Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а-629/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 2a-629/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

представника позивача: Плекан Ю.В.,

представника відповідача: Тропець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбут"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000132310, № 0000122310 від 17.02.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбут" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000132310 та за № 0000122310 від 17.02.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, які не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, зокрема безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, відповідачем констатовано факт нікчемності правочинів укладених з контрагентом позивача - ТзОВ "ЮністройгрупВ» , внаслідок чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59573,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 29786,5 гривень, окрім того збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 68509 грн. Вважає такі податкові повідомлення - рішення необґрунтованими та просить суд визнати їх визнати нечинними та скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 року замінено відповідача по справі - Коломийську об'єднану державну податку інспекцію на її правонаступника - Коломийську об'єднану державну податкову інспекцію Івано-Франківської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів наведених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 10.02.2012 року по 13.02.2012 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "КоломиянафтозбутВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ В«ЮністройгрупВ» , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 425/231/22190805 від 13.02.2012 року, згідно висновків якого констатовано порушення позивачем:

- частин 1 та 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ В«ЮністройгрупВ» з ТзОВ "КоломиянафтозбутВ» , документально непідтверджено реальність здійснення господарських відносин у період із 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

- п.п.139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого, встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 68509,00 грн.

- п.185.1 статті 185, п.188.1 статті 188, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України та занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 59573,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0000132310 та за № 0000122310 від 17.02.2012 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59573,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 29786,5 гривень та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 68509 грн. відповідно.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що передумовою для формування позивачем податкового кредиту слугували правовідносини, що склалися у нього з ТзОВ В«ЮністройгрупВ» з приводу купівлі-продажу дизпалива П-0,2-40. Вказане підприємство є посередником, а постачальником реалізованої продукції є ТзО «³та КонстракшнВ» . В даних правовідносинах позивач виступав покупцем товару на підставі усної домовленості, що склалася у нього з ТзОВ В«ЮністройгрупВ» від 03.08.2011 року.

Водночас висновки акту перевірки будуються на листі ДПІ в м. Чернівці від 09.02.2012 року за № 517/7/23-308 (вх. № 204/7 від 09.02.2012 року), яке направлено на адресу Коломийської оДПІ акт за № 106/23-3/37158550 від 18 січня 2012 року В«Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ В«ЮністройгрупВ» код ЄДРПОУ 37158550 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 рокуВ» .

Так, в ході проведення перевірки, орган ДПІ вказав на те, що на порушення п.185.1 статті 185, п.188.1 статті 188, п.198.3., п.198.6. статті 198, п.201.7 статті 207 Податкового кодексу України, ТзОВ В«ЮністройгрупВ» завищило податковий кредит в сумі 183747 грн., в тому числі з наступними контрагентами: ТзОВ В«Компанія В«РВКВ» (код ЄДРПОУ 37240922) в сумі 31362 грн., ТзО «³та КонстракшнВ» (код ЄДРПОУ 35486251) в сумі 135719 грн., ТзО «ѳд-МарінеВ» (код ЄДРПОУ 37001628) в сумі 16666 грн.

Як зазначено в акті перевірки, всупереч вимогам чинного законодавства, згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ В«ЮністройгрупВ» не відображено витрати на транспортування чи зберігання придбаного від ТзОВ В«Компанія В«РВКВ» та ТзО «³та КонстракшнВ» дизельного пального. При цьому ТзОВ В«Компанія В«РВКВ» та ТзО «³та КонстракшнВ» задокументовано реалізацію нафтопродуктів за документами, в яких відсутня інформація щодо реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність. Для перевірки не надано специфікації на товар та сертифікати якості продукції товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування нафтопродуктів від ТзОВ В«Компанія В«РВКВ» та ТзО «³та КонстракшнВ» . ТзОВ В«ЮністройгрупВ» не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок та переходу права власності на товар від вищевказаних підприємств.

Окрім того, ТзОВ В«ЮністройгрупВ» завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 192954 грн., в тому числі з наступними контрагентами: ТзОВ В«КоломиянафтозбутВ» на суму ПДВ 59572 грн. та ТзОВ В«БМ БудмеханізаціяВ» на суму ПДВ 133380,98 грн. Перевіркою встановлено, що операції по взаємовідносинах ТзОВ В«ЮністройгрупВ» із ТзОВ В«КоломиянафтозбутВ» та ТзОВ В«БМ БудмеханізаціяВ» не мали реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився. Також, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів від ТзО «³та-КонстракшнВ» та ТзОВ В«Компанія РВКВ» не проводились, то, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від ТзОВ В«ЮністройгрупВ» до ТзОВ В«КоломиянафтозбутВ» та ТзОВ В«БМ БудмеханізаціяВ» відповідно у зв'язку з його відсутністю.

Для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ В«КоломиянафтозбутВ» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ В«ЮністройгрупВ» , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року не представлено договір на постачання дизпалива від ТзОВ В«ЮністройгрупВ» на ТзОВ В«КоломиянафтозбутВ» , в податковій № 2 від 03.08.2011 року в графі В«Вид цивільно-правового договоруВ» вказано В«Усний договірВ» від 16.01.2003 року, тобто договір не укладався.

Тобто, з урахуванням наведеного, суд констатує, що перевірка по своїй суті, хоча і стосувалась взаємовідносин ТзОВ В«КоломиянафтозбутВ» із ТзОВ В«ЮністройгрупВ» , однак реально аналізувалися конрагенти ТзОВ В«ЮністройгрупВ» , по так званому "ланцюгу вигодонабувача", що як наслідок, влинуло на визнання саме правоччинів ТзОВ В«КоломиянафтозбутВ» нікчемними та донарахування податкових зобов"язань з ПДВ та податку на прибуток.

Вирішуючи наявний податковий спір по суті, суд виходив із наступного.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Податковий кодекс України (надалі - ПК України) .

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно статті пункту 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пукту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень статті 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно пункту 201.10. статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

В судовому засіданні досліджено наявність податкових та видаткових накладних (товар - дизпаливо П-,2-40), що видані на суму поставленого товару, а також товаро- транспортні накладні на його перевезення, а саме:

- податкова накладна № 2 від 03.08. 2011 року на суму 357437,5 грн. (в тому числі ПДВ 59572,92 грн.). (а.с. 44).

- видаткова накладна № 5 від 31.08.2011 року на суму 357437,5 грн. (в тому числі ПДВ 59572,92 грн.).(а.с. 43).

- товаро транспортна накладна № 52 від 03.08.2011 року. (а.с. 46).

Придбаний товар повністю проплачений, що підтверджується виписками з банківських рахунків.(а.с.47).

Отже, з урахуванням проаналізованих норм матеріального права та фактичних обставин справи, вищевказане не може свідчити про безтоварність операцій і як наслідок іх нікчемність.

Окрім того, слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, чи надання неналежних бухгалтерських документів, то такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, в тому числі від 13.12.2011 року (справа К/9991/40785/11) та від 24.01.2012 року (справа К/9991/66560/11).

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент досягнення усної домовленості щодо спірного договору купівлі-продажу дизпалива від 03.08.20011 року, видаткових, податкових та авто-транспортних накладних, підприємство - ТзОВ В«ЮністройгрупВ» не було припине.

Із урахуванням встановленого в судовому засідання та системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових та видаткових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ТзОВ В«ЮністройгрупВ» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

Також, слід зазначити що передумовою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 68509 грн., були аналогічно, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Однак, як вже судом зазначалося, в ході судового розгляду досліджені всі наявні документи, що підтверджують товарність операцій.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, а зокрема того, що оскаржувані повідомлення-рішення відповідача за № 0000132310 та за № 0000122310 від 17.02.2012 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59573,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 29786,5 гривень та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 68509 грн. відповідно, винесені необгрунтовано, без урахування всіх обставин по справі, на підставі висновків, які носять характер суб»єктивних припущень, що є неприпустимим, такі податкове повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби за № 0000132310, за № 0000122310 від 17.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбут" сплачений ним судовий збір в розмірі 1578,69 грн. (одну тисячу п"ятсот сімдесят вісім гривень шістдесят дев"ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 07.05.2012 року у зв"язку з перебуванням головуючого судді на листку непрацездатності з 26.04.2012 року по 04.05.2012 року.