310 та № 0000042310.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Тетіївська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків судів дійсним обставинам справи.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому заявник зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Тетіївської МДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки Товариства щодо підтвердження взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбудлюкс» (далі - ТОВ «Мегаполісбудлюкс») за період з 01.04.2009 по 01.08.2009, оформленої актом від 09.03.2011 № 76/23/21567930, Тетіївською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000052310, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 452 566 грн. (у тому числі 362 053 грн. за основним платежем та 90513,25 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 000042310 про донарахування Товариству податку на прибуток у розмірі 565 707,50 грн. (у тому числі 452 566 грн. за основним платежем та 113 141,50 грн. за штрафними сакціями).

Підставою для донарахування позивачеві оспорюваних сум з податку на прибуток та з податку на додану вартість став висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та про безпідставне зменшення Товариством оподатковуваного доходу на суму витрат по господарським операціям з ТОВ «Мегаполісбудлюкс», оскільки подані під час перевірки документи містять недостовірні відомості, не підтверджують реальність господарських операцій, а дії платника спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Податкова інспекція, ставлячи під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів, робіт та послуг названим контрагентом, виходила з того, що первинні документи, складені під час здійснення спірних операцій, підписані невстановленою особою, позаяк директор ТОВ «Мегаполісбудлюкс» ОСОБА_4 заперечував свою участь у діяльності цього товариства та був засуджений за вироком Шевченківського районного суду міста Києва за статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

Спірний контрагент, за висновком Тетіївської МДПІ, не здійснював реальної підприємницької діяльності, не мав об'єктивної можливості поставити товар, надати роботи (послуги) у зв'язку з відсутністю необхідного майна, матеріальних та трудових ресурсів. Місцезнаходження ТОВ «Мегаполісбудлюкс» не встановлено, зустрічну перевірку цього товариства провести неможливо внаслідок його подальшої ліквідації у зв'язку з визнанням банкрутом.

Попередні судові інстанції не погодилися з правовою позицією податкового органу по справі, зазначивши, що наведені обставини у сукупності не підтверджують висновок Тетіївської МДПІ про безтоварний характер здійснюваних господарських операцій та про створення Товариством штучної схеми для отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Однак з таким висновком судів погодитися на можна.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна. При цьому підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Закону встановлюються обов'язкові для оформлення податкової накладної вимоги, недотримання яких є підставою для відмови у визнанні права платника на податковий кредит.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту та валових витрат, визначених постачальником. При цьому необхідною умовою є те, що подані документи у сукупності повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на отримання податкової вигоди, тобто відомості у представлених документах повинні бути достовірними.

Судовими інстанціями у розгляді справи проігноровано той факт, що подані Тетіївською МДПІ докази у своїй сукупності спростовують доводи платника про реальність здійснення господарських операцій зі спірним контрагентом, позаяк у останнього відсутні необхідні ресурси, управлінський та технічний персонал, основні та транспортні засоби.

Судами також не було надано належної оцінки факту відсутності ТОВ «Мегаполісбудлюкс» за місцем реєстрації. У поданих Товариством первинних документах підписи від імені керівника цього постачальника згідно з висновком експерта виконані невстановленою особою.

Наведені факти є юридично значимими для даної справи, оскільки свідчать про недостовірність відомостей у поданих платником (позивачем у справі) первинних документах, а відтак відповідні документи не можуть бути розцінені як такі, що мають силу первинних документів та підтверджують факт надання робіт (послуг) у дійсності.

Податкові наслідки у вигляді реалізації платником права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат правомірні лише при наявності документів, що відповідають критеріям достовірності та здатності підтвердити реальність господарської операції.

Та обставина, що договір та документи, складенням яких опосередковувалося його виконання, від імені контрагента Товариства оформлені за підписом невстановленої особи саме по собі не є безумовним та достатнім доказом необґрунтованості податкової вигоди. Втім у розглядуваному випадку підставою нарахування оспорюваних сум податків слугувало як встановлення цього факту, так і інші обставини як щодо вфіктивного характеру діяльності ТОВ «Мегаполісбудлюкс», так і відсутності прояву належної обачливості з боку Товариства у правовідносинах з цим постачальником.

Товариством не подано будь-яких доводів на обґрунтування вибору контрагента, враховуючи, що за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей. технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Судами не перевірено наявності доказів того, що Товариством було витребувано від даного контрагента будь-які документи, у тому числі і ті, що підтверджують підпис на первинних документах. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Для достовірного з'ясування реальності виконання спірних операцій судам необхідно було ретельно перевірити факти вчинення учасниками розглядуваних поставок дій, об'єктивно необхідних у процесі виконання поставок (як-от - перевезення товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару тощо).

З урахуванням доводів податкового органу про відсутність у ТОВ «Мегаполісбудлюкс» необхідної матеріально-технічної бази для провадження господарської діяльності, судам слід було дослідити наявність у цього товариства платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), витребувавши, зокрема, банківську виписку з рахунку, на який позивач перераховував кошти на оплату придбаних товарів (робіт, послуг).

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки товарі та послуг позивачеві, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 у справі № 2-а1754/11/1070 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько