Постанова

від 16.05.2012 по справі 1/416-6/287

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 1/416-6/287

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Жаботиної Г.В. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Драган Ю.О. Ваховський В.Ф., Некрасова О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2012 року у справі№ 1/416-6/287 за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" дожитлово-будівельного кооперативу "Алмаз -3" про стягнення 67 900,90 грн. ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 67 900,90 грн. за надані в період з 01.07.2009 р. по 01.10.2010 р. послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 06591/4-08 від 28.04.2006 р., з яких 58 926,83 грн. - основного боргу, 4 436,38 грн. -пені, 911,43 грн. - 3% річних, 3 626,26 грн. - інфляційних втрат.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р. (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 р. (головуючий -Ропій Л.М., судді -Кондес Л.О., Рябуха В.І.), позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 8 055,83 грн. основного боргу з урахування індексу інфляцій, 1 089,60 грн. пені, 154,78 грн. 3% річних та судові витрати.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 58 600, 69 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06591/4-08 від 28.04.2006 р. на постачання питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами № 65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України від 01.07.1994 р. (які діяли на момент укладення договору) тощо.

Підпунктом 2.1.1. договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента (п. 2.1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.2.2. договору відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення щомісячно у десятиденний строк з дня направлення позивачем розрахункового документа до банківської установи відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, за період з 01.07.2009 р. по 01.10.2010 р. позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги вартістю 36 492,64 грн., однак відповідачем було сплачено лише 28 877,12 грн., в зв'язку з чим у відповідача утворився основний борг у розмірі 7 615,52 грн.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, рішення господарських судів попередніх інстанцій, щодо стягнення з відповідача боргу за період з 01.07.2009 р. по 01.10.2010 р. за послуги поставки питної води у розмірі 7 615,52 грн. є законними і відповідають обставинам справи.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 4.2 договору сторони узгодили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правильним є рішення господарських судів і у частині стягнення з відповідача передбачених пунктом 4.2 договору пені у розмірі 1 089,60 грн., частиною 2 статті 625 ЦК України 154,78 грн. 3% річних та 440, 30 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірного договору є постачання питної води та прийняття стоків на умовах визначених договором, Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".

Проте, позивач також звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості за постачання питної води, що іде на підігрів, у розмірі 32 848,29 грн.

Згідно зі статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Позивачем у ході розгляду даного спору не було надано належних і допустимих доказів укладення будь-яких додаткових угод до вказаного договору, якими було б врегульовано питання щодо поставки питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Тому, враховуючи те, що вказаним договором не передбачений обов'язок відповідача оплачувати питну воду, що іде на підігрів , колегія суддів погоджується із рішенням господарських судів про відмову у задоволенні позову у цій частині.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26 вересня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2012 року у справі за № 1/416-6/287 -без змін.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя Г. Жаботина Суддя Л.Стратієнко