Рішення

від 26.03.2012 по справі 5015/141/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.12 Справа № 5015/141/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю помічника прокурора Панькевича Р.В., представника позивача Романяк М.О., представників відповідача Гелика Р.М., Цімко П.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган -Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громіс", м. Львів про спонукання до повернення об'єкта оренди та стягнення 61 283,36 грн. неустойки та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Громіс", м.Львів до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про внесення змін до договору оренди.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Личаківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган -Управління комунальної власності департаменту економічної політики (позивач за первісним позовом) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громіс" (відповідач за первісним позовом) про звільнення та повернення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Ковельська, 50 та стягнення неустойки в розмірі 61 283,36 грн.

Відповідач за первісним позовом звернувся із зустрічним позовом про внесення змін до договору оренди щодо терміну його дії.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2011 року у справі №5015/2064/11 у первісному позові відмовлено частково, зобов'язано відповідача за первісним позовом звільнити і повернути орендовані приміщення та стягнуто з останнього 61283,36 грн. неустойки. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення неустойки в розмірі 52 713 грн., в іншій частині залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року у справі № 5015/2064/11 скасовано, справу направлено до господарського суду Львівської області для розгляду по суті в іншому складі суддів.

Ухвалою суду від 18.01.2012р. справі присвоєно номер 5015/141/12, розгляд справи призначено на 08.02.2012р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що 14.11.2007р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець по договору, позивач за первісним позовом) та ТзОВ "Громіс" (орендар по договору, відповідач за первісним позовом) було укладено договір оренди №Л-5754-7, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування приміщення, що знаходяться за адресою м.Львів, вул.Ковельська, 50, загальною площею 117,8м 2 . Відповідно до умов договору, термін його дії визначений на 364 дні з 14.11.2007р. по 13.11.2008р. включно. Як стверджує позивач за первісним позовом, орендовані приміщення підлягають поверненню орендодавцю у зв'язку з припиненням дії договору оренди з 13.11.2009р. Крім цього, у зв'язку з невиконанням ТзОВ "Громіс" обов'язку щодо повернення орендованого майна, позивач за первісним позовом на підставі ст.785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном, обчислену за період з 01.12.2007р. по 01.02.2011р., у розмірі 61 283,36 грн.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні. Зокрема відповідач вважає безпідставними доводи позивача про те, що договір оренди припинив свою дію з 13.11.2009р., оскільки, на думку відповідача, договір оренди продовжив свою дію на 2009, 2010, 2011 роки в порядку ст.764 ЦК України, що підтверджується рахунками орендодавця на оплату орендних платежів, сплатою даних рахунків ТзОВ "Громіс", актами про надання послуг по оренді нежитлових приміщень з листопада 2009 року - по березень 2011року. Окрім того, відповідач посилається на повідомлення позивача за первісним позовом за №2302-вих-2498 від 29.11.2010р. про припинення дії договору оренди №Л-5754-7 з 13.11.2010р., яким підтверджується, що договір оренди діяв до 13.11.2010р.

Заявлений зустрічний позов відповідач (позивач за зустрічним позовом) підтримав, зазначив, що на підставі п.3 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" власник об'єкту приватизації має право на оренду приміщення. в якому розташовано об'єкт приватизації, на строк не менше, як 10 років.

Проти задоволення зустрічного позову позивач за первісним позовом заперечив з підстав, зазначених у додаткових поясненнях по суті позовних вимог. Зокрема позивач за первісним позовом зазначив, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні», на п.5 ч.2 Прикінцевих положень якого посилається відповідач (позивач за зустрічним позовом), набрав чинності 30.12.2009р. Поряд з цим, дію договору оренди від 14.11.2007р. №Л-5754-7 припинено 13.11.2009р., тобто до введення в дію норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні». Зі змісту вищезгаданої норми закону та відповідно до вимог цивільного законодавства України вбачається, що продовженими можуть бути договори, чинні на момент введення в дію положень Закону. Однак, у разі припинення договірних правовідносин між сторонами, в т.ч. у зв'язку із закінченням терміну дії договору, питання про продовження їх дії може вирішуватись виключно в порядку, встановленому ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Представникам сторін та прокуратури роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 26.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 02.04.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.11.1996р. між Львівською міською радою в особі Управління комунального майна та ТзОВ „Громіс" було укладено договір на оренду нежитлових приміщень №1734, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 117, 8 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ковельська, 50. Згідно умов вказаного договору термін договору -з 07.08.1996р. по 07.08.2006р. (т.1, а.а.42-43).

14.11.2007р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець по договору, позивач за первісним позовом) та ТзОВ "Громіс" (орендар по договору, відповідач за первісним позовом) було укладено договір оренди №Л-5754-7, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ковельська, 50, загальною площею 117,8м 2 (т.1, а.с.10-11).

