Ухвала

від 30.10.2014 по справі 2а-629/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 106198/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - Курочка С.М.,

від відповідача - Джогалик Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коломиянафтозбут» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2012 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Коломиянафтозбут» звернувся до суду задміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, в якому просив визнати нечинними та сскасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2012 року №№ 0000132310, 0000122310.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000132310, № 0000122310 від 17.02.2012 року.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просить таку скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які взяли участь в справі, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 10.02.2012 року по 13.02.2012 року працівниками Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Коломиянафтозбут» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Юністройгруп», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 425/231/22190805 від 13.02.2012 року, згідно якого встановлено порушення ч. ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Юністройгруп» з ТОВ «Коломиянафтозбут», документально непідтверджено реальність здійснення господарських відносин у період із 01.07.2011 року по 30.09.2011 року; п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого, встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на загальну суму 68509,00 грн.; п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 59573,00 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0000132310 та за № 0000122310 від 17.02.2012 р., якими позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 59573,00 гривень та застосовано штрафні санкції в розмірі 29786,5 гривень та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 68509 грн. відповідно.

Зі акту перевірки вбачається, що передумовою для формування позивачем податкового кредиту були правовідносини, що склалися у товариства з обмеженою відповідальністю «Коломиянафтозбут» з товариством з обмежено відповідальністю «Юністройгруп» з приводу купівлі-продажу дизпалива П-0,2-40. Вказане підприємство є посередником, а постачальником реалізованої продукції є товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Констракшн». В даних правовідносинах позивач виступав покупцем товару на підставі усної домовленості, що склалася у нього з товариством з обмеженою відповідальністю «Юністройгруп» від 03.08.2011 року.

Висновки акту перевірки будуються на листі Державної податкової інспекції в м. Чернівці від 09.02.2012 року за № 517/7/23-308 (вх. № 204/7 від 09.02.2012 року), направленого на адресу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції акт за № 106/23-3/37158550 від 18 січня 2012 року Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юністрой» груп з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

Зокрема, в ході проведення перевірки, орган ДПІ вказав на те, що в порушення п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.3., п.198.6. ст. 198, п.201.7 ст. 207 Податкового кодексу України, ТОВ «Юністройгруп» завищило податковий кредит в сумі 183747 грн., в тому числі з наступними контрагентами: ТОВ «Компанія «РВК» в сумі 31362 грн., ТзОВ «Віта Констракшн» в сумі 135719 грн., ТзОВ «Сід-Маріне» в сумі 16666 грн.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Юністройгруп» не відображено витрати на транспортування чи зберігання придбаного від ТОВ «Компанія «РВК» та ТОВ «Віта Констракшн» дизельного пального. При цьому ТОВ «Компанія «РВК» та ТОВ «Віта Констракшн» задокументовано реалізацію нафтопродуктів за документами, в яких відсутня інформація щодо реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність. Для перевірки не надано специфікації на товар та сертифікати якості продукції товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Компанія «РВК» та ТОВ «Віта Констракшн». ТОВ «Юністройгруп» не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок та переходу права власності на товар від вищевказаних підприємств.

Окрім того, ТОВ «Юністройгруп» завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 192954 грн., в тому числі з наступними контрагентами: ТОВ «Коломиянафтозбут» на суму ПДВ 59572 грн. та ТОВ «БМ «Будмеханізація» на суму ПДВ 133380,98 грн. Перевіркою встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Юністройгруп» із ТОВ «Коломиянафтозбут» та ТОВ «БМ «Будмеханізація» не мали реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився. Також, перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів від ТОВ «Віта-Констракшн» та ТОВ «Компанія «РВК» не проводились, то, як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від ТОВ «Юністройгруп» до ТОВ «Коломиянафтозбут» та ТОВ «БМ Будмеханізація» відповідно у зв'язку з його відсутністю.

Для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Коломиянафтозбут» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Юністройгруп», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року не представлено договір на постачання дизпалива від ТОВ «Юністройгруп» на ТОВ «Коломиянафтозбут», в податковій № 2 від 03.08.2011 року в графі «Вид цивільно-правового договору» вказано «Усний договір» від 16.01.2003 року, тобто договір не укладався.

Тобто, з урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що перевірка по своїй суті, хоча і стосувалась взаємовідносин ТОВ «Коломиянафтозбут» із ТОВ «Юністройгруп», однак реально аналізувалися конрагенти ТОВ «Юністройгруп», по так званому "ланцюгу вигодонабувача", що як наслідок, вплинуло на визнання саме правочинів ТОВ «Коломиянафтозбут» нікчемними та донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому ПК України визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Так, відповідно до п.198.4. ст.198 цього кодексу якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

А також, в силу положень ст. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

В матеріалах справи наявні копії податкових та видаткових накладних (товар - дизпаливо П-,2-40), що видані на суму поставленого товару, а також товаро- транспортні накладні на його перевезення, а саме: податкова накладна № 2 від 03.08. 2011 року на суму 357437,5 грн. (в тому числі ПДВ 59572,92 грн.), видаткова накладна № 5 від 31.08.2011 року на суму 357437,5 грн. (в тому числі ПДВ 59572,92 грн.), товаро транспортна накладна № 52 від 03.08.2011 року. Придбаний товар повністю проплачений, що підтверджується виписками з банківських рахунків.

Наведене не може свідчити про безтоварність операцій і як наслідок іх нікчемність.

Окрім того, в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, чи надання неналежних бухгалтерських документів, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент досягнення усної домовленості щодо спірного договору купівлі-продажу дизпалива від 03.08.20011 року, видаткових, податкових та авто-транспортних накладних, підприємство ТОВ «Юністройгруп» не було припине.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент укладання договору та видачу податкових та видаткових накладних, сам позивач та контрагент позивача були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - ТОВ «Юністройгруп» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, наявність умислу на укладання договору купівлі-продажу з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатися як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства. Відтак, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 1967, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року в адміністративній справі № 2а-629/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

Повний текст ухвали виготовлений 04.11.2014