Постанова

від 27.05.2015 по справі 2а-3299/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/9991/73914/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012

у справі № 2а-3299/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Авангард-РД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 10.01.2012 № 0000112310.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.12.2011 за № 1666/23-10/25407955. Згідно цих висновків позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив податковий кредит у податковому обліку за період з червня 2010 року по січень 2011 року на загальну суму 132436,00 грн. за нікчемними правочинами з поставки, укладеними з ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Донбасметалоцентр», ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006», у результаті чого занизив податок на додану вартість за період з червня 2010 року по січень 2011 року на таку ж суму.

За наслідками перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 № 0000112310 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 132436,00 грн. за основним платежем та 33109,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на виконання господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Автотато АРС» транспортно-експедиторських послуг, від ТОВ «Донбасметалоцентр» - послуг із тендерної документації, поставки товарів, надання послуг по упаковці витратних матеріалів, навантажувально-розвантажувальних послуг, від ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» - навантажувально-розвантажувальних послуг вказаними постачальниками були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит за податкові звітні періоди червень 2010 року - січень 2011 року.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, податкові накладні) складені відповідно до встановлених правовими нормами вимог та підтверджують обставини щодо здійснення ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Донбасметалоцентр», ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» операцій з поставки на користь позивача послуг та товарів, ДПІ не надано доказів, які б свідчили про фіктивність цих документів, так само як і нікчемності правочинів з поставки між цими суб'єктами підприємницької діяльності і позивачем. З такою оцінкою судом доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про фіктивність підприємництва з використанням ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Донбасметалоцентр», ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006»: реєстрації цих товариств з використанням осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а погодилися виступити засновниками за винагороду; приховування особами, які здійснювали операції від імені цих товариств, місцезнаходження від контролюючих органів; відсутність у них матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності. На підтвердження цієї інформації ДПІ посилається на конкретні джерела її походження - показання громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, засновників зазначених товариств, які вони дали під час досудового слідства по кримінальній справі № 49-3110, провадження в якій здійснювалось слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України. До справи приєднані завірені світлокопії протоколів допиту зазначених осіб (а.с.149-153, т.1). Цим поясненням ДПІ суд не дав будь-якої оцінки, тоді як пояснення сторін чи їх представників є засобом доказування в адміністративному процесі.

Наслідком порушення судом норм статей 69, 86 КАС України стало неправильне встановлення обставин у справі, а відтак і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, на підставі якої суд дав юридичну оцінку встановленим у справі обставинам.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася та обставина, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Авангард-РД», за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 № 0000112310, проведена на підстав підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням постанови слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Гульченко О.В. від 23.11.2011, що підтверджується приєднаною до справи копією наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.12.2011 № 2444 (а.с. 34-35, т.1) і про що зазначено в акті перевірки від 26.12.2011 за № 1666/23-10/25407955 (а.с. 36, т.1).

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК (у редакції до внесення змін законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 55803 (набрав чинності з 3 січня 2013 року).

Враховуючи, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено від 26.12.2011 за № 1666/23-10/25407955, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, була проведена на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Гульченко О.В. від 23.11.2011, винесеної у межах кримінального провадження, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у судовому процесі не надано, вказане податкове повідомлення-рішення прийняте передчасно та підлягає скасуванню. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин здійснення операцій з поставки ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Донбасметалоцентр», ТОВ «Будреконструкція-Київ 2006» на підставі оцінки акту перевірки від 26.12.2011 за № 1666/23-10/25407955 є передчасними, так як за нормами пункту 86.9 ст.86 ПК матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби є доказами у кримінально-процесуальному провадженні. Отже, рішення судів попередніх інстанцій були прийняті без дотримання норм пункту 86.9 ст.86 ПК.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, із ухваленням нового рішення про задоволення позову з інших підстав, а саме: протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 № 0000112310 внаслідок не дотримання ДПІ при його прийняті вимог норм пункту 89.6 ст. 86 ПК.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012, позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 10.01.2012 № 0000112310.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев