Постанова

від 16.05.2012 по справі 53/473

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 53/473

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. у справі № 53/473 господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004"

до проФірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою відповідальністю стягнення 482 820,46 грн.

за участю представників:

ТОВ "БК "Созідатель-2004" -Єрмола М.Е.;

Фірми "Т.М.М." -ТОВ -Полєжаєва К.О.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача -Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою відповідальністю 349 616,61 грн., у т.ч. 193 518,40 грн. основної заборгованості, 70 631,15 грн. пені, 68 718,09 грн. збитків від інфляції та 16 748,97 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 14/07-07 від 02.07.2007 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.6-8, 160-161).

Відповідач у справі - Фірма "Т.М.М." -ТОВ у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності щодо заявлених вимог. Крім того, відповідач вказує на ненастання строку оплати виконаних робіт, посилаючись на відсутність доказів вручення претензії про їх оплату (т.1 а.с.170-171, 177).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 72 235,00 грн. основної заборгованості, 23 513,69 грн. збитків від інфляції та 5 751,35 грн. процентів річних (т.1 а.с.186-191).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 193 518,40 грн. Між тим, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, заявлена вимога підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 72 235,00 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані. Однак, враховуючи заяву позивача про застосування позовної давності, вказана вимога задоволена судом частково.

- в задоволенні вимоги про стягнення пені відмовлено, враховуючи заяву позивача про застосування позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р. змінено. Позов задоволено повністю (т.2 а.с.34-38).

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи вимоги позивача в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк позовної давності щодо заявлених вимог не сплив.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фірма "Т.М.М." -ТОВ звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції (т.2 а.с.42-44).

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

02.07.2007 р. між сторонами у справі укладено договір № 14/07-07, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов'язання виконати роботи по оздобленню та утепленню фасаду житлового будинку по вул. Бакуліна, 13 у м. Харкові, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться відповідачем протягом 5 днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт КБ-2в та КБ-3. Протягом 10 днів з моменту підписання акта здачі-приймання -остаточний розрахунок (п.6.2.).

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи у період з 28.01.2007 року по 18.06.2010 року, які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акти приймання виконаних підрядних робіт на суму 873 618,00 грн.

Між тим, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, сплативши 680 099,66 грн.

При цьому, судом першої інстанції застосовано до заявлених вимог строк позовної давності та задоволено вимогу про стягнення основної заборгованості лише частково.

Між тим, суд апеляційної інстанції правильно визнав необгрунтованим вказаний висновок суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач частково оплачував виконані роботи. Останній платіж був здійснений 11.06.2009 р. Отже, трирічний строк позовної давності необхідно обраховувати саме з цієї дати. Враховуючи зазначене, позивачем строк позовної давності щодо вимоги про стягнення основної заборгованості не пропущений, а отже, вказана вимога правомірно задоволена судом апеляційної інстанції.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 32 892,24 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ним зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 16 748,97 грн. та збитків від інфляції у розмірі 68 718,09 грн.

З огляду на п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, в силу якого до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, правомірно відмовив у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. у справі № 53/473 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." -Товариства з обмеженою відповідальністю -без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.