Ухвала

від 03.12.2012 по справі 2а-3612/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/49689/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача -Холодила П.В.,

відповідача -Прокоф'євої Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012 року

у справі № 2а-3612/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Золота Краплина»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Золота Краплина»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001910702 від 04.10.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Золота краплина» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за рахунок платника у банку за листопад, грудень 2010 року, складено акт № 150/07-02/32664333 від 09.09.2011 року, в якому встановлено порушення вимог п. 1.8, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. пп.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року на загальну суму 241 523 грн., за грудень 2010 року на загальну суму 524 980 грн.

Підставою для висновку відповідача про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування став проведений аналіз господарських операцій позивача, в ході якого було встановлено що протягом жовтня-грудня 2010 року ПАТ «Золота краплина» мало господарські відносини з підприємствами, які, за даними податкової інспекції, мають ознаки фіктивності («податкова яма»), а саме:

- ТОВ «Інноваційно-Виробничий Центр», яке здійснило поставку соняшника позивачу на підставі договорів №221007ЗЄ від 22.10.2010 року, №151108ЗЄ від 15.11.2010 року. За даними податкового органу податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не визнана як податкова звітність, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність зазначеного підприємства за місцезнаходженням, а відомості про трудові та інші ресурси підприємства, відсутність у нього технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів вказує про неможливість здійснення господарських операцій цим підприємством;

- ПП «Інтеграція», яке здійснило поставку соняшника позивачу на підставі договорів №181018ЗЄ від 18.10.2010 року, №151109ЗЄ від 15.11.2010 року. Щодо зазначеного підприємства до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року не визнана як податкова звітність, декларація з прибутку за 2010 рік не подавалася. Крім того, наявні в ПП «Інтеграція» матеріальна база та трудові ресурси не давали останньому можливостей для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей;

- ПП «Малус», яке здійснило поставку соняшника позивачу на підставі договорів №131006ЗЄ від 13.10.2010 року, №031103ЗЄ від 03.11.2010 року, №031201ЗЄ від 03.12.2010 року. Безтоварність зазначених операцій, на думку податкового органу, підтверджується неподанням ПП «Малус» податкової звітності, внаслідок чого підприємству 22 червня 2011 року було анульовано свідоцтво ПДВ, а також відсутністю у підприємства необхідних трудових та матеріальних ресурсів для проведення такого роду господарських операцій;

- ТОВ «Техмашгрупп», яке здійснило поставку соняшника позивачу на підставі договору №011104ЗЄ від 01.11.2010 року. Вказане підприємство також не подавало податкову звітність, також у нього відсутні необхідні ресурси для фактичного здійснення операцій, обумовлених договором з ПАТ «Золота краплина».

Крім того, на підтвердження фіктивності вищезазначених підприємств податковий орган посилається на те, що їхніми контрагентами-постачальниками є підприємства, які також мають ознаки фіктивності.

На підставі результатів вказаної перевірки, 04.10.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001910702 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 766 503 грн., в т.ч.: за листопад 2010 року на суму 241 523 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 60 380,75 грн., за грудень 2010 року на суму 524 980 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 131 245 грн.

Також судами обох інстанцій встановлено, що між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами було укладено ряд договорів на поставку соняшника, факт виконання яких судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, реєстрами документів, актами приймання-передачі, складськими квитанціями.

В подальшому насіння соняшника із зернових складів було перевезено для обробки на олію та шрот, з підтвердженням товарно-транспортними накладними.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальникам в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Інноваційно-виробничий центр», ПП «Інтеграція», ПП «Малус», ТОВ «Техмашгрупп» сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платниками податку на додану вартість, які поставляли товари, у відповідності до вимог чинного законодавства.

За встановлення в судовому порядку реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість відповідачем зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний