Ухвала

від 23.08.2012 по справі 2а-3299/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3299/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард-РД»державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард-РД»(надалі за текстом -«ТОВ «Авангард-РД») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112310 від 10.01.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 165 545 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній сказі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 13.12.2011 р. по 20.12.2011 р. посадовцями ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Авангард-РД»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ПП «Максима», ПП «Фірма Томь», ТОВ «СМК-Н», ТОВ «Автотато АРС», ПП «Форт-А», ТОВ «ВКФ Азов-механік», ТОВ «Донбасметалоцентр», ТОВ «Донбас-Креатив»за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1666/23-10/25407955 від 26.12.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, грудні 2010 р. та січні 2011 р. до складу податкового кредиту сум податку, на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр».

Такий висновок податкового органу вмотивовано тим, що названі підприємства створено без наміру здійснення господарської діяльності, а відтак укладені правочини є нікчемними.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112310 від 10.01.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 165 545 грн., в тому числі 132 436 грн. за основним платежем та 33 109 грн. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спірних правовідносин, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 168/97-ВР»).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених правових норм правильність формування платником ПДВ податкового кредиту вимагає сплати податку у складі вартості товару (послуги) та підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність надання послуг ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Будреконструкція Київ-2006», ТОВ «Донбасметалоцентр».

Судова колегія знаходить такий висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, судом попередньої інстанції встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та TOB «Автотато АРС»здійснювалися на підставі усних правочинів про надання транспортно-експедиційних послуг.

На виконання умов укладених договорів, сторонами за ними були підписані: акт №240 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 р. на загальну суму 30 000 грн., акт №АВ-421 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.08.2010 р. на загальну суму 15 000 грн. і контрагентом позивача виписані податкові накладні.

На підставі усних правочинів TOB «Будреконструкція Київ-2006»надало позивачеві навантажувально-розвантажувальні послуги.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується актом № 789 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р. на загальну суму 40 000 грн., актом № 792 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 р. на загальну суму 40 000 грн., актом № 1018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.07.2010 р. на загальну суму 40000 грн., акт № 1020 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 р. на загальну суму 40000 грн., податковими накладними № 789, 792, 1018, 1020.

На підставі договорів ТОВ «Донбасметалоцентр»надало ТОВ «Аванград-РД»послуги з тендерної документації, поставки товарів, упаковці витратних матеріалів та навантажувально-розвантажувальні послуги.

Фактичне надання послуг відображено в актах здачі-прийняття робіт, податкових накладних.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи відповідача щодо правомірності названого рішення з посиланням на лист Генеральної прокуратури України обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки сам факт порушення кримінальної справи за ст. 205 КК України не може бути доказом незаконності дій позивача та фіктивності згаданих угод.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.