Постанова

від 05.04.2012 по справі 2а-13396/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13396/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Паратій О.В.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інком»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Вега Інком»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0007351502 від 02.09.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Солом'янському районі м. Києва № 0007351502 від 02 вересня 2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 169,00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішення суду, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2011 року позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкову декларацію з екологічного податку за І квартал 2011 року з додатком. Даний факт підтверджується відповідною відміткою на титульному аркуші декларації.

02 вересня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку з питань неподання або несвоєчасного подання податкової звітності з екологічного податку за І квартал 2011 року, за результатами якої було складено Акт про результати камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності №9643/15-3-20356822 від 02 вересня 2011 року (далі - Акт перевірки).

Вказаним Актом перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, яке полягало у несвоєчасному поданні декларації з екологічного податку за І квартал 2011 року (граничний строк подання якої -10.05.2011 року, дата фактичного подання -05.08.2011 року).

02 вересня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007351502 , якими до позивача за порушення п.п. 54.3.1 п.54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі вищевказаного Акту перевірки, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем «екологічний податок»у розмірі 170,00 гривень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 169,00 гривень.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 49.2 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

У відповідності з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Пунктом 250.1 Кодексу встановлено базовий податковий (звітний) період для подання податкової звітності з екологічного податку, який дорівнює календарному кварталу .

Відповідно до п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України платники екологічного податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів , що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

Враховуючи зазначені положення Податкового кодексу України податкова декларація з екологічного податку за І квартал 2011 року підлягала поданню до 10 травня 2011 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем податкову декларацію з екологічного податку за вищевказаний період було подано 05 серпня 2011 року, тобто з пропуском встановленого п.п. 49.18.2 п.49.18 ст. 49, п.п. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України.

Згідно п. 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З вказаної вище норми вбачається, що її метою є створення більш сприятливих умов для поступової адаптації, пристосування платників податків до основних положень оновленого податкового законодавства та формування практичних навичок здійснення підприємницької діяльності з урахуванням зміни умов оподаткування, що пов'язане з прийняттям Податкового кодексу України.

До набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини щодо строків сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, правонаступником якого є екологічний податок, регулювались п. 9 Постанови КМ України від 01.03.1999 р. №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».

Пунктом 9 Постанови КМ України від 01.03.1999 р. №303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»та статтею 250 Податкового кодексу України передбачені однакові строки сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, правонаступником якого є екологічний податок.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України (ст. 250) не передбачено зміни умов оподаткування (строки сплати) по збору за забруднення навколишнього природного середовища, правонаступником якого є екологічний податок, а тому не вимагається поступової адаптації, пристосування платника податку до цих положень.

Враховуючи вище викладене, до ТОВ «Вега Інком»не можуть бути застосовані пільгові штрафні санкції, передбачені п. 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма п. 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України

Враховуючи те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, не повно з'ясував обставини, що мають значення для розгляду справи, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2011 року скасувати і прийняти нову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега Інком»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.