Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-894/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р. № 2а-894/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді -Потабенко В.А.,

за участю секретаря судових засідань -Гойни Є.А.,

за участі представників сторін:

позивача -ОСОБА_2, згідно довіреності,

відповідача -ОСОБА_3, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом громадської організації "Громадський осуд" до Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ГО "Громадський осуд" звернулася до суду з позовом до ГУЮ у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 450-р від 05.12.2011 року та зобов'язання відповідача зареєструвати зміни до статутних документів ГО "Громадський осуд".

В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що загальними зборами членів ГО "Громадський осуд" 05.05.2011 року прийнято рішення про зміну повної назви позивача з ГО Громадський осуд" на ГО "Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції "Громадський осуд", а також, рішення про внесення відповідних змін щодо назви позивача до статуту. 01.12.2011 року представником позивача до ГУЮ у Львівській області подано пакет документів для реєстрації змін до статуту ГО "Громадський осуд", що стосуються повної та скороченої назви позивача. Однак, 05.12.2011 року ГУЮ у Львівській області наказом № 450-р було відмовлено у реєстрації змін до статутних документів та надано правовий висновок щодо невідповідності законодавству України та статуту ГО "Громадський осуд" документів, поданих для взяття до відома інформації про реєстрацію змін до статутних документів. Позивач не погоджується із такими висновками відповідача, вважає, що чинне законодавство України надає право громадським організаціям брати участь в запобіганні, виявленні та, в певних випадках, припиненні корупційних порушень; нова назва позивача -"Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції "Громадський осуд" -не є комерційним найменуванням, тому жодним чином не вводить в оману споживачів. Крім того, позивачем в повній мірі дотримано вимоги ст. 4 Закону України "Про об'єднання громадян" в частині, що регламентує обмеження легалізації та діяльності громадських організацій, мета яких спрямована на зміну шляхом насильства конституційного ладу, підрив безпеки держави, обмеження загальновизнаних прав людини тощо. З урахуванням наведеного ГО "Громадський осуд" просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУЮ у Львівській області № 405-р від 05.12.2011 року, а також зобов'язати ГУЮ у Львівській області зареєструвати зміни до статутних документів в частині зміни назви.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях, поданих до суду 28.02.2012 року, суть яких зводиться до наступного. На звернення позивача про реєстрацію змін до статуту в частині зміни назви - з Громадська організація "Громадський осуд" на Громадська організація "Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції "Громадський осуд", відповідачем була проведена правова експертиза і складено правовий висновок від 05.12.2011 року про неможливість реєстрації змін до статутних документів ГО "Громадський осуд". На підставі вказаного правового висновку ГУЮ у Львівській області було видано наказ № 405-р від 05.12.2011 року, яким позивачу відмовлено у реєстрації змін до статутних документів. Зазначає, що питання законності реєстрації змін до статутних документів ГО "Громадський осуд" вже було предметом розгляду Львівського окружного адміністративного суду і рішенням від 03.01.2012 року ГО "Громадський осуд" було відмовлено у реєстрації змін до установчих документів. Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Додатково представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що Головне управління юстиції у Львівській області заперечує позов також і з мотивів, викладених в правовому висновку. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, враховуючи наступне.

Громадську організацію "Громадський осуд" зареєстровано Головним управлінням юстиції у Львівській області 07.02.2011 року, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією свідоцтва № 1529 про реєстрацію об'єднання громадян.

16.02.2011 року позивач отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, ідентифікаційний код - 37527797.

З матеріалів справи вбачається, що протоколом загальних зборів ГО "Громадський осуд" № 3/05 від 05.05.2011 року затверджено зміни до статуту громадської організації в частині зміни повної назви - Громадська організація "Громадський осуд" на Громадська організація "Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції "Громадський осуд"; також затверджено статут Громадської організації "Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції "Громадський осуд".

01.12.2011 року ГО "Громадський осуд", керуючись вищевикладеним та ст. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 140 «Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян», звернулося до Головного управління юстиції у Львівській області про внесення змін до статутних документів Громадської організації «Громадський осуд». До вказаної заяви позивач додав:

1. свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян Громадської організації «Громадський осуд»від 07 лютого 2011 року № 1529.

2. свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Громадська організація «Громадський осуд»від 16 січня 2011 року серія А01 № 777067.

3. статут Громадської організації «Громадський осуд», зареєстрований Головним управлінням юстиції у Львівській області від 07 лютого 2011 року.

4. протокол № 1/04 засідання Ради Громадської організації «Громадський осуд»від 27 квітня 2011 року.

5. протокол № 3/05 загальних зборів Громадської організації «Громадський осуд»від 05 травня 2011 року.

