Постанова

від 17.05.2012 по справі 4/370

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 4/370

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "ВЗП-2" від позивача: ОСОБА_3 від відповідача: Басий М.М.; Муравлянік О.С. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року у справі№ 4/370 за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_6 доПублічного акціонерного товариства "ВЗП-2" простягнення 550 139, 76 грн. за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ВЗП-2" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про стягнення 260 874,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (далі позивач за первісним позовом) звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВЗП-2" (далі відповідач за первісним позовом) про стягнення 459 815,72 грн. -основного боргу; 10 316,67 грн. -3 % річних; 34 026,37 грн. -інфляційних витрат; 45 981 -відшкодування моральної шкоди.

До прийняття рішення у справі відповідач за первісним позовом звернувся з зустрічним позовом, в якому просить стягнути з позивача за первісним позовом 245 330 грн. - заборгованості по орендній платі та 15 544, 10 грн. -інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2011 року в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що позивач за первісним позовом свого обов'язку зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим заборгованість позивача за первісним позовом по орендній платі станом на 31.07.2011 року становить суму в розмірі 245 330 грн. Що стосується первісного позову, то в ньому було відмовлено в зв'язку з тим, що на думку суду позивачем за первісним позовом не доведені ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою, яка була задоволена частково.

З відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 198 941,62 грн. -основного боргу; 4 463, 92 грн. - 3 % річних; інфляційні витрати в розмірі 15 119, 56 грн.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що суд прийшов до висновку, що на підставі договорів оренди та договорів купівлі -продажу між сторонами у справі виникли взаємопов'язані зустрічні права та обов'язки, а саме щодо сплати орендної плати позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом та зобов'язання щодо оплати відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом вторинної сировини. В постанові зазначено, що за усною домовленістю сторін розрахунки по орендній платі за договорами оренди та договорами купівлі -продажу здійснювались сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції відповідач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2011 року.

В своїй касаційній скарзі відповідач за первісним позовом звертає увагу на наступні обставини: акт звіряння взаєморозрахунків не може бути прийнятий до уваги, оскільки він не доводить факту будь -яких господарських операцій. Приймальні квитанції, які були надані суду позивачем за первісним позовом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в них поставлена завищена ціна за прийнятий товар і лише з частини наданих приймальних квитанцій вбачається завищення вартості поставленої сировини на суму 175 999, 40 грн.

Відповідач за первісним позовом вважає, що в даному випадку не може бути зарахування зустрічних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Між сторонами у справі були укладені наступні договори оренди: № 01/10 від 01.01.2010р.; № 02/10 від 01.01.2010р.; № 03/10 від 01.01.2010р.; № 04/10 від 01.01.2010р.; № 05/10 від 01.01.2010р.; № 06/10 від 01.01.2010р.; № 07/10 від 01.01.2010р.; № 08/10 від 01.01.2010р.; № 09/10 від 01.01.2010р.; № 10/10 від 01.01.2010р.; № 11/10 від 01.01.2010р.; № 12/10 від 01.01.2010р.; № 13/10 від 01.01.2010р.; № 14/10 від 01.01.2010р.; № 15/10 від 01.03.2010р.; № 16/10 від 01.03.2010р.; № 17/10 від 01.03.2010р.; № 18/10 від 01.03.2010р. (позивач за первісним позовом - орендар, відповідач за первісним позовом -орендодавець).

З договорів оренди вбачається, що вони є фактично ідентичними, щодо їх умов, за виключенням предмету договорів оренди та ставки орендної плати.

Предметом договорів є нежитлові приміщення.

Відповідно до п.1.1 договорів відповідач за первісним позовом передає, а позивач за первісним позовом приймає в орендне користування пункти по прийманню відходів, як вторинної сировини.

Згідно з п.2.4 договорів строк оренди починається з дати підписання сторонами акту прийому передачі об'єкту оренди уповноваженими представниками сторін.

На виконання п.2.4. договорів орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду узгоджені сторонами в договорах приміщення, що підтверджується актами приймання -передачі об'єктів оренди.

Пунктами 4.10 кожного договору оренди передбачено, що орендар використовує приймальні пункти для заготівлі вторинної сировини, та реалізує її орендодавцю.

Згідно п.3.2 договорів оренди позивач за первісним позовом зобов'язаний щомісячно сплачувати орендну плату.

Позивачем за первісним позовом не оспорюється наявність, як заборгованості та її обсягу за договорами оренди щодо сплати орендних платежів.

До матеріалів справи (т.2 а.с.104-108) залучені пояснення представника позивача за первісним позовом, в яких зазначено, що сума заборгованості за орендними договорами становить у позивача за первісним позовом 260 874, 10 грн. (з врахуванням розміру інфляційних нарахувань).

Позивач за первісним позовом вважає, що суму заборгованості у сумі 260 874,10 грн. слід зарахувати в рахунок боргу відповідача за первісним позовом, в сумі 459 815, 72 грн., яка є на думку позивача за первісним позовом заборгованістю відповідача за первісним позовом за договорами купівлі -продажу № 35/08 від 01.01.2008 року та № 72/09 від 02.02.2009 року.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 18) залучено заяву позивача за первісним позовом про зарахування зустрічних позовних вимог. Позивач за первісним позовом в заяві зазначає про те, що заборгованість відповідача за первісним позовом складає 459 815, 72 грн. Доказів того, що зазначена заява надіслана на адресу відповідача за первісним позовом суду не надано.

Згідно до позовної заяви позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом саме 459 815,72 грн. -заборгованості.

З наведеного вбачається, що до прийняття рішення у справі між сторонами в установленому порядку взаємозалік не проводився, а відповідач за первісним позовом оспорює спірну суму заборгованості і відповідно у суду апеляційної інстанції не було підстав фактично проводити взаємозалік між сторонами.

За таких обставин постанову апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог слід скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Що стосується первісного позову, то в суди обґрунтовано відмовили в стягненні 49 981 грн. відшкодування моральної шкоди, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини.

Що стосується первісного позову, в частині стягнення 459 815 грн. основного боргу; 10 316 -3 % річних; 34 026 грн. інфляційних витрат, судова колегія зазначає наступне: 01.01.2008 року між сторонами у справі укладено договір купівлі -продажу № 35/08 (позивач за первісним позовом продавець; відповідач за первісним позовом - покупець) предметом якого є купівля - продаж відходів, як вторинної сировини (макулатура МН- 5; МН -7; плівка поліетиленова прозора; плівка поліетиленова кольорова; плівка стрейч; плівка поліетиленова НТ).

Строк дії договору встановлений до 31.12.2008 року.

02.02.2009 року між сторонами у справі укладено договір купівлі -продажу № 72/09 (позивач за первісним позовом - продавець; відповідач за первісним позовом - покупець) предметом якого є купівля - продаж відходів, як вторинної сировини (макулатура МН- 5Б; МН -7Б; плівка стрейч; плівка ВТ першого класу; плівка ВТ другого класу; плівка НТ) -далі Договір .

У подальшому між сторонами у справі до Договору укладались додаткові угоди, згідно до яких змінювалась ціна відходів, які були предметом купівлі -продажу за договором.

До матеріалів справи залучено акт звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі, в якому зазначено, що заборгованість відповідача за первісним позовом станом на 01.01.2010 року складає 195 740, 95 грн., а на 30.09.2010 року складає 459 815,72 грн. Саме ця сума є предметом позовних вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення основної заборгованості.

До матеріалів справи (т.1 а.с.292-320) залучена заява представника позивача за первісним позовом щодо залучення приймальних квитанцій у кількості 28 шт. на підтвердження позовних вимог.

Квитанції, щодо приймання відповідачем за первісним позовом відходів, надані суду за період з 16.01.2010 року по 10.05.2010 року та враховані у вказаному вище акті звірки взаєморозрахунків між сторонами. В зазначених квитанціях вказана ціна макулатури МН -5 та МН -7, а саме: 860 грн. за 1 тону.

До матеріалів справи (т.1 а.с.386) залучено додаткову угоду № 4 від 01.07.2009 року до Договору, в якій визначено ціну відходів, а саме ціна 1 тони макулатури МН-5Б та МН-7Б складають 550 грн.

Як вбачається з укладеної нової додаткової угоди № 4 від 23.06.2010 року до Договору, сторони лише 23.06.2010 року змінили ціну відходів, а саме ціна макулатури МН -5Б за 1 тону становить 1 150 грн., а ціна макулатури МН -7Б становить 1 100 грн. за 1 тону.

Судом апеляційної інстанції, при частковому задоволенні первісних позовних вимог (шляхом взаємозаліку), не дано оцінки розбіжності ціни визначеної умовами Договору в період з 01.07.2009 року по 23.06.2010 року та зазначеної в приймальних квитанціях в період з 16.01.2010 року по 10.05.2010 року і обґрунтованості врахування цієї ціни в акті звірки.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що судові рішення прийняті як першою, так і апеляційною інстанцією в частині позовних вимог первісного позову щодо як повністю відмови в задоволенні так і в задоволенні вимог щодо стягнення суми основного боргу -198 941, 62 грн., 4 463, 92 грн. -3 % річних, 15 119, 56 грн. -інфляційних витрат підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи, судам необхідно дати оцінку обґрунтованості розрахунку позовних вимог позивача за первісним позовом в частині основної заборгованості і відповідно усунути протиріччя між умовами договору та даними зазначеними в приймальних квитанціях щодо ціни відходів (товар за договором).

Відповідно до визначення суми основної заборгованості залежить обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та індексу інфляції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВЗП-2" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року у справі № 4/370 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2011 року у справі № 4/370 скасувати, в частині відмови в задоволенні первісного позову, щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 459 815,72 грн. -основного боргу; 10316,67 грн. -3 % річних; 34 026,37 грн. -інфляційних витрат. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Справу № 4/370 направити до Господарського суду міста Києва для нового розгляду, в частині заявлених у первісному позові позовних вимог в іншому складі суду.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Б.М.Грек