Відповідно до п.4.1 договору, термін договору оренди визначений на 364 дні з 14.11.2007р. по 13.11.2008р. включно.

Згідно п.4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором. Відповідно до п. 4.8 договору, чинність його припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 5.1 договору передбачена ставка орендної плати у розмірі 1903,65 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. Орендна плата сплачується помісячно (п.5.1, 5.2 договору).

Відповідно до п.п.9.1 - 9.5 договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору, або дострокового його припинення; сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди; об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п.9.1 договору; при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами; об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Факт надання в оренду приміщення підтверджується матеріалами справи та не заперечується ТзОВ "Громіс".

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу за первісним позовом за адресою його місцезнаходження (79056, м.Львів, вул.Польова, 29Б) повідомлення №2302-4371 від 26.11.2009р. про припинення з 13.11.2009р. договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди №Л-5754-7 від 14.11.2007р., та про повернення предмету договору оренди балансоутримувачу по акту приймання-передачі. На підтвердження направлення такого повідомлення позивачем долучено до матеріалів справи поштову квитанцію від 27.11.2009р. зі списком згрупованих поштових відправлень і рекомендованих листів з відбитком поштового штемпеля від 27.11.2009р. (т.2, а.с.43-46).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі п.3 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ТзОВ "Громіс" звернулося до орендодавця з пропозицією про внесення змін до договору оренди в частині строку його дії, яка була надіслана орендодавцю 01.07.2010р., відповіді на яку позивач за зустрічним позовом не отримав.

Ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»встановлено, що суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн. На виконання вимог Вищого господарського суду України судом встановлено, що відповідач відноситься до суб'єктів малого підприємництва, оскільки згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТзОВ «Громіс»за 9 місяців 2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, валовий дохід ТзОВ «Громіс»за звітний період склав 361 700 грн., чисельність працюючих за цей період становила 5 осіб. Згідно фінансового звіту за 2010 рік валовий дохід ТзОВ «Громіс»за цей період склав 499 000 грн., чисельність працюючих становила 6 осіб.

Як вбачається із акту обстеження нерухомого майна №5 від 14.05.2010р., складеного представниками ЛКП „За Замком" (т.1, а.с.113), та не заперечується й самим відповідачем, об'єкт оренди знаходиться в користуванні останнього та орендодавцеві за актом приймання-передачі не повернутий.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.

За приписами пункту 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таку заяву позивач за первісним позовом направив відповідачу повідомленням від 26.11.2009р. за вих. №2302-4371 „Про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди", яким повідомив відповідача про припинення договору оренди з 13.11.2009р. у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та зобов'язав останнього протягом 15 днів повернути орендоване майно балансоутримувачу. Підтвердженням надіслання вищевказаного листа є поштова квитанція від 27.11.2009р. зі списком згрупованих поштових відправлень і рекомендованих листів з відбитком поштового штемпеля від 27.11.2009р.

У відповідності до частини другої статті 291 Господарського кодексу України однією з підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи вищенаведені доводи та докази скерування у місячний термін позивачем за первісним позовом відповідачу повідомлення про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, на думку суду договір оренди припинив свою дію 13.11.2009р.

Як вбачається із акту обстеження нерухомого майна №5 від 14.05.2010р., складеного представниками ЛКП „За Замком", та не заперечується й самим відповідачем, об'єкт оренди знаходиться в користуванні останнього та орендодавцеві за актом приймання-передачі не повернутий.

Стаття 291 Господарського кодексу України вказує, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містяться також у ст.26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Пунктом 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до приписів ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п.9.1 договору, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору, або дострокового його припинення.

Відповідно до п.п.9.2, 9.3 договору, сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди; об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п.9.1 договору.

Згідно п.п.9.4, 9.5 договору, при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами; об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірного зобов'язання, передбаченого п.9.3 договору оренди №Л-5754-7 від 14.11.2007р., щодо своєчасного повернення об'єкта оренди в разі припинення договору оренди, що в свою чергу є підставою для зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу займані приміщення, оскільки відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 61283,36грн. неустойки суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем за первісним позовом додатком до позовної заяви подано розрахунок неустойки, проведений за період з 1 грудня 2009р. по 1 лютого 2011р. На думку суду, такий проведено невірно виходячи з наступного.

Згідно п.4.1 договору, термін дії договору оренди визначений на 364 дні з 14.11.2007р. по 13.11.2008р. включно. Враховуючи відсутність письмових заперечень з боку сторін договору останній був автоматично пролонгований до 13.11.2009р.

Як встановлено судом, повідомлення про припинення дії договору надіслано позивачем за первісним позовом відповідачу 27.11.2009р.

Відповідно до п.9.3 договору, об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п.9.1 Договору. У повідомленні про припинення договірних стосунків також зазначалось про обов'язок відповідача за первісним позовом передати об'єкт оренди протягом 15 днів.

Відповідно до п.п. 4.1.1, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. №1149, нормативні строки пересилання місцевої простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять Д (день відправки) + 2 дні, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи те, що повідомлення про припинення договірних стосунків надіслано 27.11.2009р., згідно нормативів воно мало б бути одержане відповідачем за первісним позовом не пізніше 01.12.2009р., та з врахуванням вимог п.9.3 договору, об'єкт оренди повинен був бути переданий відповідачем не пізніше 16.12.2009р.

Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст.785 ЦК України, відповідач за первісним позовом вважається таким, що не виконав обов'язку щодо передачі об'єкта оренди з 17.12.2009р. Відтак нарахування позивачем відповідачу неустойки за період з 01.12.2009р. по 16.12.2009р. суд вважає безпідставними.

Згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В зв'язку з цим суд вважає за необхідне відмітити, що орендна плата (плата за користування майном) може нараховуватись орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватись з нього в судовому порядку лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди. Відтак, з моменту припинення договору оренди від 14.11.2007р. з 13.11.2009р. припиненими слід вважати і зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати на майбутнє, а саме за час фактичного безпідставного користування майном. Таким чином, оскільки договірні правовідносини між сторонами припинені з 13.11.2009р., з цього часу у відповідача за первісним позовом не виникало грошового зобов'язання перед позивачем щодо сплати орендної плати.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 24.02.2009р. у справі №2-8/1756-2008 та від 01.07.2008р. у справі №5/150.

Однак, як вбачається із поданого позивачем розрахунку заборгованості та підтверджується матеріалами справи, в період з 01.12.2009р. по 01.02.2011р. позивачем нараховано відповідачу за фактичне користування приміщенням 30 641,68 грн., а також 61 283,36 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На думку суду, не можна вважати обґрунтованим нарахування позивачем відповідачу неустойки за весь грудень 2009 року, оскільки, як встановлено судом вище, відповідач за первісним позовом вважається таким, що не виконав обов'язку щодо передачі об'єкта оренди лише з 17.12.2009р. Після перерахунку, здійсненого судом, розмір неустойки за 15 днів грудня 2009 року повинен становити 1873,21 грн. Загалом розмір неустойки за період з 17.12.2009р. по 01.02.2011р. повинен становити 59285,25 грн.

Судом встановлено та не заперечується й самим позивачем, що відповідачем за вказаний період сплачено позивачу 30 408,03 грн. за фактичне користування приміщенням. Вказана сума була повністю зарахована позивачем в рахунок оплати за фактичне користування приміщенням та не була повернута відповідачеві. Проте, як зазначено судом вище, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу як плати за користування майном, так і одночасно та за той же період неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю. Відтак, враховуючи неповернення вказаної суми відповідачеві, суд вважає за необхідне зарахувати сплачені відповідачем за первісним позовом кошти в розмірі 30 408,03 грн. в рахунок сплати неустойки, нарахованої позивачем.

Таким чином, враховуючи, що нежитлове приміщення відповідачем не звільнене і позивачу не повернуто, в цій частині суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково, після здійсненого судом перерахунку та зарахування сум, сплачених відповідачем в якості плати за фактичне користування приміщенням, до стягнення з відповідача підлягає неустойка у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення з 17.12.2009р. по 01.02.2011р в розмірі 28 877,22 грн.

Заперечення відповідача на позов відхиляються судом як безпідставні з огляду на таке.

Посилання відповідача за первісним позовом на ту обставину, що судом апеляційної інстанції встановлено, що договір оренди №Л-5754-7 від 14.11.2007 року неодноразово продовжувався на той самий термін і на тих самих умовах включно до 13.11.2010 року спростовуються наступним. По-перше, постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011р постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року скасовано. По-друге, як встановлено судом під час нового розгляду вказаної справи, повідомленням від 26.11.2009р. за вих. №2302-4371 „Про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди" позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди з 13.11.2009р. у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди. Підтвердженням надіслання вищевказаного листа є поштова квитанція від 27.11.2009р. зі списком згрупованих поштових відправлень і рекомендованих листів з відбитком поштового штемпеля від 27.11.2009р. Оригінали вказаної поштової квитанції та списку були оглянуті судом та сторонами в судових засіданнях під час розгляду справи, належним чином засвідчені копії цих документів долучені позивачем до матеріалів справи. За таких обставин вказаний договір оренди припинив свою дію саме 13.11.2009р.

Доводи відповідача щодо того, що договір продовжив свою дію до 13.11.2010р., оскільки в подальшому позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення про закінчення терміну дії договору оренди аналогічного змісту, жодним чином не спростовують та не відміняють повідомлення, надісланого 27.11.2009р. Вказане повідомлення слугує лише повторним нагадуванням про необхідність звільнення займаних приміщень.

Аргументи відповідача з посиланням на норму, закріплену у п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 року, згідно якої термін дії договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін, спростовуються наступним.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні»набрав чинності 30.12.2009р. Поряд з цим, як встановлено судом, договір оренди від 14.11.2007р. №Л-5754-7 припинив свою дію 13.11.2009р., тобто до введення в дію норм вищезгаданого закону. Зі змісту вищезгаданої норми закону вбачається, що продовженими можуть бути договори, чинні на момент введення в дію вказаного закону. Таким чином, у разі припинення договірних правовідносин між сторонами, в т.ч. у зв'язку із закінченням терміну дії договору, питання про продовження його дії може вирішуватись виключно в порядку, встановленому ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім цього, правовий аналіз законодавчих положень, які обумовлюють термін дії договору оренди не менше п'яти років, дає підстави для висновку, що визначений термін відноситься до договорів оренди, укладених вперше. Договір оренди від 14.11.2007р. урегульовує правовідносини сторін з оренди, що виникли за договором оренди від 29.11.1996р. №1734, тобто продовжує їх, а тому доводи орендаря щодо продовження терміну дії договору оренди до п'яти років не засновані на законі.

Варто відмітити, що аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 26.05.2011р. у справі №5/196.

Розглянувши матеріали зустрічного позову про внесення змін до договору оренди №Л-5754-7 від 14.11.2007р. в частині терміну дії договору, зокрема, визначити термін дії договору оренди на 10 років з 14.11.2007р. до 14.11.2017р., суд відзначає наступне.

Відносини щодо оренди державного та комунального майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". За змістом ст.10 цього Закону однією з істотних умов договору оренди є термін, на який укладається договір оренди. Частиною 1 ст.17 даного Закону (в редакції Закону України від 15.12.2009 р. N 1759-VI) встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно п.п.4.3., 4.8. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором. Чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше, ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Громіс" запропонувало внести зміни до договору оренди (викладені у проекті змін до договору оренди від 30.06.2010р.), які передбачають зміни терміну договору оренди з одного року на десять років, а саме, з 14.11.2007 року до 14.11.2017 року.

Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, відповідач (позивач за зустрічним позовом) обґрунтовує їх порушенням п.3 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", яким передбачено, що у разі відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення) в яких розташований об'єкт, який приватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду на строк не менше 10 років.

Проте суд вважає за необхідне зазначити, що ТзОВ "Громіс" скористалося своїм правом на довгострокову оренду згідно договору оренди №1734 від 29.11.1996р., який був укладений строком на 10 років. При цьому договір оренди №Л-5754-7 від 14.11.2007р. був укладений через рік після закінчення договору оренди №1734. Докази звернення ТзОВ "Громіс" до позивача з вимогою продовжити строк дії договору на новий термін чи на укладення договору оренди на новий термін після закінчення договору оренди №1734 від 29.11.1996р. в матеріалах справи відсутні. Слід зазначити, що на безпідставність вказаної позиції позивача за зустрічним позовом вказує також і Вищий господарський суд України у постанові від 22.12.2011р. по вказаній справі.

Посилання позивача за зустрічним позовом на норму, закріплену у п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 року також не заслуговують на увагу з підстав, що викладені судом вище.

За таких обставин, позовні вимоги за зустрічним позовом суд вважає безпідставними та необґрунтованими, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган -Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради обґрунтовані поданими доказами частково та підлягають до задоволення частково.

Зустрічний позов суд вважає безпідставним, а тому відмовляє в його задоволенні.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача за первісним позовом, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача за первісним позовом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини позивача за зустрічним позовом, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на нього відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 759, 762, 763, 764, 785 ЦК України, ст.ст. 193, 283, 291 ГК України, ст.ст. 10, 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст.1, 2, 4, 27, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважений орган -Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Громіс", м.Львів, вул. Польова, 29 Б (ідентифікаційний код 19158608) звільнити та повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів, пл.Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м.Львів, вул..Ковельська, 50, загальною площею 117,8 кв.м., згідно з актом здачі-приймання.

Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, площа Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Громіс", м.Львів, вул. Польова, 29 Б (ідентифікаційний код 19158608) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, площа Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) 28 877,22 грн. неустойки.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Громіс", м.Львів, вул. Польова, 29 Б (ідентифікаційний код 19158608) в користь державного бюджету 373 грн. 77 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

6. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

7. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.