Рішення

від 07.05.2012 по справі 5008/282/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.2012 Справа № 5008/282/2012

За позовом приватного підприємства „Авант", с. Часлівці Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод №1", м. Ужгород

ПРО звернення стягнення на предмет застави на транспортні засоби в рахунок погашення заборгованості за договором поставки від 14.10.2009р. шляхом передачі приватному підприємству „Авант" у власність транспортних засобів, визнання права власності на транспортні засоби

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 12.03.2012р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2012р. порушено провадження у справі №5008/282/2012 та призначено справу до розгляду на 23.04.2012р.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в засідання суду 23.04.2012р. з'явився та вказує на важке фінансове становище підприємства відповідача, що унеможливило виконання зобов'язань по договору поставки товару. Просить розгляд справи відкласти для надання можливості подати суду письмово викладену позицію з цього приводу.

В засіданні суду 23.04.2012р. судом, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України, за письмовою згодою сторін оголошено перерву в судовому засіданні до 07.05.2012р. для надання відповідачу можливості виконати вимоги суду.

Однак, відповідач вимог ухвали суду від 09.04.2012р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, своїх уповноважених представників в засідання суду не направив.

На день судового засідання представник позивача подав суду відомості про повну сплату судового збору за розгляд справи в суді (платіжне доручення №1 від 24.04.2012р.) та просить суд вирішити страву в даному судовому засіданні без участі представника відповідача в порядку вимог статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що відповідно до п.5.1 договору поставки відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити повну оплату товару не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дати поставки товару, тобто в строк до 12 листопада 2009 року. По закінчені строку платежу відповідач, в порушення умов договору та вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, своє грошове зобов'язання не виконав і не сплатив борг в сумі 89289грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

З метою досудового вирішення спору відповідачу надсилалися письмові вимоги №12 від 03.12.2009 року та №18 від 03.10.2010 року про оплату вартості поставленого товару. У відповідях на зазначені вимоги №43 від 09.12.2009 року та №58 від 10.10.2010 року відповідач посилається на те, що у зв'язку з фінансовими труднощами, що виникли у підприємства після зупинки виробництва, погасити заборгованість по договору поставки у нього не має можливості.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки від 14.10.2009 року позивач і відповідач уклали Договір застави рухомого майна від 10.10.2009 року. Предметом застави згідно даного договору є відповідне спірне рухоме майно, що належить відповідачу на праві власності. Даний Договір застави укладений в простій письмовій формі, оскільки на момент його укладення діючим на той час законодавством не передбачалося обов'язкове нотаріальне посвідчення договору застави транспортних засобів. Вимога щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договорів застави транспортних засобів, передбачена ст.13 Закону України «Про заставу», була введена з 06.07.2010 року у відповідності до Закону України від 06.07.2010 року №2435-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У відповідності до п.5.2 Договору застави, звернення стягнення на Предмет застави за вибором Заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів, визначених даним договором.

Відтак, позивач у відповідності до ст.20 Закону України «Про заставу», ст.590 ЦК України просить звернути стягнення на предмет застави, оскільки в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано, а інше не передбачено договором.

Представник відповідача вказує на відсутність можливості добровільного виконання вимог позивача у зв'язку з відсутністю грошових коштів та важким фінансовим становищем товариства, та з приводу заявлених позивачем вимог не заперечує, однак, письмово викладеної позиції з цього приводу не подав, причини неявки та невиконання вимог суду не навів.

Відтак, справа підлягає розгляду в порядку вимог статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме приватним підприємством „Авант", с. Часлівці Ужгородського району та товариством з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод №1", м. Ужгород 14.10.2009р. було укладено договір поставки б/н.

Відповідно до п.1.1 Договору поставки від 14.10.2009 року позивач зобов'язався в строк до 14.11.2009р. поставити покупцю, тобто відповідачу, різальний столик, а покупець прийняти і оплатити в комплекті та кількості відповідно до таблиці №1. Вартість товару за даним договором поставки відповідно до п.4.1 договору складає 89289гривень.

Згідно пункту 5.1 даного договору поставки вартість отриманого товару повинна бути сплачена не пізніше п'яти банківських днів з дати поставки товару. Згідно акту прийому-передачі товару предмет договору поставки було передано позивачем відповідачу 05.11.2009р., строк оплати за яким становить не пізніше 11.11.2009р.

На виконання своїх зобов'язань позивачем належним чином та в повному обсязі були передані товари, обумовлені договором поставки та таблицею №1. Відповідний товар прийнятий відповідачем, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 05.11.2009 року. Жодних претензій з приводу якості переданого товару відповідачем не заявлялося.

Відповідно до приписів 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. ст.655 ЦК України).

Згідно пункту 5.1 даного договору поставки вартість отриманого товару повинна бути сплачена не пізніше п'яти банківських днів з дати поставки товару. Згідно акту прийому-передачі товару предмет договору поставки було передано позивачем відповідачу 05.11.2009р., строк оплати за яким становить не пізніше 11.11.2009р.

По закінчені строку платежу відповідач, в порушення умов договору та вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, своє грошове зобов'язання не виконав і не сплатив борг в сумі 89289гривень, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

З метою досудового вирішення спору відповідачу надсилалися письмові вимоги №12 від 03.12.2009 року та №18 від 03.10.2010 року про оплату вартості поставленого товару. У відповідях на зазначені вимоги №43 від 09.12.2009 року та №58 від 10.10.2010 року відповідач посилається на те, що у зв'язку з фінансовими труднощами, що виникли у підприємства після зупинки виробництва, погасити заборгованість по договору поставки у нього не має можливості.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Судом встановлено, що зобов'язання відповідача по сплаті вартості переданого товару у встановлені Договором поставки строки виконані не були, а тому ТОВ „Цегельний завод №1" допустило порушення зобов'язання.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 статті 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 575 Цивільного кодексу України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки від 14.10.2009 року позивач і відповідач уклали Договір застави рухомого майна від 14.10.2009 року. Предметом застави згідно даного договору є наступне рухоме майно, що належить відповідачу на праві власності:

- транспортний засіб марки КРАЗ 256Б1, 1988 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1992 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- транспортний засіб марки ВАЗ-21043, 2004 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал-В, № кузова (шасі) НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_5.

Згідно п.1.4 Договору застави заставна вартість Предмету застави складає 89289гривень.

За змістом ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про заставу" (в редакції чинній на момент укладення Договору застави -16.12.2009 р.) договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін. Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством.

Таким чином, редакція ст. 13 Закону України "Про заставу", яка була чинною на момент укладення Договору застави, не встановлювала обов'язкового нотаріального посвідчення договорів закладу транспортних засобів.

Також, обов'язку щодо нотаріального посвідчення Договору застави не було погоджено сторонами і в самому договорі.

Отже, зобов'язання відповідача по сплаті вартості виконаних підрядних робіт за Договором підряду було забезпечено закладом згідно Договору застави.

Предметом позову позивачем визначено звернення стягнення на предмет застави на підставі Договору застави шляхом визнання за Товариством права власності на нього.

В той же час, за змістом ст. 590 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про заставу" вбачається, що звернення стягнення на заставне майно здійснюється як за рішенням суду, так і у іншій спосіб, встановлений договором або законом (позасудовий).

У відповідності до п.5.2 Договору застави, звернення стягнення на Предмет застави за вибором Заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів:

- шляхом передачі Предмета застави у власність Заставодержателю в рахунок виконання зобов'язань за Договором постави;

- шляхом продажу Заставодержателем Предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця. Пошук покупця на Предмет застави проводиться як Заставодавцем, так і Заставодержателем;

- іншим не забороненим чинним законодавством способом.

Пункт 4 частини 2 статті 25 Закону України від 18.11.2003 року №1255-ІУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмету забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту цілком відповідає вимогам чинного законодавства, належним чином обґрунтований та підтверджений наявними у справі матеріалами, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет застави: транспортний засіб марки КРАЗ 256Б1, 1988 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1; транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1992 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_2; транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_3; транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_4; транспортний засіб марки ВАЗ-21043, 2004 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал-В, № кузова (шасі) НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_5, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод №1»(88000, м.Ужгород, вул.Закарпатська, 33, код СДРПОУ 31402817), шляхом передачі Приватному

підприємству «Авант»(88000, м.Ужгород, вул. Промислова, 5, код 31336048) у власність даних транспортних засобів.

3. Визнати за Приватним підприємством «Авант»(88000, м.Ужгород, вул. Промислова, 5, код 31336048) право власності на транспортні засоби:

- транспортний засіб марки КРАЗ 256Б1, 1988 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1992 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- транспортний засіб марки КРАЗ 256Б, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ 4502, 1993 року випуску, тип ТЗ: самоскид-С, № кузова (шасі) НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- транспортний засіб марки ВАЗ-21043, 2004 року випуску, тип ТЗ: легковий універсал-В, № кузова (шасі) НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_5.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Цегельний завод №1" (88000, м.Ужгород, вул. Закарпатська, 33, код СДРПОУ 31402817, п/р 26008010022498 в ЗФ ВАТ «Кредобанк»МФО 312237) на користь Приватне підприємство «Авант»(88000, м.Ужгород, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 31336048, п/р 2600117119 в Ужгородська філія АБ «Укргазбанк»МФО 312776) суму в розмірі 1785,78грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 14.05.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі