Постанова

від 17.05.2012 по справі 17/194-26/154

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 17/194-26/154

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіДерепи В.І., суддів :Бондар С.В., Грека Б.М., -(доповідача у справі), перевіривши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Екостандарт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.11 у справі№17/194 - 26/154 господарського судуміста Києва за позовомЗакритого акціонерного товариства "Виробничо-будівельна фірма "Берест" доПублічного акціонерного товариства "Екостандарт" простягнення суми за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені, відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство "Виробничо-будівельна фірма Берест" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Виробничо-будівельна фірма "Берест") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Екостандарт") про стягнення 13 114,00 грн. попередньо перерахованих коштів та 2 963,40 грн. пені.

Справа розглядалася судами неодноразово. За результатом останнього нового розгляду справи господарським судом міста Києва винесено рішення від 07.07.11 (суддя Пінчук В.І.) , залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.11 (колегія судів у складі: головуючого-судді Куксова В.В. , суддів: Коршун Н.М., Авдеєва П.В. ), яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Екостандарт" 13114,00 грн. попередньо перерахованих коштів. В іншій частині позову відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що позивачем доведено перерахування відповідачеві 13 114,00 грн. в рахунок передоплати за поставлену в листопаді 2008 року теплову енергію, натомість ПАТ "Екостандарт" належними та допустимими доказами не доведений факт постачання позивачу протягом оспорюваного періоду за березень і квітень 2009 року теплової енергії у вигляді гарячої води.

Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування скарги відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій, так і не встановили, чи мав місце факт постачання протягом оспорюваного періоду (березень і квітень 2009) теплової енергії у вигляді гарячої води для ЗАТ "ВБФ "Берест", з урахуванням встановлення факту справності чи несправності лічильника. При цьому, на думку скаржника, судами безпідставно прийнято в якості доказів наряди про включення/відключення (від 20.11.08 №30475 та від 17.04.09 №32328) ЗАТ "ВБФ "Берест" до/від теплової мережі, оскільки з їхнього змісту не вбачається факту виконання зазначених робіт, а тому, вони не можуть підтверджувати факт непостачання відповідачем протягом оспорюваного періоду теплової енергії для ЗАТ "ВБФ "Берест".

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між 01.01.98 сторонами укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (Договір), відповідно до якого відповідач зобов'язувався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність позивача товар (теплову енергію), а позивач зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах договору.

Позивач на підставі рахунку-фактури відповідача від 06.10.08 № 460027/2008-10/0488 перерахував останньому 13 114,00 грн. в рахунок передоплати за поставлену в листопаді 2008 році теплову енергію, що також підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за 18.11.08 доданими до матеріалів справи. 20.11.08, згідно листа від 19.11.08 №127, та на підставі наряду №30475, відбулося включення ЗАТ "ВБФ "БЕРЕСТ" до теплової мережі, а 17.04.09 відповідач згідно з листом позивача від 16.04.09 № 30 здійснив відключення відповідача від теплової мережі в зв'язку із закінченням опалювального сезону, що зафіксовано нарядом від 17.04.09 № 32328.

Як слідує з розрахунків відповідача, станом на березень 2009 року він рахує за позивачем передоплату в сумі 12811,16 грн., а за березень-квітень 2009 року він нарахував позивачу 38 466,22 грн. за спожиту теплову енергію.

Натомість, як зазначає позивач у позовній заяві, вказані послуги відповідачем не надавалися, що підтверджується відомостями обліку споживаємої теплоенергії за період з 27.11.08 по 26.02.09, підписаними сторонами. Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо повернення передоплати за непоставлену теплову енергію (претензія від 19.06.09 №б/н та претензія від 21.10.09 №85 знаходяться в матеріалах справи). На день розгляду справи відповідач спірні кошти не повернув, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача перераховані авансовим платежем кошти у розмірі 13 114,00 грн. за надання послуг з постачання гарячої води в опалювальній сезон 2008-2009 року. Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2 963,40 грн., а всього 16 077,40 грн.

Отже, предметом позову є стягнення 13114,00 грн. попередньо перерахованих коштів за теплову енергію та 2963,40 грн. та пені у розмірі 2963,40 грн., на загальну суму 16 077,40 грн.

Задовольняючи позов частково, суди вказали на те, що передбачені договором від 01.01.98 послуги теплопостачання протягом березня і квітня 2009 відповідачем не надавалися, що підтверджується сукупністю доказів по справі, зокрема відомостями обліку споживаємої теплової енергії за період з 27.12.08 по 26.02.09.

Оскільки матеріалами справи доведений факт попереднього перерахунку коштів за теплову енергію позивачем та відсутності надання відповідних послуг за даним перерахунком коштів відповідачем, попередні інстанції прийшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог частково.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій, оскільки вона відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законною та обґрунтованою зважаючи на наступне.

Частинами 1,2 ст.712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Пунктом 2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій , щодо часткового задоволення позову на сумі 13114,00 грн. виходячи з того, що відповідач не надав відповідно до вимог ст.33 ГПК України доказів щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за надання послуг з постачання гарячої води в опалювальній сезон 2008-2009 року, а тому, позивач правомірно відмовився від прийняття зазначеної послуги, у зв'язку з простроченням надання послуги та вимагав повернення попередньо перерахованих коштів. Крім того колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2963,40 грн., оскільки пеня за несвоєчасно поверненні попередньо сплачених коштів зазначеним договором від 01.01.98 не передбачена і, зважаючи на вимоги ст.ст. 536, 549 ЦК України ст.ст. 230, 232 ГК України та ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" такі висновки є правомірними.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови, не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування постанови колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Екостандарт" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.11 у справі №17/194 - 26/154 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. Дерепа

Судді С. Бондар

Б. Грек