6. реєстр учасників Громадської організації «Громадський осуд», які прибули для участі у Загальних зборах учасників Громадської організації «Громадський осуд»05 травня 2011 року.

7. статут Громадської організації «Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції «Громадський осуд»з внесеними змінами (два примірники).

8. реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи (форма № 3).

9. довіреність на представництво інтересів Громадської організації «Громадський осуд»від 29 листопада 2011 року.

Сторонами не заперечується повнота поданого позивачем пакету документів для проведення реєстрації змін до статутних документів.

За наслідками звернення 01.12.2011 року ГО "Громадський осуд" до ГУЮ у Львівській області із відповідною заявою, відповідачем 05.12.2011 року наказом № 405-р у реєстрації таких змін було відмовлено.

Підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації змін став правовий висновок від 05.12.2011 року, затверджений начальником реєстраційної служби ГУЮ у Львівській області Ясінською Л.Є., щодо відповідності законодавству України та статуту ГО «Громадський осуд»документів, поданих для взяття до відома інформації про реєстрацію змін до статутних документів.

Зі змісту даного висновку вбачається, що законодавством визначено вичерпний перелік органів (посадових осіб), до компетенції яких віднесено виявлення невідповідності державного службовця займаній посаді. Законом України "Про державну службу" та Положенням про проведення атестації державних службовців не передбачено участі громадськості у виявленні професійної непридатності державних службовців у інших формах, окрім звернення з заявою щодо невиконання чи неналежного виконання останнім своїх службових обов'язків. Назва юридичної особи, відповідно до Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, може містити інформацію щодо мети її діяльності. А в даному випадку мета діяльності громадської організації не відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідно до пункту 1.2 статуту громадської організації, її повною назвою є громадська організація «Громадський осуд», а, відповідно до пункту 2.1 статуту, основною метою діяльності є задоволення та захист законних прав та інтересів своїх членів. Оскільки мета діяльності позивача, згідно статуту, не передбачає діяльності щодо виявлення професійної непридатності чиновників та корупції, відповідно нова назва організації (ГО «Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції «Громадській осуд») суперечить іншим положенням статуту, в тому числі меті діяльності ГО, викладеній у пункті 2.1 статуту, оскільки прямо інформує, що метою діяльності є виявлення професійної непридатності чиновників та корупції. Тобто, назва суперечить положенням діючої редакції статуту. Також, відповідно до ст. 489 Цивільного кодексу України (по аналогії закону), найменування юридичної особи, яка є підприємницьким товариством, не повинно вводити в оману споживачів щодо справжньої діяльності. І, враховуючи зміст ст. 8 Цивільного кодексу України, зміна назви громадської організації може суперечливо трактувати види діяльності та її реальну мету, зазначену в статуті.

За наслідком розгляду справи суд вважає, що відповідачем оспорюване рішення про відмову у реєстрації змін до статутних документів ГО "Громадський осуд" в частині назви громадської організації прийняте безпідставно, без урахування всіх обставин справи та вимог чинного законодавства, оскільки.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 року N 3206-VI, з наступними змінами та доповненнями, до суб'єктів, які беруть участь у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках - у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, відновленні порушених прав чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції, у міжнародному співробітництві в цій сфері, належать, зокрема:

1) уповноважені підрозділи органів державної влади;

2) місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;

3) підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові та службові особи, а також громадяни, об'єднання громадян за їх згодою.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплено право об'єднань громадян на рівні із спеціально уповноваженими суб'єктами, що безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, виявляти корупційні правопорушення, відновлювати порушені права чи інтереси фізичних та юридичних осіб, інтереси держави, а також в інформаційному і науково-дослідному забезпеченні здійснювати заходи щодо запобігання і протидії корупції.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 5 Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", посадові і службові особи органів державної влади, посадові особи місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.

Згідно ст. 18 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", об'єднання громадян, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення і протидії корупційним правопорушенням (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції) мають право:

1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, зазначеним у статті 5 цього Закону, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості;

2) запитувати та одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом, інформацію про діяльність щодо запобігання і протидії корупції;

3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади;

4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання і протидії корупції;

5) вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції;

6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання і протидії корупції;

7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання і протидії корупції;

8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству.

Об'єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.

Враховуючи п. 1.2 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, що затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 року № 65 (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 5 березня 2012 року N 367/5, однак, був чинний на момент винесення оспорюваного рішення), назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію щодо мети діяльності, виду, способу утворення, залежності юридичної особи та інших відомостей згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм суб'єктів господарювання, установлених Цивільним та Господарським кодексами України та законами України.

З урахуванням викладеного суд звертає увагу на те, що назва громадської організації може, але не повинна містити інформацію щодо мети діяльності юридичної особи. Таким чином, норма п. 1.2 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу не є імперативною, а, відтак, не зобов'язує юридичну особу в назві вказувати на мету чи вид своєї діяльності.

Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5 та 1.6 Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, назва юридичної особи не може містити посилання на організаційно-правову форму; найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи; у найменуванні юридичної особи приватного права забороняється використання найменувань органів державної влади, місцевого самоврядування та історичних державних найменувань, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України; у назві юридичної особи не може бути використане слово "національний" у всіх відмінках, крім закладів (установ), які набувають статусу національного закладу (установи) України згідно з Указом Президента України від 16 червня 1995 року N 451 "Про Положення про національний заклад (установу) України" (із змінами і доповненнями).

Аналізуючи матеріали справи, а також положення Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, суд вважає, що позивачем при зміні назви юридичної особи не було допущено порушень жодного із пунктів Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Судом не беруться до уваги покликання представника відповідача на недотримання позивачем вимог Цивільного кодексу України, а саме ст. 489 цього кодексу (правова охорона комерційного найменування).

Так, ст. 489 Цивільного кодексу України передбачено, що правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Чинне законодавство України не містить визначення комерційного найменування, проте на підставі норм Цивільного кодексу України комерційне найменування можна визначити як оригінальне позначення юридичної особи - підприємницького товариства, яке дозволяє його індивідуалізувати серед інших осіб та не вводить в оману споживачів щодо справжнього характеру діяльності особи.

Крім того, в п. 4 листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/974 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності" зазначено, що суб'єктом права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) може бути лише підприємницьке товариство.

З норм ст. 42 Господарського кодексу України випливає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Додатково суд зазначає, що діяльність ГО "Громадський осуд" регулюється Законом України "Про об'єднання громадян", згідно якого дія цього закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Таким чином, громадська організація не є підприємницьким товариством, не виробляє та не реалізовує товарів, не налає послуг, її діяльність не спрямована на одержання прибутку.

Тому, норми ст. 489 Цивільного кодексу України до громадської організації застосовуватись не можуть.

Статтею 3 Закону України "Про об'єднання громадян" встановлено, що громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Згідно ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про об'єднання громадян", для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються, крім іншого, правом представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах, брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо), ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні, створювати установи та організації, одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань, вносити пропозиції до органів влади і управління, брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі.

Таким чином, обмеження щодо діяльності відповідної громадської організації (в тому числі і зміни назви громадської організації) може бути встановлено лише спеціальним законом.

Так, судом при винесенні рішення враховано положення ст. 4 Закону України "Про об'єднання громадян", яка визначає обмеження на створення і діяльність об'єднань громадян, серед яких не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є:

- зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави;

- підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав;

- пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму;

- розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

- створення незаконних воєнізованих формувань;

- обмеження загальновизнаних прав людини.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено доказів того, що зміна найменування ГО "Громадський осуд" призведе до появи підстав для обмеження діяльності такої організації, передбачених ст. 4 України "Про об'єднання громадян".

Твердження відповідача про те, що аналогічний спір вже розглядався Львівським окружним адміністративним судом 03.01.2012 року не береться судом до уваги, оскільки предметом розгляду у справі № 2а-8887/11/1370 був наказ Головного управління юстиції у Львівській області № 204-Р від 03.06.2011 року. Тобто, був інший предмет спору. Таким чином, справи № 2а-894/12/1370 та № 2а-8887/11/1370 не є аналогічними і наявність рішення від 03.01.2012 року (яке ще не набрало законної сили) не може бути підставою для відмови в даному позові.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не навів суду достатніх і беззаперечних доказів того, що зміна назви позивача з ГО Громадський осуд" на ГО "Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції "Громадський осуд" не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути зареєстрована Головним управлінням юстиції у Львівській області.

Таким чином, відмова відповідача у реєстрації змін до статутних документів громадської організації в частині зміни назви є неправомірною та такою, що спричинила порушення прав позивача на подальше провадження діяльності з метою захисту своїх законних соціальних, економічних та інших спільних інтересів.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає, що таке підлягає поновленню шляхом зобов'язання Головного управління юстиції у Львівській області зареєструвати зміни до статутних документів громадської організації в частині зміни назви, що були подані 01.12.2011 року.

З урахуванням ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України в користь позивача слід стягнути 32,19 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління юстиції у Львівській області № 450-р від 05.12.2011 року.

Зобов'язати Головне управління юстиції у Львівській області зареєструвати зміни до статутних документів Громадської організації "Громадський осуд", а саме, зміни назви Громадської організації "Громадський осуд" на Громадська організація "Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції "Громадський осуд".

Стягнути з Державного бюджету України в користь Громадської організації "Громадський осуд" 32 (тридцять дві) гривні 49 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 24.04.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.