Постанова

від 17.05.2012 по справі 11/5005/10796/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 11/5005/10796/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВовка І.В., суддіКондратової І.Д., суддіХарченко В.М. за участю представників сторін від позивачаОСОБА_4- пред. за дов.; від відповідача не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. у справі № 11/5005/10796/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" доПриватного підприємства фірми "Гелікон" простягнення 290 059,70 грн.

Розпорядженням в.о. секретаря четвертої судової палати № 03.10-05/152 від 16.05.2012 р. у зв'язку з службовим відрядженням судді Могила С.К. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 11/5005/10796/2011 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Вовк І.В., судді: Кондратова І.Д., Харченко В.М.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 р. Публічне акціонерне товариство (надалі -ПАТ) "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства фірми (надалі -ППФ) "Гелікон" про стягнення збитків у розмірі 252241,11 грн. та неустойки в сумі 37818,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди № 09-14/2495-А від 29.10.2009 р. щодо повернення майна у строк та стані, передбаченими умовами договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010р. (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково, стягнуто з ППФ "Гелікон" на користь ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" 37 818,59 грн. неустойки, 17 936,22 грн. збитків, 557,55 грн. держмита, 45,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Крутовських В.І., суддів Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2011р. у справі № 11/5005/10796/2011 в частині стягнення збитків змінено, стягнуто 34576,43 грн. збитків, в стягненні збитків в сумі 217664,68 грн. відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови в позові щодо стягнення збитків та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилався на те, що судами дано неповну та неналежну оцінку всім доказам по справі, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 776, 779 та 803 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України, а також ст. 43 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 252241,11 грн.) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 29.10.2009р. між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (надалі - орендодавець) та ППФ "Гелікон" (надалі - орендар) було укладено договір оренди № 09-14/2495-А (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю у тимчасове платне користування рухоме майно, яке знаходиться на балансі орендодавця та вказано у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору), строком до 31.12.2010р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в тимчасове платне користування рухоме майно було передано відповідачу 09.11.2009 р. та повернуто з оренди 27.01.2011 р., що підтверджується актами приймання -передачі майна, підписаними уповноваженими особами сторін.

Розглядаючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись ст. 785 ЦК України, яка передбачає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, дійшли висновку, що вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 37818,59 грн. за період прострочення повернення майна з 01.01.2011р. по 27.01.2011р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

В частині стягнення суми неустойки в розмірі 37818,59 грн. рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку жодною із сторін у справі не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.

Крім суми неустойки, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 252241,11 грн. (244441,11 грн. - вартість пошкодженого майна, визначеного згідно висновку авто-товарознавчого дослідження, 7800,00 грн. - додаткові витрати, які сплачені позивачем експерту за проведене експертне дослідження щодо визначення розміру збитків, які зазнав орендодавець внаслідок порушення зобов'язання другою стороною).

Відповідно до частини 1 статті 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частина 1 статті 801 ЦК України передбачає, що наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані.

Згідно умов договору, п.п. 2.3.2, 2.3.3, 2.3.6 орендар (відповідач) зобов'язався користуватися майном у відповідності до умов договору та призначення майна, приймати всі заходи, спрямовані на збереження майна у справному стані та не припускатись жодних порушень його експлуатації, які можуть відзначитись на його цілісності та експлуатаційних здібностях, проводити за свій рахунок страхування цивільної відповідальності власників майна, технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти майна переданого в оренду та його складових частин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при отриманні позивачем майна із оренди, було встановлено, що транспортні засоби відповідачем повернені у стані гіршому, ніж стан, у якому вони були передані в оренду, про що свідчать акти приймання-передачі транспортних засобів від 27.01.2011 р., підписані представниками обох сторін договору.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення орендатором умов користування майном, переданого в оренду за даним договором, що призвело до його знищення, або воно не може використовуватись за своїм прямим призначенням, орендар зобов'язується відшкодувати орендодавцю вартість майна, що визначена незалежною оцінкою шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 10-ти банківських днів з моменту надіслання орендодавцем письмової вимоги про відшкодування вартості майна, визначеної незалежною оцінкою, а також відшкодувати орендодавцю всі спричинені збитки.

Наслідки погіршення речі, переданої в найм, врегульовано ст. 779 ЦК України. Відповідно до цієї статті: наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини; у разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків; наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

Відповідно до ст. 803 ЦК України наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження розміру завданих збитків позивачем надані 14 висновків експертного автотоварознавчого дослідження від 03.02.2011 р. (т. 1, а.с. 62-122), яке проведено спеціалістом за замовленням позивача з метою визначення розміру збитків, завданих орендарем орендодавцю пошкодженням орендного майна.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, дійшов висновку, що до стягнення підлягають збитки у сумі 17936,22 грн., оскільки розмір заявлених до стягнення збитків позивачем суттєво завищено, до розрахунку віднесено як вартість запчастин, яких не доставало, та вартість робіт, пов'язаних з їх установкою, так і вартість ремонтно-відновлюваних робіт, необхідність в яких виникла в результаті нормального зносу транспортного засобу, відповідальність за який, відповідно до умов спірного договору, відповідач не несе.

Апеляційний господарський суд фактично погодившись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції та визнавши їх правомірними, дійшов іншого висновку щодо розміру збитків та встановив, що до стягнення підлягають збитки у сумі 34576,43 грн. При цьому, зазначив, що позивачу підлягають відшкодуванню вартість запчастин, яких не доставало, а також витрати, пов'язані з їх установкою, оскільки висновками експертного автотоварознавчого дослідження підтверджується, що автомобілі, які передані із оренди, були технічно несправні, а відповідач не довів, що в період оренди автотранспортні засоби проходили технічний огляд. Суд апеляційної інстанції відзначив, що вимоги в частині стягнення збитків по автошинам не підлягають задоволенню, оскільки до передачі транспортних засобів відповідачу всі автошини були в експлуатації у позивача, і у договорі сторони не узгодили можливість відшкодування вартості нових шин позивачу.

Відповідно до пп. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові мають бути зазначені доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Всупереч вищенаведених вимог оскаржувана постанова апеляційної інстанції не містить обґрунтованих розрахунків, з яких суд виходив при визначенні розміру збитків, доводи на спростування висновків експертного автотоварознавчого дослідження від 03.02.2011 р., поданих позивачем на підтвердження розміру завданих збитків, а також не містить доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновком суду першої інстанції про стягнення збитків в сумі 17936,22 грн., та посилання на порушення, що були допущені судом першої інстанції та стали підставою для зміни рішення місцевого господарського суду у відповідності до ст. 104 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції про відмову в позові щодо стягнення збитків в розмірі 7800,00 грн., що є додатковими витратами, які сплачені позивачем експерту за проведене експертне дослідження щодо визначення розміру збитків, з посиланням на те, що вказані витрати не є збитками, оскільки позивачем не було погоджено з відповідачем особу, яка буде проводити експертизу, визнаються колегією суддів передчасними, оскільки в постанові апеляційної інстанції в порушення ст. 4, п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України не зазначені норми чинного законодавства, якими суд керувався при вирішенні спору в даній справі та, які б встановлювали обов'язок потерпілої особи узгоджувати з другою особою особу експерта, що проводитиме експертне дослідження.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43, 105 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тому постанова апеляційної інстанції в частині розгляду вимог щодо стягнення збитків підлягає скасуванню як така, що не відповідає нормам процесуального права.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення збитків також не може залишатися без змін, оскільки в рішенні суду повно не відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, в мотивувальній частині рішення відсутні розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні позову про відшкодування збитків, та взагалі відсутні висновки та мотиви відмови в позові щодо стягнення збитків в розмірі 7800,00 грн., тобто рішення місцевого господарського суду в частині розгляду позовних вимог щодо відшкодування збитків є необґрунтованим, незрозумілим та не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про порушення норм статей 4 7 , 43, 84 ГПК України та роз'яснень Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення", які визначають, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене ухвалені по справі судові акти в частині розгляду позовних вимог про відшкодування збитків в розмірі 252241,11 грн. та відшкодування судових витрат підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в тому числі надати належну оцінку з зазначенням обґрунтування та мотивів відхилення (чи прийняття) висновків експерта, які надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення, зазначивши в мотивувальній частині рішення розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог, та законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

За результатами нового розгляду справи місцевий господарський суд має вирішити й питання про розподіл судових витрат у справі, у тому числі і сум судового збору (державного мита) за подання заяв про перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядку (п. 6.4 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. у справі № 11/5005/10796/2011 в частині розгляду позовних вимог про відшкодування збитків в розмірі 252241,11 грн. та відшкодування судових витрат скасувати та передати справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Вовк І.В. Суддя Кондратова І.Д. СуддяХарченко В.М.