ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" травня 2012 р. Справа № 12/191-10-5351 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.
(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №321 від 27.04.2012р.)
при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,
за участю представників:
від прокуратури - старший помічник прокурора Суворовського району м. Одеси Форманюк О.М., посвідчення №217 від 15.09.2011р.;
від позивача - ОСОБА_2, довіреність №53/исх-гс від 26.01.2012р.;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреності б/н від 19.03.2012р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс"
на рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2012 року
у справі №12/191-10-5351
за позовом прокурора Суворовського району м. Одеса в інтересах держави в особі Одеської міської ради
до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс"
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 264 361,96 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2012р. у справі №12/191-10-5351 (головуючий суддя Цісельський О.В., судді Лічман Л.В., Мезенцев П.А.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс" на розрахунковий рахунок №31110106700009 ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 264 361,96 грн.; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс" звільнити та привести у придатний до використання стан самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 3,5113 га за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна, 2-а, буд. 2-б шляхом звільнення її за власний рахунок від всього автотранспорту та кам'яного паркану та повернути її за належністю до Одеської міської ради; стягувачем за вказаними наказами визначено Одеську міську раду.
Судове рішення мотивоване тим, що зазначена земельна ділянка використовується товариством з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс" за відсутності правовстановлюючих документів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2012 року у справі №12/191-10-5351 скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом не з'ясовано яка площа земельних ділянок під будівлями та спорудами, та яка необхідна для їх обслуговування, в чому виразилося самовільне зайняття та якої конкретно площі земельної ділянки, а також яким саме чином відповідач зловживав своїм правом на оформлення документів на користування земельною ділянкою. Крім того, скаржник звернув увагу апеляційного господарського суду на те, що з моменту придбання об"єктів нерухомості він своєчасно та в повному обсязі сплачував земельний податок на підтвердження чого надав платіжні документи на загальну суму 1 710 569,95 грн.
Представники прокуратури та позивача проти задоволення апеляційної скарги висловили заперечення (том ІІІ а.с.28, 29).
Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" проведена перевірка дотримання вимог чинного земельного законодавства ТОВ "Південьавтотранс". За результатами цієї перевірки складено акт перевірки дотримання вимог чинного земельного законодавства від 20.10.2009 р., в якому зафіксовано, що відповідач використовує земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Сортувальна 2, буд. 2-б загальною площею 3,9523 га із земель промисловості, частина якої використовується під розміщення нежилих будівель і споруд, а інша територія площею 3,5113 га - під благоустрій території та стоянку автотранспорту без правових документів, передбачених статтями 125, 126 Земельного кодексу України.
Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області в.о. директора ТОВ "Південьавтотранс" видано припис №006319 від 20.10.2009 р. усунути виявлене порушення Земельного кодексу України у 30-денний термін, а також складено протокол про адміністративне правопорушення №00004099 від 20.10.2009 р. та 27.10.2009р. акт обстеження.
Згідно пункту 15 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У відповідності до частин першої та третьої статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття . Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (пункт 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
15.03.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Автобаза №4»(«продавець») та товариством з обмеженою відповідальністю «Південьавтотранс» («покупець») укладено договір купівлі продажу, а також 28.09.2006 р. та 14.03.2007 р. -додаткові угоди до нього (далі- договір від 16.11.2005 р.), за умовами яких продавець продав, а покупець купив нежилі будівлі та споруди, розташовані в м.Одеса по вул.Сортувальна 2, за номером 2б (том І а.с.24-31).
У відповідності до пункту 1 вказаного договору об»єкт продажу- нежилі будівлі та споруди складається з адмінбудівлі літ «А», заправки літ. «Д», ремонтних майстерень літ «И», «Ж», зварювального цеху, котельні літ. «К», боксів літ «М», «Л», бойлерної літ «Р», навісів літ. «Б», «В», «Г, «Е», вбиральні літ «З», розташованих на земельній ділянці площею 39523 кв.м., відведеної під будівництво автобази згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 07.10.1965 р. №718.
Пунктом 5 договору від 16.11.2005 р. передбачено обов'язок покупця після набуття права власності на об»єкт продажу подати до управління земельних ресурсів документи для оформлення землекористування.
Після придбання нежилих будівель та споруд, розташованих в м.Одеса по вул. Сортувальна 2, буд. 2б, на земельній ділянці площею 39523 кв.м. та оформлення права власності на них (том І а.с.21) відповідачем вживались заходи щодо оформлення права оренди вказаною земельною ділянкою. Викладене підтверджується зверненням останнього 14.05.2007 р. до позивача з відповідним клопотанням (том І а.с.198).
Згідно з висновком управління архітектури та містобудування Одеської міської ради №63оп/01-15/2711 від 05.08.2009 р. погоджено надання в оренду земельної ділянки площею 4,0907 га для обслуговування будівель та споруд відповідачеві (том ІІІ а.с.69).
ТОВ "Південьавтотранс" було надано основний пакет документів для оформлення дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в зв'язку з чим Одеське міське управління земельних ресурсів звернулось до позивача та просило погодити підготовку проекту рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про внесення на розгляд Одеської міської ради питання про надання дозводу ТОВ "Південьавтотранс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для експлуатації будівель і споруд автогосподарства за адресою: м. Одеса, вул.2-а Сортувальна, 2б (том І а.с.199).
Ні прокурором, ні позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що звернення відповідача щодо оформлення права оренди земельною ділянкою було розглянуто позивачем своєчасно та винесено відповідне рішення.
За змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування . Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 Земельного кодексу України застосуванню не підлягають (пункт 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
Відтак, враховуючи правомірність набуття відповідачем права на нерухоме майно, розташоване у м. Одеса по вул. Сортирувальна 2, буд.2б, на земельній ділянці площею 39523 кв.м. за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 16.11.2005 р., колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ТОВ "Південьавтотранс" має право і на земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно, і на земельну ділянку, необхідну для його обслуговування. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану під придбаними будівлями та спорудами, та необхідну для їх обслуговування, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.
Зазначене місцевим господарським судом при винесенні оспореного рішення враховано не було.
Не враховано судом першої інстанції і того, що згідно висновків проведеної перевірки з питання додержання відповідачем вимог земельного законодавства, на підставі якої прокурор і звернувся до суду з даним позовом, розмір земельної ділянки визначено шляхом припущення. Між тим згідно статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно пунктів 5.1, 5.6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003р. N312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за №1223/8544, при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки, план-схеми мають визначати чітко місце розташування земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів, мають визначати площу земельної ділянки.
Наявний в матеріалах справи акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.10.2009 р. вказаним вимогам не відповідає та взагалі не містить ніяких план-схем, як і акти обстежень земельних ділянок від 27.10.2009 р. та від 26.01.2012 р. (том І а.с. 41-42, 43, том ІІ а.с.96). Долучені до матеріалів справи копії картографічних матеріалів не відображують будь-якої інформації про розмір земельної ділянки, яка, за твердженням прокурора та позивача, самовільно зайнята відповідачем, її конфігурацію, зазначення місця її розташування тощо (том І а.с.53,54).
Вказані обставини унеможливлюють не лише задоволення позовних вимог про звільнення та зобов'язання привести у придатний до використання стан земельну ділянку, а й про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок її самовільного зайняття. Крім того, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв"язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Вина особи має бути доведена певними доказами. У випадку встановлення перевіряючими посадовими особами факту самовільного зайняття юридичними особами земельних ділянок комунальної чи державної власності, посадові особи таких підприємств притягуються до адміністративної відповідальності. Однак в матеріалах справи відсутні докази притягнення посадової особи чи посадових осіб відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Таким чином, прокурором та позивачем не доведено, як того вимагає стаття 33 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами факту наявності вини відповідача у заподіянні стягуваної шкоди.
Враховано колегією суддів апеляційного господарського суду і те, що відповідачем своєчасно та в повному обсязі сплачувався земельний податок, що підтверджується податковими розрахунками земельного податку та додатками до зведених розрахунків земельного податку за 2007-2011 рр., платіжними дорученнями про сплату земельного податку на загальну суму 1 710 569,95 грн., банківськими виписками, довідкою державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси про відсутність заборгованості по сплаті земельного податку (том І а.с.207-214, 217-220; том ІІ а.с.139-187, 207-214; том ІІІ а.с.32-56).
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки у відповідності до вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України підстави для припинення провадження у справі відсутні, а рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2012 р. у справі №12/191-10-5351 - скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Витрати по сплаті судового збору за апеляційне провадження у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 20.02.2012р. у справі №12/191-10-5351 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Одеської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Південьавтотранс" 1365 грн. судового збору за апеляційне провадження.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Таран С.В.
Суддя Бойко Л.І.
Суддя Величко Т.А.
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.05.2012 |
Оприлюднено | 18.05.2012 |
Номер документу | 24023598 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Таран С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні