Ухвала

від 12.06.2012 по справі 2а-3612/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3612/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Земляної Г.В.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Золота краплина»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року №0001910702,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2012 року позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Золота краплина»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року №0001910702 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 04 жовтня 2011 року №0001910702.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує неправомірними діями платника податку з формування податкового кредиту, а саме порушенням вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого останнім завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 766503 грн. (241523 грн. за листопад 2010 року та 524980 грн. за грудень 2010 року). За твердженням апелянта формування податкового кредиту здійснювалося ПАТ «Золота краплина»за рахунок підприємств, що мають ознаки фіктивності. Крім того, податковий орган вказує, що господарські операції між позивачем та зазначеними підприємствами-постачальниками не могли мати реального характеру, а також не містили розумної економічної або ділової мети для позивача, на підставі чого, на думку апелянта, вбачається намір позивача отримати економічний ефект від таких операцій виключно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат. Також апелянт вказує про безпідставність включення позивачем коштів у сумі 766503 грн. до податкового кредиту та неможливість бюджетного відшкодування, оскільки податковий орган не має можливості встановити факт включення постачальниками ПАТ «Золота краплина»відповідних сум податку на додану вартість до складу своїх податкових зобов'язань та, відповідно, сплати /надходження цих сум ПДВ до бюджету.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що 09 вересня 2011 року ДПІ у Печерському м.Києва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Золота краплина»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку за листопад, грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №150/07-02/32664333 від 09 вересня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем п.1.8, пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму 241523 грн., за грудень 2010 року на загальну суму 524980 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку відповідача про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено що протягом жовтня-грудня 2010 року ПАТ «Золота краплина»мала господарські відносини з підприємствами, які, за даними ДПІ, мають ознаки фіктивності («податкова яма»), а саме:

ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр», яке здійснило поставку соняшника позивачу на підставі договорів №221007ЗЄ від 22 жовтня 2010 року, №151108ЗЄ від 15 листопада 2010 року. За даними податкового органу податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не визнана як податкова звітність, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність зазначеного підприємства за місцезнаходженням, а відомості про трудові та інші ресурси підприємства, відсутність у нього технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів вказує про неможливість здійснення господарських операцій цим підприємством;

ПП «Інтеграція», яке здійснило поставку соняшника позивачу на підставі договорів №181018ЗЄ від 18 жовтня 2010 року, №151109ЗЄ від 15 листопада 2010 року. Щодо зазначеного підприємства до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не визнана як податкова звітність, декларація з прибутку за 2010 рік не подавалася. Крім того, наявні в ПП «Інтеграція»матеріальна база та трудові ресурси не давали останньому можливостей для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей;

ПП «Малус», яке здійснило поставку соняшника позивачу на підставі договорів №131006ЗЄ від 13 жовтня 2010 року, №031103ЗЄ від 03 листопада 2010 року, №031201ЗЄ від 03 грудня 2010 року. Безтоварність зазначених операцій, на думку податкового органу, підтверджується неподанням ПП «Малус»податкової звітності, внаслідок чого підприємству 22 червня 2011 року було анульовано свідоцтво ПДВ, а також відсутністю у підприємства необхідних трудових та матеріальних ресурсів для проведення такого роду господарських операцій;

ТОВ «Техмашгрупп», яке здійснило поставку соняшника позивачу на підставі договору №011104ЗЄ від 01 листопада 2010 року. Вказане підприємство також не подавало податкову звітність, також у нього відсутні необхідні ресурси для фактичного здійснення операцій, обумовлених договором з ПАТ «Золота краплина».

Крім того, на підтвердження фіктивності вищезазначених підприємств податковий орган посилається на те, що їхніми контрагентами-постачальниками є підприємства, які також мають ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки №150/07-02/32664333 від 09 вересня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року №0001910702, згідно якого за порушення п.1.8, пп.7.4.1 п.7.4, пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 766503 грн., в тому числі за листопад 2010 року на суму 241523 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 60380,75 грн., за грудень 2010 року на суму 524980 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 131245 грн.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальникам в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ПП «Інтеграція», ПП «Малус», ТОВ «Техмашгрупп»сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товари, у відповідності до вимог чинного законодавства. Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угод між позивачем та ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ПП «Інтеграція», ПП «Малус», ТОВ «Техмашгрупп»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договорами, видатковими накладними на товар, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними на перевезення придбаного товару, податковими накладними, банківськими виписками про перерахування коштів в оплату за товар, складськими квитанціями на зерно. Договори та інші документи від імені контрагентів позивача підписані уповноваженими особами. Відповідачем не доведено, що всі, або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, є підробними тощо, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ПАТ «Золота краплина». Податковим органом також не наведено належних та допустимих доказів того, що вищезазначені контрагенти позивача не здійснювали поставки товару. Висновок про відсутність в цих підприємств необхідних трудових та матеріальних ресурсів (транспорту, складських приміщень тощо) є припущенням відповідача та не доводить необхідність наявності у власності цих ресурсів для здійснення такого роду господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування обґрунтовується не помилковим веденням останнім податкового обліку та порушеннями вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту, а виключно недотриманням податкової дисципліни контрагентами позивача.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.1.8 ст.1, пп.пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку -ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ПП «Інтеграція», ПП «Малус», ТОВ «Техмашгрупп», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2011 року №0001910702 про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 766503 грн., не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами з придбання соняшника, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 квітня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 червня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Земляна Г.В.