Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-14541/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14541/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестмарк Плаза», за участю третьої особи: Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними установчі (засновницькі) документи та припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестмарк Плаза» (далі - відповідач), за участю третьої особи: Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила визнати недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ «Вестмарк Плаза»та припинити юридичну особу ТОВ «Вестмарк Плаза».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Однак, з урахуванням того, що оскаржувану постанову ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби отримало лише 14.05.2012 року, приходжу до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.05.2012 року апелянтом не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вестмарк Плаза»є юридичною особою, зареєстрованою Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.11.2005 року за № 10721020000005513 за адресою: м. Київ, бул. Кольцова, 12, корп. 1 (а.с. 14).

Як платник податків відповідач перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 29.11.2005 року за № 6465, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 29.11.2005 року № 2334/10/29-01 (а.с. 16).

Працівниками ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва було встановлено, що ТОВ «Вестмарк Плаза»має ознаки фіктивності, оскільки ОСОБА_5, який згідно довідки з ЄДРПОУ є засновником та директором ТОВ «Вестмарк Плаза»установчі документи Товариства не підписував, директором у вказаному підприємстві ніколи не працював, статут не розробляв, ніяких документів та договір щодо ТОВ «Вестмарк Плаза»не підписував та не укладав, реєструвати ТОВ «Вестмарк Плаза»та вести будь-яку фінансово-господарську діяльність, складати та підписувати первинні документі нікого не уповноважував.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно частин 1, 2 ст. 65 Господарського кодексу України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Положенням ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV (далі -Закон № 755-IV), відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Тобто, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону № 755-IV, підставами для постановляння судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до п.п. 20.1.12. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання

В той же час, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Також, право органів державної податкової служби щодо припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців закріплено п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України.

Вказані норми кореспондуються з нормами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи внаслідок неподання податкової звітності. В свою чергу, державні органи, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення державної реєстрації юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення державної реєстрації юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Проте, доказів того, що ТОВ «Вестмарк Плаза»протягом року не подавало до податкового органу податкової звітності матеріали справи не містять.

Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, платники податків зобов'язані подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач подає до податкового органу податку звітність. Крім цього, згідно довідки від 09.11.2011 року та службової записки від 22.02.2012 року № 109/24-036, з яких вбачається, що за ТОВ «Вестмарк Плаза»станом рахується заборгованість у розмірі 567 6393,03 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що пояснення ОСОБА_5 про не підписання ним будь-яких документів та не укладання будь-яких договорів як посадовою особою ТОВ «Вестмарк Плаза»не є належним та достатнім доказом створення ТОВ Вестмарк Плаза з порушенням закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України, фіктивне підприємництво -це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Однак, матеріали справи не містять, а апелянтом не було надано доказів притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за створення фіктивного підприємства.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що установчі (засновницькі) документи ТОВ «Вестмарк Плаза»не були предметом перевірки податкової інспекції, а тому посилання апелянта на те, що установчі (засновницькі) документи ТОВ «Вестмарк Плаза»містять відомості, що суперечать вимогам законодавства колегія суддів вважає необґрунтованим.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте позивачем не було доведено правомірності заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.