Постанова

від 08.05.2012 по справі 3/251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2012 р. Справа № 3/251

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача ОСОБА_4 дов. від 30.01.2012 року (а.с.208) відповідача ОСОБА_5 дов. від 05.12.2011 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" на постановувід 14.02.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 3/251 господарського суду міста Києва за позовомДочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Агрогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" прозобов'язання повернути майно ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Агрогаз" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" про зобов'язання повернути майно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2010 року (Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року (головуючий суддя Шипко В.В., Борисенко І.В., Ільєнок Т.В.), позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" повернути Дочірній компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з відповідального зберігання за договором № ПР-51 від 11.03.2011 майно, а саме: амофос, 103,40 т., тукосуміш (N:Р:К:13.0) 82,50 т., аміачну селітру 430,00 т. на загальну суму 2327325,23 грн. та стягнуто відповідні судові витрати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статті 4 2 , 4 3 , 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 509, 546, 594, 595, 947 Цивільного кодексу України.

Свої доводи заявник обґрунтував тим, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку листу позивача від 08.07.2011 року №499/7-2, яким підтверджується, що товар за договором зберігання був частково повернутий позивачу та в якому останній вимагав повернути залишок товару за договором відповідального зберігання №ПР-51 від 17.03.2011 року, а саме: амофос у кількості 103,4 т., аміачна селітра у кількості 276,6 т., тукосуміш (N:P:K) у кількості 0,5 т.

Також заявник зазначає, що він неодноразово звертався до позивача з проханням погасити 30440,00 грн. понесених витрат за зберігання товару за договором відповідального зберігання №ПР-51 від 17.03.2011 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 17.03.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Агрогаз" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № ПР-51, згідно з яким зберігач приймає на безкоштовне відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору МТЦ, загальною вартістю,що визначена в додатку № 1 у специфікації до даного договору і складає 387887,54 грн.

Згідно акта прийому-передачі № 1 від 17.03.2011 року позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання наступне майно: (амофос, 103,40 т., тукосуміш (N:P:K:13.0) 82,50 т., аміачна селітра 430,00 т.).

Згідно пункту 3.2 договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Відповідно до пункту 2.1.3 договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього не пізніше 5 календарних днів з дня одержання такої вимоги.

Позивачем було пред'явлено вимогу № 811/12-2 від 22.09.2011 року про повернення майна, що підтверджується поштовою квитанцією № 4602 та описом вкладення кореспонденції від 22.09.2011 року і отримана відповідачем 26.09.2011 року згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження факту зберігання у відповідача майна за договором.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що майно було частково повернуто на підставі довіреностей не прийнято судами до уваги, оскільки зі змісту цих довіреностей вбачається, що вони видані на отримання цінностей за договором №110323011 від 11.03.2011 року та не стосуються договору про відповідальне зберігання №ПР-51 від 17.03.2011 року.

Крім того, довіреність не є первинним документом, який містить відомості про здійснену господарську операцію у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Посилання відповідача на право притримання, передбачене статтею 594 Цивільного кодексу України касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки ці вимоги нен були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Решта тверджень заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 року у справі №3/251 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач