Постанова

від 26.04.2012 по справі 2а-3920/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2012 року 17 год. 34 хв. № 2а-3920/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ТОВ «Вісмас-Сервіс» до Третя особаВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Управління Служби Безпеки України у м. Києві провизнання протиправними дій, скасування постанови

У судовому засіданні 26 квітня 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс»(надалі -також «Позивач», «ТОВ «Вісмас-Сервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 3 березня 2012 року № 31530608, постанови про накладення штрафу від 06 березня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесення державним виконавцем Постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця є незаконним з огляду на те, що при вчиненні даних дій державним виконавцем було порушено Закон України «Про виконавче провадження»та не було об'єктивно проаналізовано всіх обставин справи.

На думку представника Позивача, виконавче провадження відкрито після закінчення строку пред'явлення постанови Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2012 року до виконання, у зв'язку з чим сама постанова втратила чинність.

Окрім цього, постанова Апеляційного суду м. Києва взагалі не може вважатися виконавчим документом у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", оскільки винесена у рамках оперативно-розшукової діяльності, а штраф накладено неправомірно, оскільки не закінчився строк добровільного виконання виконавчої служби.

Представник Відповідача -Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Додатково в обґрунтування заперечень представником Відповідача було зазначено про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 31530608 від 3 березня 2012 року та постанова про накладання штрафу від 6 березня 2012 року є законним та таким, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Представник Третьої особи -Управляння Служби безпеки України у м. Києві, -в судовому засіданні проти позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження та вимог державного виконавця заперечив, в той же час щодо розгляду позовних вимог про скасування постанови Відповідача про накладення штрафу покладався на розсуд Суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Позивача, представника Відповідача та представника Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2012 року Управлінню Служби безпеки України у м. Києві надано дозвіл на витребування всіх документальних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс»(код за ЄДРПОУ 30300047, м. Київ, вул. В. Василевської, 24) щодо фінансово-господарських взаємовідносин зазначеного підприємства з ТОВ «ТВК «Град»(код за ЄДРПОУ 37165086) за період з 20 серпня 2010 року по 11 січня 2012 року.

Також, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс»передати вказані документи Управлінню Служби безпеки України у м. Києві.

Даною постановою встановлено строк для обов'язкового виконання до 25 січня 2012 року.

У зв'язку з невиконанням у вказаний строк Постанови суду, на підставі заяви Управління Служби безпеки України у м. Києві, 3 березня 2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві Полісмаком О.О. винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 31530608, та боржнику надано строк для добровільного виконання рішення.

3 березня 2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві Полісмаком О.О. винесено вимогу про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс» на виконання вказаної Постанови суду, передати Управлінню Служби безпеки України у м. Києві всі документальні матеріали щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТВК «Град»за період з 20 серпня 2010 року по 11 січня 2012 року в строк до 9 березня 2012 року.

З досліджених Судом матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що з Постановою про відкриття провадження № 31530608 від 3 березня 2012 року та вимогою державного виконавця від 3 березня 2012 року представник Позивача був ознайомлений лише 6 березня 2012 року, про що свідчить відповідна відмітка в матеріалах виконавчого провадження (а.с 76, 79).

6 березня 2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві Полісмаком О.О. винесено Постанову про накладення штрафу у розмірі 170, 00 грн. за невиконання Постанови суду у строк, наданий для самостійного виконання.

Позивач вважає вищевказану Постанову про відкриття виконавчого провадження № 31530608 від 3 березня 2012 року та Постанову про накладення штрафу від 6 березня 2012 року такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження»(надалі -Закон).

Частиною 2 статті 2 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(далі - державні виконавці).

Статтею 5 Закону встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, під час здійснення виконавчого провадження, державний виконавець наділений правом вимоги до боржника.

Згідно частини 1 статті 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Постановою Апеляційного суду від 13 січня 2012 року передбачено, що вона набирає законної сили з моменту підписання, зі строком пред'явлення -1 рік з дати видачі.

Окрім цього, Суд зазначив, що вказана постанова підлягає обов'язковому виконанню до 25 січня 2012 року.

Як вбачається з Постанови, зокрема її резолютивної частини, 25 січня 2012 року є датою до якої ТОВ «Вісмас-Сервіс»зобов'язано добровільно виконати вимогу суду щодо передачі визначених судом документальних матеріалів фінансово-господарських відносин Управлінню Служби безпеки України у м. Києві.

Виходячи зі змісту Постанови, Суд приходить до висновку, що вона є чинною та може бути пред'явлена до органів державної виконавчої служби упродовж одного року з дати видачі, тобто до 13 січня 2013 року. У зв'язку із чим, твердження позивача про втрату її сили є необґрунтованими.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною третьою статті 8 Конституції України, передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», системі суддів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що Апеляційним судом з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, є серед інших, Апеляційний суд м. Києва.

Пунктом п'ятим частини 1 статті 27 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Апеляційний суд здійснює повноваження, визначені законом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право, зокрема, ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Абзацом третім пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства»від 28 березня 2008 року № 2 передбачено, що у випадках, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність", за рішенням суду можуть бути витребувані документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів.

Згідно із статтею 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Аналіз норм зазначеного законодавства дає підстави вважати, що постанова Апеляційного суду м. Києва є постановою суду, який розглядає цивільні, кримінальні, а також справи про адміністративні правопорушення, проголошена іменем України та має обов'язковість виконання, в тому числі примусового, на всій території України.

У зв'язку із зазначеним, постанова Апеляційного суду м. Києва є постановою суду в розуміння пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», а тому є виконавчим документом.

Згідно вимог частини 2 статті 25 Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Таким чином, Відділом державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві, на підставі вказаної постанови Апеляційного суду м. Києва, заяви Управління Служби безпеки України у м. Києві від 2 березня 2012 року, та за відсутністю підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 3 березня 2012 року, та надано вимогою від 3 березня 2012 року боржнику строк для добровільного виконання постанови суду, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Відділу виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 31530608 від 3 березня 2012 року, вимоги державного виконавця від 3 березня 2012 року, винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № 31530608, а також щодо скасування вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 2 статті 75 Закону, у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Сттею 89 Закону визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, як вбачається із вказаних норм закону, постанова про накладення штрафу на боржника - посадову особу може бути винесена лише у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення , що зобов'язує боржника виконати певні дії.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 6 березня 2012 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою м. Київ, вул. В. Василевської 24, з метою витребування у ТОВ «Вісмас-Сервіс»всіх документальних матеріалів щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ТВК «Град» за період з 20 серпня 2010 року по 11 січня 2012 року, за результатами якого було складено Акти державного виконавця від 6 березня 2012 року (а.с. 82).

У зв'язку з невиконанням постанови суду, 6 березня 2012 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на ТОВ «Вісмас-Сервіс»у розмірі 170, 00 грн.

Суд, враховуючи вищенаведене, не погоджується з винесеною Постановою про накладення штрафу від 6 березня 2012 року, з огляду на наступне.

Зазначеною вище постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та вимогою, Позивачу було надано строк для добровільного виконання постанови суду до 9 березня 2012 року .

Тому, винесення 6 березня 2012 року Відділом державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 170, 00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, тобто до дати встановленої вимогою державного виконавця, є неправомірним, прийнята постанова підлягає скасуванню, а дії щодо винесення даної постанови протиправними.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови від 6 березня 2012 року про накладення штрафу у розмірі 170, 00 грн. та скасування вказаної постанови підлягають задоволенню.

Також, Суд звертає увагу, що дії Відповідача у спірних публічно-правових відносинах свідчать про порушення принципів, визначених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а саме принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.

Під принципом обґрунтованості для цілей даної адміністративної справи Суд розуміє принцип, відповідно до якого при прийнятті рішення повинні бути враховані обставини, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Вказаний принцип вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути мотивованим.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд прийшов до переконання про те, що Відповідачем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 31530608 від 3 березня 2012 року та вимогу від 3 березня 2012 року, однак застосування до Позивача штрафу у розмірі 170, 00 грн. постановою від 6 березня 2012 року є протиправним, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс»задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві від 6 березня 2012 року ВП № 31530608 про накладення штрафу у розмірі 170, 00 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісмас-Сервіс»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 16, 00 грн. (шістнадцять гривень, 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська