ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" травня 2012 р.Справа № 5/17-730-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (договір б/н від 07.05.2012 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 01.09.2011 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бастіон"
на рішення господарського суду Одеської області від „26" березня 2012 року
по справі № 5/17-730-2011
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Тернопіль
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бастіон", Одеська область, м. Іллічівськ
про стягнення 273 484,68 грн.
В С Т А Н О В И В :
28.02.2011 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бастіон" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 273 484,68 грн., з яких 243 484,68 грн. -матеріальна шкода та 30 000 грн. моральна шкода. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача судові витрати, понесені при розгляді справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.02.2009 року громадянин ОСОБА_4 (який перебував у трудових стосунках з ТОВ „Бастіон"), керуючи вантажним автомобілем „Вольво" з причіпом „Когель", який належить ТОВ „Бастіон", рухаючись в темну пору доби при опадах туману, по мокрому покриттю автошляху Київ-Харків в напрямку м. Харкова, на 209 км, цього автошляху, виїхав на зустрічну смугу руху в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем „Фольксваген ЛТ-46" під керуванням ОСОБА_5 (який перебував у трудових стосунках з ФОП ОСОБА_3.), що рухався на зустріч. Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у кримінальній справі №1-12/10 від 06.04.2010 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Згідно із ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи. Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області набрав законної сили 21.04.2010 року та звернутий до виконання. Зі змісту вироку вбачається, що в діях водія автомобіля „Вольво" ОСОБА_4 вбачаються грубі порушення вимог п. 10.1, 11.2, 11.3 ПДР України. Технічна можливість уникнення ДТП для водія ОСОБА_4 визначалася виконанням ним вимог п.10.1, п.11.2, п.11.3 ПДР України для чого у нього не було перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_4. не відповідали вимогам п.10.1, п.11.2, п.11.3 ПДР України і з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Згідно звіту № 0803 „Експерт-сервіс" ПП ОСОБА_6 про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 від 25.03.2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 складає 204 884 гривні 68 копійок.
Зазначене, на думку позивача, є достатніми підставами для стягнення з ТОВ „Бастіон" на користь СПД ФО ОСОБА_3 273 484,68 грн., з яких 243 484,68 грн. -матеріальна шкода (фактично понесені витрати у сумі 204 884,68 грн., витрати на проведення оцінки майна з визначення вартості матеріального збитку завданого автомобілю у сумі 600 грн., втрати понесені у зв'язку із використанням найманого транспорту у розмірі 30 000 гривень, а також понесені витрати на правову допомогу у сумі 8000 гривень) та 30 000 грн. моральна шкода, на підставі п.п. 8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України, ч.1, 2 ст.22 ЦК України, ст.23 ЦК України ч.1, 2 ст.1187 ЦК України, ст.1188 ЦК України, ч.1 ст.1167 ЦК України.
20.03.2012 року СПД ФО ОСОБА_3 подав до суду доповнення до позовної заяви, згідно якої збільшив суму позовних вимог на 12 889,24 грн., згідно висновку експерта №1249 від 27.10.2011 року, з якого вбачається, що вартість матеріальних збитків, завданих власникові автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 станом на 27.10.2011 року складає 212 233,92 грн., звідси сума 7 349,24 гривень (212 233,92 -204 884,68 = 7 349,24 грн.); а також з суми у розмірі 5 540 грн. за послуги евакуатора.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2012 року по справі № 5/17-730-2011 (головуючий суддя Гуляк Г.І., судді Демешин О.А., Невінгловська Ю.М.) позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Бастіон" на користь СПД ФО ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 204 884 грн. 68 коп., матеріальні збитки в сумі 7 349 грн. 24 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 048 грн. 85 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 174 грн. 64 коп., судовий збір в сумі 917 грн. коп. В решті вимог відмолено.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Бастіон" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову СПД ФО ОСОБА_3 до ТОВ „Бастіон" про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
На думку скаржника, згідно вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області по справі за обвинуваченням ОСОБА_4, є посилання на висновки судово-автотехнічної експертизи, де зокрема зазначено, що „водій автомобіля „Фольксваген" ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3" ПДР, тобто ОСОБА_5 теж, як водій, порушив вимоги п.п. 12.2, 12.3 правил дорожнього руху. Таким чином, дорожньо-транспортна пригода відбулась не тільки з вини ОСОБА_4, а із вини водія автомобіля, що належить позивачу.
За твердженням скаржника, під час ДТП автомобіль „Вольво" державний номер НОМЕР_2 також зазнав механічні пошкодження та вартість відновлюваного ремонту автомобіль „Вольво" державний номер НОМЕР_2 становить 207 752,48 грн., що підтверджується копією акту про страхову подію № 96-04-09 к від 22.04.2009 року та копіями платіжних доручень про відшкодування страхового випадку.
Таким чином, скаржник вважає, що суд повинен був застосувати п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення
СПД ФО ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив апеляційну скаргу ТОВ „Бастіон" залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 04.02.2009 року близько 22 год. 50 хв. громадянин ОСОБА_4 (який перебував у трудових стосунках з ТОВ „Бастіон"), керуючи вантажним автомобілем „Вольво" державний номер НОМЕР_2 з причіпом „Когель" державний номер НОМЕР_3, який належить ТОВ „Бастіон", рухаючись в темну пору доби при опадах туману, по мокрому покриттю автошляху Київ-Харків в напрямку м. Харкова зі швидкістю близько 80 км/год., на 209 км, цього автошляху, грубо порушуючи вимоги п.10.1, 11.2, 11.3. Правил Дорожнього руху України, допустивши неуважність, рухаючись не як найближче до правого краю проїзної частини, на заокругленні дороги вправо, відносно свого напрямку руху, виїхав на зустрічну смугу руху в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем „Фольксваген ЛТ-46" державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_5.(який перебував у трудових стосунках з ФОП ОСОБА_3.), що рухався на зустріч.
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у кримінальній справі №1-12/10 від 06.04.2010 року (т.1 а.с.9-10, т.2 а.с.58-59) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 статті 286 КК України і призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Згідно із ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_4 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи. Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області набрав законної сили 21.04.2010 року та звернутий до виконання.
Зі змісту вироку вбачається, що в діях водія автомобіля „Вольво" ОСОБА_4 вбачаються грубі порушення вимог п.10.1, 11.2, 11.3 ПДР України, а саме: п.10.1 -перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.11.2 -нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини; п.11.3 -на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїжджої частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Технічна можливість уникнення ДТП для водія ОСОБА_4 визначалася виконанням ним вимог п.10.1, п.11.2, п.11.3 ПДР України для чого у нього не було перешкод технічного характеру. Дії водія ОСОБА_4. не відповідали вимогам п.10.1, п.11.2, п.11.3 ПДР України і з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Згідно звіту № 0803 „Експерт-сервіс" ПП ОСОБА_6 про незалежну оцінку майна(визначення розміру матеріального збитку автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 від 25.043.2009 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 складає 204 884 грн. 68 коп. (т.1 а.с.11-41).
Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз під №1249 від 27.10.2011 року (експертиза проведена на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 26.08.2011 року щодо визначення вартості матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу), вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу автомобіля WOLKSWAGEN LT 46D державний номер НОМЕР_4 в наслідок його пошкодження при ДТП станом на 04.02.2009 року становить 204 884,68 грн., а станом на 27.10.2011 року становить 212 233,92 грн. (т.2 а.с.8-24)
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог СПД ФО ОСОБА_3 та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ „Бастіон", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Водночас статтею 1188 ЦК України передбачено правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка застосовується на загальних підставах із застосуванням принципу вини сторін.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування завданої шкоди необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача. При цьому, на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.
Матеріалами справи встановлено, що саме громадянин ОСОБА_4 (який перебував у трудових стосунках з ТОВ „Бастіон"), згідно вироку Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у кримінальній справі №1-12/10 від 06.04.2010 року, визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті якої пошкоджено автомобіль позивача -СПД ФО ОСОБА_3
В свою чергу, ТОВ „Бастіон" ні в місцевому господарському суді, ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів в підтвердження того, що існує вина водія автомобіля „Фольксваген" ОСОБА_5 (який перебував у трудових стосунках з ФОП ОСОБА_3.), який, як зазначає відповідач, повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.12.2, 12.3 ПДР України.
Враховуючи викладене, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог СПД ФО ОСОБА_3 в частині стягнення на його користь з ТОВ „Бастіон" матеріальних збитків в розмірі 204 884,68 грн. (встановлених станом на момент ДТП) та в розмірі 7 349,24 грн. (що збільшено станом на 27.10.2011 року на підставі висновку експерта №1249 від 27.10.2011 року), що загалом становить 212 233,92 грн.
Судова колегія також вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог СПД ФО ОСОБА_3 в частині стягнення на його користь з ТОВ „Бастіон" 30 000 грн., як витрати понесені з використанням найманого автотранспорту, оскільки як встановлено матеріалами справи, ДТП сталося у лютому місяці 2009 року, а позивачем надано докази винайму транспорту у 2010 році, а саме договір -заявка від 25.01.2010 року (т.1 а.с.44, т.2 а.с.84, 101) та договір -заявка від 05.07.2010 року (т.1 а.с.46, т.2 а.с.87, 104), акти прийняття виконаних робіт від 20.04.2010 року (т.1 а.с.45, т.2 а.с.85, 102) та від 30.08.2010 року (т.1 а.с.47, т.2 а.с.88, 105).
Відповідно до п.41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 року „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються.
Крім того, як вірно визначено місцевим господарським судом надані позивачем видаткові касові ордери від 25.01.2010 року на суму 15 000 грн. (т.2 а.с.86, 103) та від 05.07.2010 року на суму 15 000 грн. (т.2 а.с.89, 106), а також видатковий касовий ордер від 19.06.2009 року на суму 5 540 грн. не є належними доказами, оскільки на них відсутні докази видачі готівки з каси СПД ФО ОСОБА_3 особам та відсутній особистий підпис особи, яка отримала кошти та її паспортні дані. Крім того, враховуючи, що особи, які згідно договорів -заявок виконували роботи з перевезення та евакуатор є також фізичні особи -підприємці і мають печатку.
Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У пункті 41 інформаційного листу Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" наголошено, що абзац п'ятий частини першої статті 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Стаття 23 ЦК України такої вказівки не містить. Разом з тим положення частини першої статті 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди (наприклад, частина третя статті 39, частина друга статті 200, частина друга статті 216, частина третя статті 225 ЦК України тощо).
Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 ЦК України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з матеріалів справи не вбачається правових підстав для покладення на відповідача обов'язку компенсувати завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 30 000 грн., у зв'язку з чим і в цій частині позовних вимог СПД ФО ОСОБА_3 вірно відмовлено.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується і з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог СПД ФО ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 8 000 грн.
Так, зі змісту договору від 31.03.2011 року вбачається, що гонорар складає 4 000 грн. та повинен бути внесений до 05.06.2011 року. З наданих квитанцій №1 на суму 8 000 грн. (т.2 а.с.91, т.2 а.с.108) вбачається, що на виконання угоди від 31.01.2011 року за господарську справу, посилань на номер господарської справи немає та в матеріалах справи відсутня угода від 31.01.2011 року. Крім того в матеріалах справи відсутні докази наявності у вказаної особи (ОСОБА_1.) свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, а також докази сплати за договором від 31.03.2011 року в сумі 4 000 грн.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Бастіон", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
ТОВ „Бастіон" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2012 року по справі № 5/17-730-2011 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Бастіон" -без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бастіон" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Одеської області від „26" березня 2012 року по справі № 5/17-730-2011 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови
складено „11" травня 2012 року.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 08.05.2012 |
Оприлюднено | 21.05.2012 |
Номер документу | 24042721 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Колоколов С.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні