Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-163/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2012 року 11:00 № 2а-163/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від № 1/02-14 від 01.02.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 21.03.2012 р. № 235/9/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан центр» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 06.06.2011 р. № 0000892307 та № 0000902307,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Меридіан центр»з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в якому позивач просить визнати незаконними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 р. № 0000892307 , відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 270833 грн. за основним платежем та на 67708,25 грн. за штрафними санкціями,

- податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 р. № 0000902307 , відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 216667 грн. за основним платежем та на 54166,75 грн. за штрафними санкціями,

які прийняті ДПІ за результатами перевірки взаємовідносин позивача з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (код НОМЕР_3).

В обґрунтування позову позивач, відносно суті обставин, покладених ДПІ в обґрунтування оскаржуваних рішень, зазначає про помилковість доводів ДПІ про безтоварність операцій із вищезгаданим контрагентом, які (доводи) засновані на відносинах цього контрагента з іншою особою, з якою позивач не мав правовідносин.

Позивач в цьому контексті зазначає, що спірні операції з поставки піску із зазначеним контрагентом фактично проведені, що підтверджується оформленими у зв'язку з їх виконанням договором, належним чином оформленими первинними документами, у т.ч. товарно-транспортними накладними щодо перевезення піску, накладними, актами виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, що є тією сукупністю документів, яка зазвичай супроводжує операції такого роду. Зазначені операції, як зазначає позивач, пов'язані із господарською діяльністю позивача та спрямовані на отримання доходу за спірними операціями. Крім того, виконання спірних операцій підтверджується також з урахуванням подальшої реалізації придбаних товарів іншим особам.

Позивач також зазначає, його контрагент до цього часу має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що додатково на думку позивача підтверджує наявність у нього відповідних ресурсів та його здатність до виконання спірних операцій.

В обґрунтування позову позивач також зазначає, що по суті висновки ДПІ ґрунтується на претензіях податкового органу не до позивача, а відносно взаємовідносин його контрагента - ФОП ОСОБА_3 (перебуває на обліку в Південній МДПІ у м. Кривий Ріг) з ТОВ «Бест Консалт». При цьому, претензії ДПІ стосуються діяльності цього підприємства з ФОП ОСОБА_3 за період липня 2010 року. У той же час претензії до позивача стосуються періоду червня -липня 2010 року, однак, контрагент позивача не мав відносин із зазначеним підприємством у червні 2010 року, що визначається і ДПІ, а отже претензії щодо діяльності позивача у червні 2010 року взагалі нічим не обґрунтовані, а відтак обставини, на які посилається ДПІ, знаходяться поза межами періоду відносин позивача з його контрагентом та не можуть бути підставою для висновку про нездійснення спірних операцій, проведених у червні 2010 року. При цьому, позивач зазначає, що не мав відносин із ТОВ «Бест Консалт»і не може нести відповідальність за його діяльність навіть у випадку порушень з його боку вимог законодавства, наголошуючи на тому, що між ним та його контрагентом операції фактично були виконані. Доводи ДПІ про нікчемність правочину між позивачем та ФОП ОСОБА_3 позивач вважає нічим не обґрунтованими.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в акті перевірки, зазначаючи про нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом, та просив відмовити у задоволенні позову.

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити на чому ґрунтуються претензії до позивача за період червня 2010 року.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан центр»(код з ЄДР 33146630, зареєстроване 21.10.2044 р., є платником ПДВ з 24.11.2004 р; адреса: 03040, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60) стосовно взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 (код ДРФО НОМЕР_3) за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 18.05.2011 р. № 237/1-23-70-33146630 (далі -Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки до основних видів діяльності позивача віднесено оптову торгівлю будівельними матеріалами.

Згідно з наданою позивачем довідкою кількість працюючих у період з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р. складала 21 особа.

На стор. 4 Акту перевірки зазначено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 15/10/55 від 15.09.2008 року. На виконання договору виписано накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт та акти здачі-приймання робіт. У таблиці № 4 Акту перевірки визначено перелік, реквізити накладних щодо поставок піску, актів виконаних робіт/наданих послуг відносно перевезення піску, податкових накладних складених та виданих у період з 16.06.2010 р. по 13.08.2010 р. у зв'язку із здійсненням поставки.

Щодо визначених у цих документах відомостей, реквізитів, чисельних показників, їх наявності у позивача, між сторонами не має спору. Копії первинних документів залучено до матеріалів справи.

Сума ПДВ, як зазначено в Акті перевірки за операціями із зазначеним контрагентом склала 216666,67 грн. при обсязі поставки без ПДВ -1 083 333,33 грн. Сума ПДВ, як вказує ДПІ і не заперечується позивачем, включена до складу податкового кредиту у червні 2010 року 72531,74 грн. та у липні 2010 року у сумі 144134,93 грн. та відображено у додатку № 5 до декларацій з ПДВ за червень та липень 2010 року.

Вартість отриманих від ФОП ОСОБА_3 товарів та послуг була віднесена позивачем до складу валових витрат у загальній сумі 1 083 333,33 грн., а саме: 2 кв. 2010 р. - 362658,70 грн., 3 кв. 2010 р. -у сумі 720674,63 грн. Розрахунки проводились у безготівковій формі та, як зазначено в Акті перевірки, проведені повністю.

У той же час, відносно контрагента позивача за спірними операціями - ФОП ОСОБА_3, в Акті перевірки зазначено, як суб'єкт підприємницької діяльності контрагент зареєстрований Криворізькою міською радою 04.02.2003 р., і.п.н. -НОМЕР_3., адреса: 50024, АДРЕСА_1.

Як зазначено в Акті перевірки, відповідно до постанови слідчого СГ ПМ ДПА України, старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі, від 18.03.2011 р. встановлено, що у провадженні СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа, порушена 13.12.2010 р. за фактом підроблення документів та фіктивного підприємництва шляхом створення з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема, ТОВ «Бест-Консалт»(код з ЄДР 37101347) за ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України (справа № 56-2659).

Як зазначено в Акті перевірки позивача, в серпні 2010 року ФОП ОСОБА_3 з метою зменшення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, документально створив видимість здійснення у липні 2010 року фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Бест-Консалт»та в подальшому безпідставно формував валові витрати та включив до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку згідно податкової накладної, нібито одержано від ТОВ «Бест-Консалт», в результаті чого не нарахував та не сплатив до Державного бюджету податок на додану вартість.

Зокрема, на стор. 12 акту перевірки зазначено, що в липні 2010 року ТОВ «Бест Консалт»поставило для ФОП ОСОБА_3 пісок на суму 834992,18 грн., у т.ч. ПДВ 139165,36 грн.

В контексті наведеного, в Акті перевірки позивача також зазначено, що Південною МДПІ у м. Кривому Розі отримано постанову СГ ПМ ДПА України від 08.02.2011 р. по справі № 56-2659 про призначення перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання законодавства за відносинами з ТОВ «Бест Консалт».

Згідно листа Південної МПДІ у м. Кривому Розі від 02.03.2011 р. № 6161/8/17-313 від СВ ПМ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі отримано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1141/23-10/37101347 від 31.12.2010 р. про результати перевірки ТОВ «Бест Консалт»за період з 01.04.2010 р. по 31.08.2010 р.

Згідно з цим актом, на який міститься посилання в Акті перевірки позивача, та який, однак, не наданий відповідачем під час розгляду справи, за результатами опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Бест Консалт»та його контрагентів за період з 01.04.2010 р. по 31.08.2010 р. встановлено розбіжність понад 100 тис. грн. У зв'язку з тим, що відносно цього підприємства внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, перевірити це підприємство не можливо. В ході аналізу звітності цього підприємства відсутня інформація щодо складських приміщень, автотранспорту, устаткування, трудових ресурсів. При цьому, до ДПІ у Печерському районі звітність з податку на прибуток цим підприємством не подавалась. Крім того, в Акті перевірки позивача йдеться про знаходження у провадженні ОВС СВ ПМ ДПА України кримінальної справи № 56-2659 порушеної за фактом фіктивного підприємництва відносно директора ТОВ «Бест-Консалт»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ст. 358 КК України. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 324 від 10.12.2010 р., який також не наданий відповідачем під час розгляду справи, підписи на первинних документах (облікова картка фізичної особи ОСОБА_4, довіреність від 13.04.2010 р., статут, протокол про створення товариства, акт оцінки майна, реєстраційна картка товариства від 05.05.2010 р., реєстраційна заява платника ПДВ товариства від 13.05.2010 р.) виконані ймовірно трьома різними особами. При цьому, зазначено на стор. 8 Акту перевірки позивача, що засновник та директор зазначеного підприємства ОСОБА_4 на момент реєстрації підприємства перебував на території України, після чого не перетинав кордон України і відповідно не мав можливості здійснювати діяльність та підписувати необхідні фінансово-господарські та звітні документи. У зв'язку з наведеним ДПІ приходить до висновку, що укладені ТОВ «Бест-Консалт»(не є контрагентом позивача) правочини є нікчемними, відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, операції цього підприємства не є господарською діяльністю. Окрім того, в кореспонденції з наведеним, на стор. 14 Акту перевірки позивача зазначено, що протягом липня 2010 року ФОП ОСОБА_3 не отримував пісок від ТОВ «Бест-Консалт»у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_3 не міг здійснювати реалізацію продукції позивачу.

У зв'язку з цим, на стор. 14-15 Акту перевірки ДПІ приходить до висновку, що угода позивача з ФОП ОСОБА_3 носить характер нікчемного правочину, а відтак не можуть бути прийняті до уваги накладні та акти виконаних робіт. Порушення абз. 4 п/п. 5.3.9 Закону про прибуток, як зазначено в Акті перевірки позивача, призвели до завищення валових витрат на суму 1083333 грн., а саме: за 2 кв. 2010 р. у сумі 362659 грн., 3 кв. 2010 р. -у сумі 720 674 грн. Наведене призвело до заниження податку у 2 кв. 2010 р. на 90 665 грн., 3 кв. 2010 р. -у сумі 180168 грн.

Надалі ДПІ зазначає, що оскільки договір між позивачем та контрагентом є нікчемним, то до перевірки не приймаються податкові накладні від контрагента.

З урахуванням положень п/п. 7.4.1., 7.4.5. Закону про ПДВ, на думку ДПІ позивачем завищено податковий кредит за червень 2010 року у розмірі 72532 грн. та за липень 2010 року у розмірі 144135 грн., що є спірною сумою податкових зобов'язань згідно оскаржуваного рішення.

Відтак, позиція ДПІ в обґрунтування оскаржуваних рішень по суті ґрунтується на претензіях податкових органів до особи (ТОВ «Бест-Консалт»), яка не вступала у відносини з позивачем, але, на думку податкових органів, мала документальні відносини з контрагентом позивача (ФОП ОСОБА_3) у липні 2010 року. При цьому, претензії до ТОВ «Бест Консалт», щодо відносин з ФОП ОСОБА_3, стосуються періоду липня 2010 року, у той час, як висновок про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами з ФОП ОСОБА_3 робиться і за червень 2010 року, хоча, як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_3 не мав відносин з ТОВ «Бест Консалт»у період червня 2010 року.

Суть претензій до позивача зводиться до того, що ТОВ «Бест-Консалт»у грудні 2010 року (поза межами періоду спірних операцій) відсутнє за місцезнаходженням, порушено кримінальну справу, перевірити у зв'язку з цим його неможливо, а оскільки перевірка неможлива та порушено кримінальну справу, а також підписи на документах, які не стосуються спірних операцій за відносинами з позивачем та відносинами з ФОП ОСОБА_3, ймовірно виконані трьома особами, то ДПІ робить висновок про нікчемність всіх правочинів, про не підтвердження поставок у липні 2010 року з боку ТОВ «Бест-Консалт»на користь ФОП ОСОБА_3 та невизнання ДПІ первинних документів та податкових накладних за спірними операціями у т.ч. за період червня 2010 року.

На підставі згаданого Акту перевірки позивача прийнято оскаржувані рішення, які за результатами оскарження в адміністративному порядку залишені без змін.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 під час розгляду справи встановлено, що між цими особами укладено договір поставки № 15/10/55 від 15.10.2008 р. З урахуванням додатків від 28.12.2008 р., від 01.06.2010 р., від 01.08.2010 р. сторонами обумовлено, зокрема, поставки піску при базисі поставки СРТ (Нова Володага Харківської області) з наданням транспортних послуг по доставці піску з пункту навантаження м. Дніпропетровськ (річпорт). Період поставки червень -липень 2010 року. Кількість запланованої поставки 6 662,99 т. по ціні 33,33 грн. на суму 222 099,67 грн. без ПДВ, крім того обумовлена вартість доставки у розмірі 682956,48 грн. без ПДВ. Загальна вартість замовленого піску з урахуванням транспортних послуг 1086067,38 грн. з ПДВ -181011,23 грн.

В контексті наведеного, під час розгляду справи встановлено, що ФОП ОСОБА_3 має ліцензію НОМЕР_1 строком дії з 13.05.2009 до 12.05.2014 р. на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується відомостями з Єдиного ліцензійного реєстру (з офіційного сайт ДП «Інформаційно-ресурсний центр») та в свою чергу вказує на відповідність контрагента вимогам, що висуваються до професійних перевізників.

Перевезення і поставки піску у період з 01.06.2010 р. по 16.06.2010 року, тобто і поза межами спірного періоду, підтверджується 203 товарно-транспортними накладними, які залучені до матеріалів справи, де позивач виступав замовником, вантажоодержувачем, а ФОП ОСОБА_3 в якості вантажовідправника та автопідприємства (з використанням вантажних автомобілів). З ТТН вбачається, що пісок відвантажувався як-то і передбачено договором з Дніпропетровського річпорту з пунктом призначення смт. Нова Водолага Харківської області.

Вказані ТТН були надані відповідачу до заперечень від 30.05.2011 р. № 30/05/11-1 на акт перевірки, а отже підлягали врахуванню податковим органом на підставі абз. 2 п. 44.6. ПК України.

Окрім того, передача піску оформлена накладними від 16.06.2010 р., 26.06.2010 р., 02.07.2010 р., 05.07.2010 р., 11.07.2010 р., 21.07.2010 р., 23.07.2010 р., 13.08.2010 р., актами виконаних робіт (щодо перевезення піску за спірними операціями) від 15.06.2010 р., 16.06.2010 р., 26.06.2010 р., 02.07.2010 р., 05.07.2010 р., 11.07.2010 р., 21.07.2010, перелік яких визначений у позовній заяві. На підставі зазначених первинних документів позивачу щодо поставки піску та надання транспортних послуг видано податкові накладні: № 1 від 16.06.2010 р. (ПДВ -49121,68 грн.), № 2 від 26.06.2010 р. (ПДВ 23410,06 грн.), № 3 від 02.07.2010 р. (ПДВ -21422,55 грн.), № 4 від 05.07.2010 р. (ПДВ -8368,42 грн.), № 5 від 11.07.2010 р. (ПДВ -21107,96 грн.), № 6 від 21.07.2010 р. (ПДВ -49093,15 грн.), № 7 від 23.07.2010 р. (ПДВ-8487,41 грн.), № 8 від 29.07.2010 р. (ПДВ -35655 грн.). Наведені відомості відображені в Акті перевірки.

Окрім того, щодо подальшої реалізації придбаного піску позивачем надано договори: (1) з ВАТ «Будівельне управління № 813»щодо поставки 4987,21 тн. піску на тих же умовах, що позивачу з боку ФОП ОСОБА_3, щодо поставки 1312,47 тн. піску на тих же умовах (у строк до 31.08.2010 р.) з визначенням автомобілів, держномери яких визначені у вищезгаданих ТТН, (2) з ТОВ «Український інвестиційний холдинг»щодо поставки 1675,78 тн. піску в період до 15.06.2010 р. при тому ж базисі поставки (СРТ), а також надано первинні документи щодо подальшої реалізації піску цим підприємствам, докази оплати (копії платіжних доручень) та податкові накладні, видані позивачем на адресу зазначених підприємств.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, виходячи при цьому з підстав прийняття вищенаведених рішень, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд зазначає, що в період оформлення та декларування результатів спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем товарів розуміються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема , це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Окрім того , в контексті документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів , слід додати , що згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже , у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування валових витрат та податкового кредиту, слід додати , що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним що, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів за відносинами позивача з ФОП ОСОБА_3, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, у т.ч. вищезгаданих товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), податкових накладних, аналіз операцій з подальшої реалізації продукції на адресу інших осіб, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

При цьому судом враховується, що виходячи з наявних матеріалів справи відносно вхідних та вихідних операцій по позивачу стосовно придбання та продажу продукції, спірні операції по суті є операцією з перепродажу, проведення яких не заборонено законодавством та які, при цьому, здійснювались з метою отримання прибутку, що вказує на її пов'язаність, як і здійснених за нею витрат, з господарською діяльністю позивача.

Контрагент позивача (ФОП ОСОБА_3) на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що стосується відносин позивача з СПД ОСОБА_3 та відносин цієї особи у липні 2010 року з ТОВ «Бест-Консалт» , суд зазначає, що Закон про ПДВ не містить норм, відповідно до яких відомості «автоматизованого співставлення», на які посилається ДПІ, та недекларування контрагентом податкових зобов'язань за відносинами з покупцем, а тим більше -недекларування зобов'язань контрагентом контрагента позивача, позбавляють останнього права на формування відповідних сум податкового кредиту.

Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, а тим більше -контрагентів контрагента позивача, як-то недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, доказів чого ДПІ не надало в даному випадку, за загальним правилом само по собі не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця права на податковий кредит з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за операціями з цим контрагентом.

Слід додати, що з боку ДПІ не надано будь-яких матеріалів вищезгаданої кримінальної справи відносно діяльності ТОВ «Бест-Консалт», вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цього підприємства, ФОП ОСОБА_3 та позивача, а також посадових осіб цих підприємств.

ДПІ також не надано акту перевірки контрагента позивача і не наведено непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів, на які міститься посилання в акті перевірки позивача та які витребовувались ще ухвалою суду від 27.03.2012 р., що зумовлює розгляд справи на підставі наявних доказів відповідно до ч. 6. ст. 71 КАС України.

Щодо висновків експертизи відносно підписів директора ТОВ «Бест-Консалт»на окремих документах, на які міститься посилання в Акті перевірки позивача та які при цьому не додані ДПІ до матеріалів справи, слід зазначити, що її висновки по суті визначають припущення відносно того, що «ймовірно»підписи виконані трьома особами. При цьому, як вбачається з Акту перевірки, ці підписи виконані не на первинних документах за відносинами з ФОП ОСОБА_3, а отже ці доводи ДПІ відносно висновків експертизи не можуть бути покладені в обґрунтування того, що первинні документи за відносинами позивача з ФОП ОСОБА_3 не є юридично значимими документами для цілей формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Судом в контексті наведеного крім того враховується, що податкові органи висувають претензії відносно діяльності ТОВ «Бест-Консалт»та його взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 у період липня 2010 року, проте відповідач робить висновок про невизнання операцій, проведених позивачем з ФОП ОСОБА_3 і у червні 2010, висновки щодо чого взагалі нічим не обґрунтовані, а відтак не можуть бути покладені в основу оскаржуваних рішень.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України , яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, а також ТОВ «Бест-Консалт», на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, укладеному між позивачем та його контрагентом.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України .

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, прийняття яких ґрунтується на одних і тих же обставинах. У свою чергу фактичне здійснення спірних операцій підтверджується сукупністю вищезгаданих первинних документів та судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан центр» (код з ЄДР 33146630; адреса: 03040, м. Київ, вул. Новопирогівська, 60) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 06.06.2011 р. № 0000892307 та № 0000902307.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 27.04.2012 р.