Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-1567/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2012 року 11:53 № 2а-1567/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.01.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (від 14.03.2012 р. № 13/9/10-114)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Олександрія 2007» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Олександрія 2007»з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- (1) № 0009092310 від 14.12.2011 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «екологічний податок»у розмірі 79814,94 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 171 грн., за порушення п/п. 49.18.2. та п. 249.4. ПК України,

- (2) № 0009172309 від 19.12.2011 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 873257 грн. та за штрафними санкціями 218 314 грн. за порушення п/п. 7.3.1., абз. 2 п/п. 7.4.1., п/п. 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування позову, в частині, що стосується нарахування податкових зобов'язань з (1) екологічного податку , позивач зазначає, що дійсно здійснює оптову торгівлю паливом (придбаває та реалізує оптом), проте, не є виробником або імпортером продукції, та не є останнім оптовим постачальником пального перед його поставкою продавцям, які здійснюють роздрібну реалізацію пального на пункти продажу (АЗС), та не є власне роздрібним продавцем пального у пунктах реалізації, що, як зазначає позивач, не спростовується податковим органом. По суті, як зазначає позивач, він придбаває пальне у оптових постачальників та продає пальне оптовим постачальникам. Однак, як зазначає позивач, позиція податкового органу полягає у тому, що при наявності кількох оптових постачальників у ланцюгу постачання пального до АЗС, кожен оптовий постачальник є податковим агентом та повинен утримувати і сплачувати екологічний податок. Позивач вважає, що в силу норм ПК України, які діяли у спірний період, виходячи із їх суті і призначення щодо регулювання відносин у сфері сплати екологічного податку, в даному випадку, з урахуванням обставин придбання позивачем у оптових постачальників та продажу пального оптовим постачальникам, він не є податковим агентом, оскільки чинні на той час норми не покладали на таких осіб, як позивач, функцій податкового агента, у зв'язку з чим вважає спірне рішення таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та просить його скасувати.

Щодо відносин, пов'язаних з визначенням позивачу екологічного податку, ДПІ у свою чергу заявляє, що в силу п. 241.2. ПК України позивач, як особа, що здійснює оптову торгівлю паливом є податковим агентом, який повинен сплачувати екологічний податок, а відтак, враховуючи те, що позивач є оптовим постачальником, висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення є законними та обґрунтованими, а отже підстав для скасування спірного рішення не має. У судовому засіданні представник ДПІ пояснив, що на думку податкового органу за наявності ланцюгу оптових постачальників кожен з них повинен сплачувати екологічний податок.

Відносно визначення податкових зобов'язань з (2) податку на додану вартість позивач в обґрунтування позову в цій частині пояснив, що отримав попередню оплату за нафтопродукти та за правилом «першої події»видав податкову накладну № 3 від 28.02.2010 р. на суму попередньої оплати. Пальне фізично поставлялося протягом лютого -травня 2010 року. Проте, пального (дизельне пальне марки F вид II) було поставлено менше ніж було заплановано та ніж здійснено попередню оплату, а саме було поставлено на 830,479 тн. менше, вартість якого склала 5251119,17 грн., у т.ч. ПДВ 875187 грн.

На суму недопоставки одного виду пального, як зазначає позивач, протягом квітня -травня 2010 року було поставлено пальне іншої марки, що зумовило складання 30.04.2010 р. та 01.05.2010 р. і подання розрахунків коригування кількісних вартісних показників до вищезгаданої податкової накладної, а також видачу 30.04.2010 р. та 31.05.2010 р. податкових накладних № 7 та № 9 за новими товарними позиціями у зв'язку з оформленням поставки інших видів пального. Такі дії, як зазначає позивач, відповідають вимогам абз. «а»п/п. 4.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ).

ДПІ за даним епізодом, з підстав, викладених в акті перевірки, зазначає, що рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не має.

Ухвалою суду від 22.02.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 21.03.2012 р. та сторонам запропоновано надати докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень. З метою заслуховування у судовому засіданні в якості представника ДПІ інспектора, який проводив перевірку, та надання сторонам додаткового часу для подання додаткових доказів та пояснень, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.04.2012 р. В судовому засіданні 05.04.2012 р. з метою надання позивачем відомостей щодо обсягів реалізації пального та напрямів реалізації пального також оголошувалась перерва до 25.04.2012 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ПП «Олександрія 2007»(код з ЄДР 34967640; зареєстроване 15.03.2007 р. адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 56-б, офіс 2) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. про що складено акт перевірки від 28.11.2011 р. № 2468/23-09/34967640 від 28.11.2011 р. (далі -Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що позивач є платником ПДВ з 24.04.2007 р. по дату підписання Акту перевірки.

До основних видів діяльності позивача, як зазначено в Акті перевірки, належить оптова торгівля паливом, про фактичне здійснення якої зазначено у додатку № 2 до Акту перевірки.

Відносно роздрібної торгівлі паливом у цьому ж додатку зазначено, що позивач не здійснював такого виду діяльності.

У цьому ж додатку зазначено, що здійснюючи реалізацію нафтопродуктів підприємство робило націнку на рівні 0,04 -0,1 %. При цьому, у додатку зазначається про наявність витрат на оплату праці, оренду офісних приміщень, послуг на зберігання нафтопродуктів, укладання договору зберігання нафтопродуктів з ТОВ «Український індустріальний союз», з ТОВ «Незалежна нафтова компанія», з ТОВ «Барви 2007»(у с. Станишевка, Житомирської області).

Щодо екологічного податку, у п. 3.5.7. Акту перевірки зазначено, що підприємство здійснювало оптову торгівлю автомобільним паливом.

Згідно з розділом 8 ПК України, як зазначено в Акті перевірки, підприємство є платником екологічного податку.

Надалі з посиланням на п. 241.1., 241.2., 241.4., ст. 244, п. 2 підрозділу 5 розділу 20, 205.1., п. 249.4 ПК України, ДПІ зазначає, що в порушення наведених норм позивач розрахунок податкового зобов'язання не подавав та не нараховував у першому кварталі 2011 року екологічний податок.

Надалі зазначено, що у 1 кварталі 2011 року позивачем використано бензину -1223,039 т та дизельне пальне у кількості 2548,774 т. та визначено суму екологічного податку у розмірі 41583,33 грн. та 38231,61 грн.

Наведені обставини щодо обсягів поставок та інших відомостей, пов'язаних із здійсненням операцій з поставки відносно яких ДПІ розраховану суму екологічного податку, сторонами визнаються та не заперечуються.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0009092310 від 14.12.2011 р. (екологічний податок).

Вирішуючи спір в цій частині по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 14.1.57. ПК України екологічний податок, це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Згідно з п. 240.2. ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Згідно з положеннями п. 241.1. ПК України («Податкові агенти») (в редакції, що діяла до 1 жовтня 2011 року) податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Відповідно до п. 241.2. ПК України (в редакції, що діяла у 1 кварталі 2011 року) до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

- (п/п. 241.2.1. ПК України) здійснюють оптову торгівлю паливом;

- (п/п. 241.2.2. ПК України) здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті), тобто податковими агентами є суб'єкти, які здійснюють реалізацію у роздріб палива, крім випадків, коли таке пальне придбане цими суб'єктами у осіб, які здійснювали оптовий продаж палива цим роздрібним продавцям.

При цьому, об'єктом та базою оподаткування є, зокрема: обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами (п/п. 242.1.4. ПК України).

Згідно з п. 249.1. ПК України суми податку обчислюються платниками податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податковими агентами самостійно щокварталу.

Відповідно до п/п. 250.1. ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу. Згідно з п/п. 250.2.2. ПК України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем знаходження пунктів продажу палива . Відповідно до п/п. 14.1.210. ПК України пункт продажу палива , це стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю (оптову та/або роздрібну) нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом.

В контексті наведеного слід зазначити, що під роздрібною торгівлею розуміється вид економічної діяльності суб'єктів господарювання з продажу (без перероблення) населенню нових та вживаних товарів, призначених переважно для споживання громадянами (приватними особами) або домашніми господарствами, у магазинах, універсальних магазинах, лавках і кіосках, посилкових торгових фірмах, торговими посередниками тощо (коди згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) - 50.10.2, 50.30.2, 50.40.2, 50.50.0, 52.1, 52.2, 52.3, 52.4, 52.5, 52.6) (Інструкція щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 24 жовтня 2005 р. № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.11.2005 р. за № 1350/11630). При цьому, в розумінні Закону України № 481/95-BP від 19.12.1995 року, оптова торгівля, це діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання, а під роздрібною торгівлею розуміється діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Наведені положення п. 241.2. ПК України у сукупності та, зокрема, положення п/п. 241.2.1., п/п. 250.2.2. ПК України, дають підстави вважати, що за тих умов та правил, що діяли у спірний період, для цілей визначення податкового агента, який утримує та сплачує екологічний податок при оптовій реалізації палива, має значення наявність безпосередніх відносин оптового постачальника з роздрібним покупцем, при здійсненні операцій між якими оптовий продавець реалізує роздрібному торгівцю паливо для цілей здійснення останнім операцій з роздрібної реалізації палива, що вбачається з положень п/п. 241.2.2. ПК України у взаємозв'язку з приписами п/п. 241.2.1. ПК України.

Саме за наявності таких відносин та в силу наведених вище приписів законодавства виконання функцій податкового агенту покладається на особу, яка здійснює останній оптовий продаж палива суб'єкту господарювання, який в свою чергу придбаває його для цілей роздрібної реалізації палива.

Наведені вище норми законодавства, які діяли у спірний період, не містили положень які б покладали виконання функцій податкового агенту на осіб, які перед останнім у ланцюгу оптовим постачальником здійснювали оптовий перепродаж пального до останнього оптового постачальника, який у свою чергу здійснює продаж пального особі, яка здійснює роздрібний продаж пального.

По суті існуючі на той час правила щодо визначення податкового агента призначені для їх застосування при класичній схемі реалізації пального, тобто за наявності роздрібного торгівця та придбання ним палива у одного оптового продавця, без врахування можливої наявності кількох оптових постачальників (виробників, імпортерів) у ланцюгу до роздрібного продавця, що, однак, не є підставою для покладання функцій податкового агенту на кожного або окремих оптових постачальників у ланцюгу, крім останнього оптового постачальника, який по суті і є особою, яка виконує функції податкового агенту.

В даному випадку, як зазначено в Акті перевірки, позивач самостійно не здійснював реалізацію пального в роздріб.

Із змісту наданих позивачем договорів з ТОВ «БНК-Україна»(генеральний договір № 33 від 08.12.2010 р.), з ТОВ «ТНК-ВР КОММЕРС» (договори поставки нафтопродуктів № 0119-10/ПНБ, №0118-10/ПНБ від 21.12.2010 р.) первинних документів щодо придбання нафтопродуктів у 1 кварталі 2011 року на нафтобазі та подальшої реалізації придбаного за оптом пального, з урахуванням обставин зберігання пального на нафтобазі, видаткових накладних та актів приймання-передачі пального у зазначених постачальників, не вбачається , що позивач здійснював поставку нафтопродуктів на пункт продажу палива (в розумінні п/п. 14.1.210. ПК України (на АЗС) для цілей роздрібної реалізації роздрібним торгівцем палива. В даному випадку ДПІ під час розгляду справи не доведено зворотного.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскільки ДПІ не доведено фактів реалізації позивачем, як оптовим постачальником, нафтопродуктів особам, які здійснюють продаж палива на АЗС (кінцевим споживачам), тобто роздрібним торгівцям для цілей роздрібної реалізації цими торгівцями палива кінцевим споживачам, а також враховуючи те, що виходячи з наведеної вище сукупності первинних та інших документів позивач фактично здійснював оптовий перепродаж нафтопродуктів у ланцюгу кількох оптових постачальників де позивач не є особою, що здійснювала продаж пального торгівцям, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом на АЗС кінцевим споживачам, підстав для покладання на позивача функцій податкового агента в контексті спірних відносин, у т.ч. щодо подання податкової звітності із зазначеного податку, не має, що у свою чергу зумовлює висновок суду про те, що висновки акту перевірки в цій частині не враховують наведених вище вимог законодавства та обставин фактичних взаємовідносин позивача щодо оптового постачання пального, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0009092310 від 14.12.2011 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем «екологічний податок»та яке ґрунтується на наведених вище висновках ДПІ, не може вважатися законним та обґрунтованим, а отже підлягає скасуванню.

Відносно нарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

У п.3.2.1 Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань всього на 875 187 грн., у т.ч. за квітень 2010 р. у сумі 543 224 грн., за травень 2010 р. -в сумі 331 963 грн.

В контексті наведеного на стор. 13 Акту перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 8 декларацій «Коригування податкових зобов'язань»показників за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі «-»16 344 262 грн. встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 8 декларації.

Зокрема, як зазначено в Акті перевірки підприємством було отримано передоплату за нафтопродукти від ТОВ «Незалежна нафтова компанія»(код 32422174) та 28.02.2010 року відвантажено нафтопродукти на суму 26937712,37 грн., у т.ч. ПДВ 4489618,73 грн. Відповідно до вимог п/п. 7.2.3. Закону про ПДВ було виписано податкову накладну № 3 від 28.02.2010 р.

30.04.2010 р. було складено розрахунок № 1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 28.02.2010 р. № 3 за яким змінюється (зменшується) кількісний показник за позицією «Дт євро марки F вид II передплата»на 515,474 тн. та відповідно зменшуються обсяги без врахування ПДВ в сумі 2 716 119,57 грн. та сума податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 543 223,91 грн.

Дане коригування, як зазначено в Акті перевірки, було відображено в декларації з ПДВ за квітень 2010 року в рядку 8.3. «Коригування податкових зобов'язань згідно з п.4.5. Закону»в сумі «-»543224 грн. та в додатку № 1 «розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість»за квітень 2010 року.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, 01.05.2010 року було складено розрахунок № 2 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 28.02.2010 р. № 3 за яким змінюється (зменшується) кількісний показник за позицією «Дт євро марки F вид II передплата»на 315,005 т. та, відповідно, зменшується обсяги без врахування ПДВ в сумі 1 659 813,07 грн. та сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 331 962,61 грн.

Дане коригування було відображено, як зазначено в Акті перевірки, в декларації з податку на додану вартість за травень 2010 р. в рядку 8.3. «Коригування податкових зобов'язань згідно з п. 4.5. Закону»в сумі «-»331963 грн. та в додатку № 1 «розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість»за травень 2010 р.

Зазначені відомості підтверджуються матеріалами справи.

Надалі, з посиланням на положення п/п. 4.5.1., 7.3.1. Закону про ПДВ, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що у зв'язку з тим, що сума передплати отриманої від ТОВ «Незалежна нафтова компанія», або повернення товару, при коригуванні кількісного показника за податковою накладною від 28.02.2010 р. не підтверджено, то позивач в порушення вимог п/п. 7.3.1. Закону про ПДВ безпідставно занижено значення рядку 8.3. «Коригування податкових зобов'язань згідно з п. 4.5. Закону»декларації з податку на додану вартість в сумі 875 187 грн.

Загалом, згідно з висновками ДПІ, занижено податок на додану вартість за квітень 2010 року на суму 541 294 грн., за травень 2010 року на суму 331 963 грн.

У взаємозв'язку з вищенаведеним під час розгляду справи встановлено, що 28.02.2010 року позивачем на адресу ТОВ «Незалежна нафтова компанія»видано податкову накладну № 3 з визначенням номенклатури поставки видів бензину, дизельного пального.

Податкова накладна видана за договором № КО-18/07 від 01.07.2009 р.

Із змісту цієї накладної вбачається, вона видана з визначенням у графі «дата відвантаження (виконання, поставки (оплати*) товарів (послуг)»дат: 03.02.2010 (4 номенклатури товару), 04.02.2010 р. -на 3 номенклатури товару, 05.02.2010 р., 06.02.2010 р. (на 2 номенклатури товару), 10.02.2010 р., 11.02.2010 р., 17.02.2010 р., 19.02.2010 р. (на 2 номенклатури товару), 20.02.2010., 21.02.2010 р., 22.02.2010р. (на 3 номенклатури товару), 23.02.2010 р. (на 2 номенклатури товару), 24.02.2010 р., 25.02.2010 р. (на 2 номенклатури товару), 26.02.2010 р., 27.02.2010 р., 28.02.2010 р. -відносно компенсації витрат по перевезенню нафтопродуктів у розмірі 524199,96 грн. без ПДВ, та передплата за дизельне паливо євро марки F вид II у розмірі 6 726 872,77 грн. за обсяг 1 297,039 т. по ціні 5269,17 грн. без ПДВ.

Загалом податкова накладна видана на суму 22 448 093,64 грн. (без ПДВ), ПДВ -4 489 618,73 грн., з ПДВ -26 937 712,37 грн., що відповідає відомостям Акту перевірки (стор. 12) та декларації з ПДВ за лютий 2010 року щодо задекларованих сум податкових зобов'язань за період лютого 2010 р.

Відтак, з наведеного вбачається відсутність інших операцій, які б впливали у лютому 2010 року на структуру податкових зобов'язань, крім тих, що сформовані за вищезгаданою податковою накладною.

Із змісту цієї податкової накладної вбачається, що вона видана, крім іншого, за фактом попередньої оплати щодо дизельного пального євро марки F вид II у розмірі 6 726 872,77 грн. за обсяг 1 297,039 т. по ціні 5269,17 грн. без ПДВ з чим погоджуються сторони у справі

Щодо наведеної передоплати, як зазначено вище, позивач пояснює, що надалі дизельне пальне марки F вид II було поставлено менше ніж було заплановано та ніж здійснено попередню оплату, а саме - було поставлено, як зазначає позивач, на 830,479 тн. дизпалива менше, вартість якого (недопоставленого дизпалива) склала 5251119,17 грн., у т.ч. ПДВ 875187 грн., у зв'язку з чим було складено вищенаведені розрахунки коригувань до податкової накладної.

На зазначену суму, як зазначає позивач, було поставлено інші види палива протягом квітня -травня 2010 року у зв'язку з чим, як зазначає позивач, було виписано податкові накладні № 7 від 30.04.2010 р. та № 9 від 31.05.2010 р. на суму ПДВ 845187 грн.

Щодо умов вищезгаданого договору, за яким видана податкова накладна, слід зазначити, що згідно з умовами цього договору позивач (постачальник) зобов'язався передати, а ТОВ «Незалежна нафтова компанія»(покупець) прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, в кількості, по номенклатурі, цінам та строкам поставки згідно умов договору та додатків до нього. Орієнтовна кількість товару складає 24 000 тн. +/- 10% в опціоні постачальника.

Згідно з п/п. 6.4.1. по результатам поставки складається акт приймання-передачі або видаткова накладна.

Відносно запланованих у лютому 2010 року поставок пального сторонами складено додаток № 1/0210 від 01.02.2009 р. відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити до 28.02.2010 р., а покупець прийняти та оплатити пальне різних видів на суму 26 305 072,42 грн. з ПДВ, ПДВ -4 384 178,74 грн.

Згідно з цим додатком (п. 3) поставка здійснюється після надання заявки з визначенням станції призначення, коду станції, вантажовідправника і т.п. інформації. Покупець повинен здійснити 100% попередню оплату на підставі рахунку, виставленого постачальником. Постачальник виставляє рахунок на оплату партії товару не пізніше одного робочого дня з дати поставки.

Окрім того, щодо поставок у березні, квітні, травні 2010 р. , сторонами договору також було укладено угоди на поставку позивачем пального.

У зазначені періоди позивачем видано по факту поставки («перша подія») податкові накладні: (1) № 6 від 31.03.2010 р. на суму 16383258,33 грн., ПДВ -3 276 651,67 грн., з ПДВ -19 659 910,00 грн. (включена до розшифровки податкових зобов'язань до декларації за березень 2010 р.); (2) № 7 від 30.04.2010 р. на суму 10 836 643,79 грн. без ПДВ, ПДВ -2 167 328,75 грн., з ПДВ -13 003 972,54 грн.; (3) № 9 від 31.05.2010 р. на суму без ПДВ -5579067,23 грн., ПДВ -1115813,45 грн., з ПДВ -6 694 880,68 грн.

При цьому, як зазначено вище, позивач вказує, що вищезгадані податкові накладні № 7 і № 9, видані на суму поставки, де ПДВ складає - 875 187 грн., що однак не відповідає наведеним у цих накладним відомостям, і ці поставки, як зазначає позивач, здійсненні у зв'язку з вищезгаданою недопоставкою дизельного пального за передоплатою, включеною до податкової накладної від 28.02.2010 року, відносно вартості якої (передоплати, на суму якої за твердженням позивача, недопоставлений товар) подано вищезгадані розрахунки коригування.

Вирішуючи виходячи з наведеного спір в цій частині по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно підпункту 7.2.3 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (оригінал і копія).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з пунктом 7.3.1 Закону про ПДВ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що, зокрема, має містити опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), ціну поставки без врахування податку, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Таким чином, при отриманні платником попередньої оплати видається податкова накладна, в якій вказується перелік (номенклатура) товарів, вартість яких попередньо оплачена.

В даному випадку, як зазначено вище, у податковій накладній від 28.02.2010 р. визначена позиція «Дт євро марки F вид II передплата» (у розмірі 6 726 872,77 грн. за обсяг 1 297,039 т. по ціні 5269,17 грн. без ПДВ).

У той же час, під час здійснення господарської діяльності не виключається виникнення випадків, коли здійснивши раніше обумовлену продавцю попередню оплату за певний вид продукції, сторони вважають за необхідне змінити номенклатуру поставки товарів/продукції з тих, чи інших причин, наприклад у зв'язку з недостатністю у продавця певної, раніше обумовленої продукції, що відповідно тягне за собою зміну домовленостей та умов виконання зобов'язань (кількості, ціни, базису поставки).

В контексті наведеного слід зазначити , згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі , що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тобто, у разі необхідності сторони можуть змінити умови договору, зокрема, щодо поставки іншого виду продукції, ніж було раніше передбачено і передплачено, ціни і кількості нового виду продукції, що буде поставлятися замість раніше обумовленої продукції, оформивши відповідні домовленості у тій самій формі, що і раніше обумовлені поставки, наприклад, шляхом внесення змін до договору або ж до певної специфікації (додатку), яким раніше було обумовлено поставку, оформлених письмовим документом.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід зазначити , що за загальним правилом, відповідно до 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з п/п. 4.5.1. Закону про ПДВ якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

При цьому, слід зазначити, що норма пункту 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ є загальною для всіх варіантів зміни суми компенсації вартості товарів (послуг) після їх поставки, оскільки до поставки товарів (послуг), згідно з пунктом 1.4 ст. 1 цього Закону, належать будь-які операції у рамках цивільно-правових договорів. Тому сплата авансу (передплати) як операція, що здійснена за цивільно-правовим договором, теж підпадає під операції, на які поширюються правила п. 4.5. Закону про ПДВ (з огляду на те, що виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів відбувається як при відвантаженні товару, так і при здійсненні попередньої оплати, а згідно з підпунктом 7.3.1 Закону про ПДВ будь-яка з цих операцій, що сталася раніше, є об'єктом оподаткування і призводить до видачі податкової накладної продавцем та виникнення права на податковий кредит у покупця).

Пунктом 20 Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, який зареєстрований в Мінюсті 23.06.1997 р. за № 233/2037 (в редакції на час виписки розрахунків коригування) передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Зазначений розрахунок складається у момент зміни податкових зобов'язань .

З урахуванням наведеного, за загальним правилом, наприклад, при розірванні договірних відносин та поверненні передоплати база оподаткування набуває нульового значення, тому податкові зобов'язання та податковий кредит (відображені за передплатою) повинні бути відкориговані (сторновані).

При цьому, повернення передоплати у разі відмови від поставки, або ж заміна номенклатури товарів та встановлення ціни за новим видом товарів на раніше проведену суму передоплати («перша подія») замість раніше визначеної номенклатури продукції, обумовлюється та реалізується, для цілей здійснення коригування податкових зобов'язань продавця, досягненням домовленостей між продавцем та покупцем відносно зміни умов договору щодо предмету поставки, у т.ч. ціни продукції, та їх оформленням у письмовому вигляді, що в даному випадку (необхідність дотримання письмової форми) обумовлюється тим, що договір та додатки до нього за спірними операціями укладені у письмові формі.

Проте , в даному випадку, під час розгляду справи позивачем не надано доказів укладання у письмовій формі будь-яких правочинів відносно зміни номенклатури продукції за попередньою оплатою, відображеною у податковій накладній № 3 від 28.02.2010 р. по позиції «Дт євро марки F вид II передплата»(у розмірі 6 726 872,77 грн. за обсяг 1 297,039 т. по ціні 5269,17 грн. без ПДВ). З Акту перевірки вбачається, що таких додаткових угод не надавалось позивачем і під час проведення перевірки.

Будь-яких відомостей щодо змін номенклатури поставки та ціни товару за наведеною передоплатою (заміщення раніше передплаченого дизпалива іншими видами пального) не містять і наявні додатки до договору щодо поставок продукції на наступні періоди.

Наведені відомості відсутні і в актах приймання-передачі продукції в період квітня - травня 2010 року, в які (періоди), як зазначає позивач, здійснювалось поставки інших видів пального замість недопоставлених передплачених обсягів «Дт євро марки F вид II».

Під час розгляду справи не надано і доказів повернення попередньої оплати, що могло б зумовлювати проведення коригування податкових зобов'язань.

При цьому, представник позивача не зміг пояснити та вказати за якими конкретно актами приймання-передачі, видатковими накладними в наступних періодах здійснювалась передача інших видів пального замість обсягів вищезгаданого передплаченого дизельного пального та вказати на конкретні позиції та довести документально ці позиції у податкових накладних № 7 від 30.04.2010 р. та № 9 від 31.05.2010 р. де знайшли своє відображення інші види пального, поставленого за твердженням позивача замість недопоставленого дизпалива.

В даному випадку, як вбачається з аналізу податкових накладних за період лютого -травня 2010 року, наявних актів приймання-передачі пального, визначена у податковій накладній № 3 від 28.02.2010 р. позиція номенклатури «Дт євро марки F вид II передплата»(у розмірі 6 726 872,77 грн. за обсяг 1 297,039 т. по ціні 5269,17 грн. без ПДВ), а також товарні позиції на відповідні календарні дати в інших податкових накладних, визначені за фактом поставки («першої події») в період березня -травня 2010 року, є непов'язаними між собою окремими позиціями щодо окремих обставин формування податкових зобов'язань, сформованих за правилом «першої події», які мають самостійне значення для цілей формування податкових зобов'язань та не є «заміщенням»однієї позиції іншою.

З первинної, бухгалтерської, податкової звітності та аналізу договірних відносин не вбачається заміщення частини, як зазначає позивач, оплаченого, але недопоставленого дизпалива, іншими ідентифікованими за видами, кількістю та ціною товарними позиціями пального.

Відтак, враховуючи наведене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивач не надав доказів та не довів наявності станом на 30.04.2010 р. та на 01.05.2010 року (дати формування розрахунків коригувань) обставин, з якими положення п. 4.5. Закону про ПДВ пов'язують можливість здійснення коригування податкових зобов'язань позивача, а отже висновки ДПІ щодо заниження податкових зобов'язань у спірних сумах є обґрунтованими та законними, вірними по суті, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0009172309 від 19.12.2011 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість».

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем і відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0009172309 від 19.12.2011 р. («податок на додану вартість»), а отже позов в цій частині не підлягає задоволенню з наведених вище мотивів та підстав. У той же час, під час розгляду справи ДПІ не доведено законності податкового повідомлення-рішення № 0009092310 від 14.12.2011 р. («екологічний податок»), а отже, виходячи з вищевикладених мотивів та підстав, позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування зазначеного рішення. На поверненні судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Олександрія 2007» (код з ЄДР 34967640; адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 56-б, офіс 2) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0009092310 від 14.12.2011 р. (екологічний податок).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 03.05.2012 р.