Постанова

від 19.04.2012 по справі 2а-3299/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2012 року 10:07 № 2а-3299/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-РД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування податкового рішення-повідомлення № 0000112310 від 10.01.2012 року. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1-довіреність № б/н від 06.02.2012р. Від відповідачаОСОБА_2 -довіреність № 33/9/10-109 від 05.03.2012р. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 19.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення № 0000112310 від 10.01.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.12р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 21.03.12р.

У судовому засіданні 21.03.12р. судом оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі.

У судовому засіданні 19.04.12р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-РД»(надалі - позивач), зареєстроване як юридична особа печерською районною державною адміністрацією міста Києва 19.03.1998р. (код ЄДРПОУ 25407955), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі -відповідач).

З 13.12.2011р. по 20.12.2011р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Авангард-ЛД»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будреконструкція Київ-2006» (код ЄДРПОУ 34413019), ПП «Максима»(код ЄДРПОУ 32788492), ПП «Фірма Томь»(код ЄДРПОУ 22041152), ТОВ «СМК-Н»(код ЄДРПОУ 35312565), ТОВ «Автотато АРС»(код ЄДРПОУ 33346351), ПП «Форт-А»(код ЄДРПОУ 32628101), ТОВ «ВКФ Азов-механік»(код ЄДРПОУ 23608781), ТОВ «Донбасметалоцентр»(код ЄДРПОУ 34384314), ТОВ «Донбас-Креатів»(код ЄДРПОУ 34908737) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 1666/23-10/25407955 від 26.12.2011р. (далі -Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення:

- п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.(із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 132 436,00 грн.

10.01.2012р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112310 , яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 132 436,00 грн. за основним платежем та 33 109,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема акту проведеної перевірки, а також пояснень представників сторін, судом встановлено, що на формування позивачем податкового кредиту вплинули взаємовідносини з ТОВ «Автотато АРС»(код ЄДРПОУ 33346351), ТОВ «Будреконструкція Київ-2006»(код ЄДРПОУ 34413019), ТОВ «Донбасметалоцентр»(код ЄДРПОУ 34384314).

Податковий орган в акті перевірки вказує, Позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 441 949,00 грн. за рахунок виписаних податкових накладних ТОВ «Автотато АРС»(код ЄДРПОУ 33346351), ТОВ «Будреконструкція Київ-2006» (код ЄДРПОУ 34413019), ТОВ «Донбасметалоцентр»(код ЄДРПОУ 34384314).

Судом встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та TOB «Автотато АРС»здійснювалися на підставі усних правочинів про надання транспортно-експедиційних послуг. На виконання умов укладених договорів, між Позивачем, як замовником та TOB «Автотато АРС», як виконавцем, були підписані: Акт № 240 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 р. на загальну суму 30 000,00 грн., Акт № АВ-421 здачі-прийняття робіт і надання послуг) від 25.08.2010 р. на загальну суму 15 000,00 грн. Щодо вказаних господарських операцій TOB «Автотато АРС»були виписані та надані Позивачу податкові накладні № 240, № АВ-421.

Фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та TOB «Будреконструкція Київ-2006»здійснювалися на підставі усних правочинів про надання навантажувально-розвантажувальних послуг . На виконання умов укладених договорів, між Позивачем, як замовником та TOB «Будреконструкція Київ-2006», як виконавцем, були підписані: Акт № 789 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р. на загальну суму 40 000,00 грн., Актом № 792 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р. на загальну суму 40 000,00 грн., Акт № 1018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.07.2010 р. на загальну суму 40000,00 грн., Акт № 1020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 р. на загальну суму 40000,00 грн. Щодо вказаних господарських операцій TOB «Будреконструкція Київ-2006» були виписані та надані податкові накладні № 789, 792, 1018, 1020.

Фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Донбасметалоцентр», здійснювались згідно договорів про надання послуг з тендерної документації, поставки товарів, про надання послуг по упаковці витратних матеріалів, про надання навантажувально-розвантажувальних послуг.

На виконання договорів між Позивачем та ТОВ «Донбасметалоцентр»підписано Акти здачі-прийняття робіт, а ТОВ «Донбасметалоцентр»виписано податкові накладні.

При цьому слід зауважити, що фактично податковим органом не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації в підтвердження виконання умов перелічених договорів, така була досліджена під час проведення перевірки, однак зроблено висновки, щодо нікчемності таких правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр»і в силу ст.228 Цивільного кодексу України, оскільки є такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, що в свою чергу призвело до заниження зобов'язань позивача з податку на додану вартість.

Суд дослідивши усі фактичні обставини справи не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступних міркувань.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директорів TOB «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр» , виражена в намірі порушити публічний порядок під час укладання договорів.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів вчинених між Позивачем то ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр».

Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність угоди та реальність настання її умов.

Суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр».

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, податкових накладних та актів приймання-передачі, отриманих позивачем від ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр».

З огляду на це, у позивача не було жодних правових підстав порушувати порядок ведення бухгалтерського обліку та не приймати до виконання податкові накладні від ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр».

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нараховування податкового кредиту з дати отримання ним податкової накладної, що цілком узгоджується з зазначеними вище вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр»в загальному розмірі 132 436,00грн.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 109,00 грн. є також протиправним.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000112310 від 10.01.2012 року

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове рішення-повідомлення № 0000112310 від 10.01.2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій