Постанова

від 04.05.2012 по справі 2а-14541/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 травня 2012 року № 2а-14541/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до т-тя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Вестмарк Плаза» Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація провизнання недійсними установчих (засновницьких) документів та припинення юридичної особи На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ТОВ "Вестмарк Плаза" про припинення юридичної особи.

Ухвалою суду від 13.10.2012року відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання на 08.11.11р.

Розгляд справи 08.11.11р., 24.11.11р. 13.12.11р., 27.12.11р., 21.06.12р., 09.02.12р., 16.02.12р. та 29.02.12р. відкладався з метою забезпечення явки в судове засідання всіх учасників судового розгляду, а також отримання усіх необхідних доказів по справі.

Ухвалою суду від 15.03.12р. по справі завершено підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті на 05.04.12р.

В судове засідання 05.04.11р. відповідач та представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору до суду повторно не з'явились, хоча були належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки -виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 05.04.12р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестмарк Плаза"(код ЄДРПОУ 33789413) було зареєстроване Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва 28.11.2005 року, про що зроблено запис 10721020000005513 та підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 072158 за адресою:03194 м. Київ, бул. Кольцова, 12, корп. 1. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців засновником підприємства є ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на пояснення громадянина ОСОБА_1 з яких було встановлено, що ТОВ "Вестмарк Плаза" йому не відоме, фінансово-господарські документи даної фірми він ніколи не підписував, також ніколи не підписував податкову звітність та інші документи. Статутний фонд товариства не формував, статут не розробляв, доступу до банківських рахунків ТОВ "Вестмарк Плаза" не мав, місцезнаходження установчих документів, статуту, печаток ТОВ "Вестмарк Плаза" не знає. Також в своїх поясненнях громадянин ОСОБА_1 зазначив, що ніколи не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю зазначеного підприємства та на даний час не знає де знаходиться дана фірма і чим займається. Під час реєстрації підприємства органів державної податкової служби не відвідував.

На підставі зазначеного, з посиланням на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а також статей 551 та 239 Господарського кодексу України, позивач вважає фіктивним правочин у формі створення установчих документів, а державну реєстрацію такою, що проведена щодо суб'єкта господарювання, який створений з порушення закону та зазначає, що відповідно до п.п.20.1.12 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України орган державної податкової служби має право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Виходячи з цього та, враховуючи приписи статті 110 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", позивач вважає, що існують правові підстави для ухвалення рішення суду про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів ТОВ «Вестмарк Плаза»та припинення юридичної особи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпіставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Статтями 2-3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.

З викладеного вбачається, що вказаний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно ж до положень ч. 2 ст. 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств -також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Аналогічна правова позиція щодо цього міститься у постанові Верховного Суду України від 19.02.2008 року по справі № 2-116/06.

В той же час, як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем нормативно не обґрунтовано підстав для задоволення позову виходячи з існуючого суб'єктного складу сторін у справі та визначених позивачем підстав і предмету позову.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.12 Податкового кодексу України закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Виходячи з положень ст. ст. 20, 21 Податкового кодексу України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного Закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19 лютого 1998 року № 80 (в редакції наказу ДПА України від 17 листопада 1998 року № 552), якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків -про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.

Отже, однією з обов'язкових умов для звернення органів державної податкової служби до суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи підприємця є відсутність у таких осіб заборгованості перед бюджетом.

При цьому під час розгляду справи по суті судом, з наданої позивачем довідки про заборгованість та копії службової записки від 22.02.12р. за № 109/24-036 (а.с.69), встановлено, що заборгованість ТОВ «Вестмарк Плаза»перед державним бюджетом складає 567 639,03грн. Крім того в позовній заяві серед підстав для припинення юридичної особи позивачем не наведено доводів, з наданням відповідних доказів, які б свідчили про неподання відповідачем протягом року податкової звітності.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 401/2011 є Державна реєстраційна служба України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а вимога про ліквідацію юридичної особи з наведених позивачем підстав може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а отже підстав для задоволення позову не має.

Позивачем не наведено суду та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних ним порушень відповідача, та те, що створення ТОВ «Вестмарк Плаза»було направлене на здійснення протиправної діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізації коштів.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що підставою для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів відповідача є пояснення ОСОБА_1

Проте суд звертає увагу, що лише пояснення ОСОБА_1 щодо не підписання ним будь-яких документів та не укладення будь-яких договорів по ТОВ «Вестмарк Плаза»не є належним та достатнім доказом створення ТОВ «Вестмарк Плаза»з порушенням закону.

Згідно з частиною першою статті 205 Кримінального Кодексу України фіктивне підприємництво -це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Оскільки позивачем не надано постанови про порушення кримінальної справи, що встановлювала факт притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за створення фіктивного підприємства, суд визнає доводи позивача недоведеними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи по суті, установчі (засновницькі) документи ТОВ «Вестмарк Плаза»не були предметом перевірки податкової інспекції, отже посилання на те, що вони містять відомості, що суперечать вимогам законодавства або реально існуючим обставинам не може вважатись обґрунтованим.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання недійсними установчих (засновницьких) документів ТОВ «Вестмарк Плаза».

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.В. Смолій