Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-3612/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2012 року 15:52 № 2а-3612/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Фесенка О.М., відповідача - Готрі Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Золота краплина» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року № 0001910702, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 березня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Золота краплина»(далі -ПАТ «Золота краплина») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року № 0001910702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-3612/12/2670 призначено до судового розгляду на 27 березня 2012 року.

В судовому засіданні 27 березня 2012 року оголошувалась перерва до 04 квітня 2012 року.

04 квітня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 04 квітня 2012 року оголошувалась перерва до 25 квітня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Золота краплина»(ідентифікаційний код 32664333) зареєстровано 29 вересня 2003 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію № 264693). Вказане товариство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна, буд. 5-б, кв. 32.

ПАТ «Золота краплина» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 01 жовтня 2003 року за № 33386 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 37634765 (форма № 2-ПДВ) від 06 жовтня 2003 року ПАТ «Золота краплина»є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 326643326558).

До видів діяльності ПАТ «Золота краплина»за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 15.42.0 Виробництво рафінованих олії та жирів.

Як підтверджено матеріалами справи, 16 вересня 2011 року ПАТ «Золота краплина»отримало повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 353/10/07-02 від 08.09.2011 року та повідомлення про запрошення директора та головного бухгалтера з'явитись до ДПІ у Печерському районі м. Києва для підписання акта документальної позапланової невиїзної перевірки № 354/10/07-02 від 08.09.2011 року.

09 вересня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Золота краплина»(код ЄДРПОУ 32664333) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 150/07-02/32664333 від 09 вересня 2011 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»із змінами та доповненнями. Згідно з висновками перевірки, ПАТ «Золота краплина»завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму 241 523 грн., за грудень 2010 року на загальну суму 524 980 грн.

23 вересня 2011 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 150/07-02/32664333 від 09 вересня 2011 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 30 вересня 2011 року № 36074/10/07-211, висновки, викладені в акті № 150/07-02/32664333 від 09 вересня 2011 року залишено без змін.

04 жовтня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі Акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «В1»№ 0001910702, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI за порушення вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 766 503 грн. та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 0 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 191 625,75 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПА у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 16 грудня 2011 року № 12132/10/25-114 та від 03 березня 2012 року № 3931/6/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

На думку відповідача, господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами: ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр», ПП «Інтеграція», ПП «Малус», ТОВ «Техмашгрупп»не породжують правових наслідків. Відповідач вважає, що фінансово-господарська діяльність вказаних вище підприємств здійснюється поза межами правового поля. Операції з придбання товару від постачальників не можуть мати реального товарного характеру, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях на позовну заяву, повністю співпадають з висновками Акта № 150/07-02/32664333 від 09 вересня 2011 року.

Позивач не погодився з висновками Акта № 150/07-02/32664333 від 09 вересня 2011 року та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи свої позовні вимоги наступними обставинами.

Позивач вважає, що висновки працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо нікчемності правочинів, укладених між ним і його контрагентами, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ПАТ «Золота краплина»умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

На момент здійснення спірних операцій, ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр», ПП «Інтеграція», ПП «Малус»та ТОВ «Техмашгрупп»були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних доказів того, що укладення та виконання договорів не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків та носять нереальний характер.

Позивач звернув увагу суду, що суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-постачальником податків до бюджету не може впливати на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розмірів визначеного податкового кредиту.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПАТ «Золота краплина», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр» (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки соняшника, а саме: договір № 221007ЗЭ від 22.10.2010 р. поставки соняшника, по ціні за одну тону зерна в розмірі 4 350,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 725,00 грн.); договір № 151108ЗЭ від 15.11.2010 р. поставки соняшника, по ціні за одну тону зерна в розмірі 4 350,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість -725,00 грн.). Договори від імені ПАТ «Золота краплина»підписані уповноваженою на те особою - ОСОБА_4, а від імені ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр»- директором ОСОБА_5

На виконання умов вище перелічених Договорів ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр»здійснило поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № И-4/2510 від 25.10.2010 р. та № И-2/1711 від 17.11.2010 р. на загальну суму 1 531 334,86 грн. (з ПДВ); рахунками-фактури № И-3/2510 від 25.10.2010 р. та № И-1/1711 від 17.11.2010 р.; реєстрами документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»26.10.2010 р. та 17.11.2010 р. (платіжні доручення № 2359 та № 26791); актами приймання-передачі від 25.10.2010 р. та від 17.11.2010 р.; складськими квитанціями на зерно № 729 від 25.10.2010 р., № 848 від 17.11.2010 р., № 978 від 30.12.2010 р.; податковими накладними № 952 від 25.10.2010 р. та № 1064 від 17.11.2010 р.

Судом встановлено, що в подальшому це насіння соняшнику було перевезено із зернового складу ТОВ «ЗерноСервісАгро», що розташований за адресою: Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, смт. Залізничне, вул. Матросова, 44, на ПАТ «Пологівський ОЕЗ»для здійснення його подальшої переробки на олію та шрот соняшникові, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними: № 2764 від 13.07.2011 р., № 2774 від 13.07.2011 р., № 2775 від 13.07.2011 р., № 2776 від 13.07.2011 р., № 2777 від 13.07.2011 р., № 2782 від 13.07.2011 р., № 2783 від 13.07.2011 р., № 2785 від 13.07.2011 р., № 2786 від 13.07.2011 р., № 2787 від 13.07.2011 р., № 2788 від 13.07.2011 р., № 2789 від 13.07.2011 р., № 2817 від 13.07.2011 р., № 2818 від 13.07.2011 р., № 2819 від 13.07.2011 р., № 2820 від 13.07.2011 р.

Між позивачем (Покупець) та ПП «Інтеграція» (Постачальник) були укладені аналогічні договори поставки соняшника, а саме: договір № 181018ЗЭ від 18.10.2010 р. поставки соняшника, по ціні за одну тону зерна в розмірі 4 350,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 725,00 грн.); договір № 151109ЗЭ від 15.11.2010 р. поставки соняшника, по ціні за одну тону зерна в розмірі 4 350,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість -725,00 грн.). Договори від імені ПАТ «Золота краплина»підписані уповноваженою на те особою -ОСОБА_6, а від імені ПП «Інтеграція»- директором ОСОБА_7

За результатами поставки товару позивачу ПП «Інтеграція»складено наступні накладні: № 161 від 18.10.2010 р. та № 2101 від 16.11.2010 р. на загальну суму 1 324 575,00 грн. (з урахуванням ПДВ); рахунки № 161 від 18.10.2010 р. та № 2101 від 16.11.2010 р.; реєстри документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»19.10.2010 р. та 18.11.2010 р. (платіжні доручення № 2270 та № 2691); акти приймання-передачі від 18.10.2010 р. та від 16.11.2010 р.; складські квитанції на зерно № 975 від 18.10.2010 р., № 1274 від 16.11.2010 р.; податкові накладні № 161 від 18.10.2010 р. та № 2101 від 16.11.2010 р.

В подальшому, це насіння соняшнику було перевезено із зернового складу ТОВ «Агрофірма «Контрактова», що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., смт. Покровське, вул. Пушкіна, 85, на ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»для здійснення його подальшої переробки на олію та шрот соняшникові, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними: № 002208 від 11.02.2011 р., № 002209 від 11.02.2011 р., № 002210 від 11.02.2011 р., № 002211 від 11.02.2011 р., № 002218 від 11.02.2011 р., № 002219 від 14.02.2011 р., № 002220 від 14.02.2011 р., № 002221 від 14.02.2011 р., № 002222 від 14.02.2011 р., № 002170 від 03.02.2011 р., № 002171 від 03.02.2011 р., № 002172 від 03.02.2011 р., № 002173 від 03.02.2011 р., № 002174 від 03.02.2011 р.

Між позивачем (Покупець) та ПП «Малус» (Постачальник) були укладені аналогічні договори поставки соняшника, а саме: договір № 131006ЗЭ від 13.10.2010 р. поставки соняшника, по ціні за одну тону зерна в розмірі 4 200,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 700,00 грн.); договір № 031103ЗЭ від 03.11.2010 р. поставки соняшника, по ціні за одну тону зерна в розмірі 4 150,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість -691,67 грн.); договір № 031201ЗЭ від 03.12.2010 р. поставки соняшника, по ціні за одну тону зерна в розмірі 4 150,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість -691,67 грн.). Договори від імені ПАТ «Золота краплина»підписані уповноваженою на те особою -ОСОБА_4, а від імені ПП «Малус»- директором ОСОБА_8

За результатами поставки товару позивачу ПП «Малус»складено наступні накладні: № 53 від 13.10.2010 р., № 54 від 04.11.2010 р. та № 55 від 03.12.2010 р. на загальну суму 461 741,50 грн. (з урахуванням ПДВ); рахунки № 53 від 13.10.2010 р., № 54 від 04.11.2010 р. та № 55 від 03.12.2010 р.; реєстри документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»13.10.2010 р. та 04.11.2010 р. (платіжні доручення № 2197, № 2528 та № 26791); виписки з банку 06.12.2010 р. та 07.12.2010 р.; акти приймання-передачі від 13.10.2010 р., від 04.11.2010 р. та від 03.12.2010 р.; складські квитанції на зерно № 599 від 13.10.2010 р., № 799 від 04.11.2010 р., № 931 від 03.12.2010 р., № 978 від 30.12.2010 р.; податкові накладні № 53 від 13.10.2010 р., № 54 від 04.11.2010 р. та № 55 від 03.12.2010 р.

В подальшому, це насіння соняшнику було перевезено із зернового складу ТОВ «ЗерноСервісАгро», що розташований за адресою: Запорізька обл., Гуляйпільський р-н, смт. Залізничне, вул. Матросова, 44, на ПАТ «Пологівський ОЕЗ»для здійснення його подальшої переробки на олію та шрот соняшникові, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними: № 2763 від 13.07.2011 р., № 2778 від 13.07.2011 р., № 2779 від 13.07.2011 р., № 2780 від 13.07.2011 р., № 2781 від 13.07.2011 р., № 2800 від 14.07.2011 р.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Техмашгрупп» (Постачальник) був укладений аналогічний договір поставки соняшника № 011104ЗЭ від 01.11.2010 р., по ціні за одну тону зерна в розмірі 4 000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 666,67 грн.). Договір від імені ПАТ «Золота краплина»підписаний уповноваженою на те особою -ОСОБА_4, а від імені ТОВ «Техмашгрупп» - директором ОСОБА_9

За результатами поставки товару позивачу ТОВ «Техмашгрупп»складено наступні документи: видаткову накладну № РН-300854 від 01.11.2010 р. на суму 1 340 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ); рахунок-фактуру № СФ-3008/54 від 01.11.2010 р.; реєстр документів, проведених по системі «Клієнт-Банк»01.11.2010 р.; акт приймання-передачі від 01.11.2010 р.; складську квитанцію на зерно № 1 341 від 01.11.2010 р., податкову накладну від 01.11.2010 р. № 300854.

В подальшому, це насіння соняшнику було перевезено із зернового складу ЗАТ «Токмак-Агро», що розташований за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Щави, 84, на ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»для здійснення його подальшої переробки на олію та шрот соняшникові, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними накладними: серії ТОК № 000883 від 20.01.2011 р., серії ТОК № 000884 від 20.01.2011 р., серії ТОК № 000885 від 20.01.2011 р., серії ТОК № 000886 від 20.01.2011 р., серії ТОК № 000887 від 20.01.2011 р., серії ТОК № 000888 від 20.01.2011 р., серії ТОК № 000889 від 21.01.2011 р., серії ТОК № 000890 від 21.01.2011 р., серії ТОК № 000891 від 21.01.2011 р., серії ТОК № 000892 від 21.01.2011 р., серії ТОК № 000893 від 21.01.2011 р., серії ТОК № 000894 від 21.01.2011 р., серії ТОК № 000895 від 24.01.2011 р., серії ТОК № 000896 від 24.01.2011 р., серії ТОК № 000897 від 24.01.2011 р., серії ТОК № 000898 від 24.01.2011 р., серії ТОК № 000899 від 24.01.2011 р., серії ТОК № 000900 від 24.01.2011 р., серії ТОК № 000901 від 25.01.2011 р., ТОК № 000902 від 25.01.2011 р., ТОК № 000903 від 25.01.2011 р., ТОК № 000904 від 25.01.2011 р.

На підставі вище зазначених первинних документів контрагентами позивача виписано наступні податкові накладні: № 952 від 25.10.2010 р. на суму 543 702,16 грн. (в т.ч. ПДВ -90 617,03 грн.), № 1064 від 17.11.2010 р. на суму 987 632,70 грн. (в т.ч. ПДВ -164 605,45 грн.) від ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр», № 161 від 18.10.2010 р. на суму 870 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -145 000,00 грн.), № 2101 від 16.11.2010 р. на суму 454 575,00 грн. (в т.ч. ПДВ -75 762,50 грн.) від ПП «Інтеграція», № 53 від 13.10.2010 р. на суму 35 435,40 грн. (в т.ч. ПДВ -5 905,90 грн.), № 54 від 04.11.2010 р. на суму 367 673,40 грн. (в т.ч. ПДВ -61 278,90 грн.), № 55 від 03.12.2010 р. на суму 68 632,70 грн. (в т.ч. ПДВ -11 438,7839 грн.) від ПП «Малус», № 300854 від 01.11.2010 р. на суму 1 340 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -223 333,33 грн.) від ТОВ «Техмашгрупп».

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість по переліченим податковим накладним були повністю включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2010 року.

При цьому згідно з умовами вищезазначених договорів поставки соняшника (п. 4.1. договорів) поставка зерна відбувалася Постачальниками на умовах ЕХW (зернові склади ТОВ «ЗерноСервісАгро», ТОВ «Агрофірма «Контрактова», ЗАТ «Токмак-Агро») відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС-2000».

Згідно з пунктом А4 цього терміну (ЕХW) Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки продукції, коли він передав цю продукцію в розпорядження Покупця у визначеному сторонами договору місці поставки без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (який діяв на момент вчинення правочинів) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) .

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Крім цього, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ПАТ «Золота краплина»з його контрагентами: ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр», ПП «Інтеграція», ПП «Малус»та ТОВ «Техмашгрупп»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями (постачальниками), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Крім того, відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як встановлено судом, таке повідомлення отримано позивачем 16.09.2011 року, тобто вже після проведення перевірки, а тому в діях суб'єкта владних повноважень вбачаються порушення вищевказаних норм закону.

В зв'язку з тим, що ПАТ «Золота краплина»були правомірно сформовані суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр», ПП «Інтеграція», ПП «Малус»та ТОВ «Техмашгрупп», висновки Акта 150/07-02/32664333 від 09 вересня 2011 року про порушення позивачем Закону № 168/97-ВР є помилковими.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 766 503,00 грн. за листопад-грудень 2010 року та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 191 625,75 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року № 0001910702, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні додаткових доказів, які б доводили правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001910702 від 04 жовтня 2011 року, не надав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність позбавлення Приватного акціонерного товариства «Золота краплина»бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 766 503,00 грн. та правомірність визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Золота краплина»підлягають до задоволення.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Золота краплина»повністю задовольнити та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 04 жовтня 2011 року № 0001910702.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Золота краплина»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 04 жовтня 2011 року № 0001910702.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства «Золота краплина»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.04.2012 р.