Постанова
від 16.05.2012 по справі 5010/98/2011-16/4-15/97
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 5010/98/2011-16/4-15/97

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року в справі № 5010/98/2011-16/4-15/97 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" до комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про визнання частково недійсним договору та стягнення 1 418 грн. 28 коп.,

ВСТАНОВИВ: У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" про визнання недійсними підпунктів 2.2.4, 2.2.5, частини 3 підпункту 2.2.7 пункту 2 договору від 28 березня 2006 року № 1427 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації, стягнення коштів за використання води понад встановлені ліміти в розмірі 1 418 грн. 28 коп. та зобов'язання відповідача за власний рахунок відновити водопостачання позивачу.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2011 року (суддя Б. Деделюк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року, позов задоволено в частині визнання недійсними підпунктів 2.2.4. і 2.2.5., а також частини 3 підпункту 2.2.7. пункту 2 договору від 28 березня 2006 року № 1427 та стягненні 1 418 грн. 28 коп.; у частині зобов'язання комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" за власний рахунок відновити водопостачання товариству з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" провадження у справі припинено з мотивів відсутності спору.

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" просить рішення та постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 231 Господарського кодексу України, статей 203, 257, 261, 267, 534 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким у цій частині в позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте їхні представники судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 28 березня 2006 року сторони уклали договір № 1427 (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався забезпечувати об'єкти позивача питною водою в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 108 м 3 на рік, а також приймати, транспортувати та очищати стічні води по діючих тарифах, а позивач - проводити розрахунок за надані йому послуги у спосіб і за ціною, визначеними договором.

Відповідно до підпунктів 2.2.4 і 2.2.5 пункту 2 договору позивач зобов'язався споживати питну воду в межах квартальних об'ємів визначених підпунктом 2.1.1 договору, а в разі його невиконання, сплачувати неустойку (штраф) в розмірі 400 відсотків вартості води, спожитої понад встановлений квартальний об'єм.

Підпунктом 2.2.7 договору сторони погодили, що в разі недостатньої суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, то відповідно до пункту 3, у третю чергу сплачується неустойка (штраф) спожитої понад встановлені підпунктом 2.1.1 квартальні об'єми води, починаючи з заборгованості, яка виникла першою і до повного погашення заборгованості по даному виду платежу.

Позивач оспорює ці умови договору у зв'язку із зміною законодавства у сфері питного водопостачання.

На час укладання договору діяли Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65, відповідно до пункту 9.5 яких споживач не має права збільшувати витрату води понад встановлені норми та затверджені ліміти. За використану воду понад встановлені та затверджені ліміти плата проводилася згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 14 квітня 1979 року № 196 -у п'ятикратному розмірі до встановлених тарифів на питну воду (зазначена постанова скасована постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1788 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Ради Міністрів Української РСР від 24 квітня 1979 року № 196").

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 затверджені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України та визнаний таким, що втратив чинність наказ Держжитлокомунгоспу від 1 липня 1994 № 65 "Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України".

Відповідно до пунктів 2.1 і 2.2 Правил у редакції наказу від 27 червня 2008 року № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" і "Про житлово-комунальні послуги"; істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги"

Пунктом 3.1 цих Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку, а у разі безпідставного водовикористання за пропускною спроможністю труби.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За правилами статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За таких обставин є обґрунтованим висновок господарських судів щодо неправомірності встановлення відповідальності за дії, які за нормативними актами, що регулюють права та обов'язки учасників спірних відносин, не визнаються порушенням.

Господарські суди також правомірно не погодились з правом відповідача самостійно визначати черговість платежів, у контексті спірного правовідношення, оскільки їхнє призначення визначається платником.

Неправомірними діями відповідача позивачеві були завдані збитки на суму 1 418 грн. і господарські суди обґрунтовано задовольнили позов у частині їх відшкодування.

З підстав відновлення питного водопостачання підприємства позивача, господарські суди правомірно припинили провадження в справі на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в цій частині.

Водночас апеляційний господарський суд визнав безпідставними твердження відповідача про пропускпозивачем позовної давності на звернення до суду з позовом, оскільки ще в березні 2010 року позивач просив відповідача провести перерахунок сплачених товариством коштів за понадлімітне споживання води за період жовтень 2008 року - червень 2009 року, посилаючись на втрату чинності наказу Держжитлокомунгоспу від 1 липня 1994 року № 65.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2012 року в справі № 5010/98/2011-16/4-15/97 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення16.05.2012
Оприлюднено21.05.2012
Номер документу24054069
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5010/98/2011-16/4-15/97

Ухвала від 26.12.2011

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Постанова від 16.05.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Ухвала від 20.04.2012

Господарське

Вищий господарський суд України

Васищак І.М.

Постанова від 15.02.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Ухвала від 01.02.2012

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Мурська Х.В.

Рішення від 25.11.2011

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Деделюк Б. В.

Ухвала від 03.11.2011

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Деделюк Б. В.

Ухвала від 18.10.2011

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Деделюк Б. В.

Ухвала від 29.09.2011

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Деделюк Б. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні