Постанова

від 15.05.2012 по справі 20/98б/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. Справа № 20/98б/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуГолови ліквідаційної комісії ТОВ "Геккон-Інтернет" Кулика В.В. на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року у справі господарського суду № 20/98б/2011 Луганської області за заявою ТОВ "Геккон-Інтернет" про визнання банкрутом ліквідаторКулик В.В. в судовому засіданні взяли участь представники :

Голова ліквідаційної комісії ТОВ "Геккон-Інтернет"Кулик В.В. від боржника:не з'явився В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Луганської області від 23.11.2011 року за заявою боржника порушено провадження про банкрутство ТОВ "Геккон-Інтернет" з урахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону).

Постановою господарського суду Луганської області від 23.12.2011 року боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначений арбітражний керуючий Кулик В.В.

Не погоджуючись з винесеною постановою, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову першої інстанції та припинити провадження у справі, мотивуючи тим, що боржник не надав належних доказів наявності кредиторської заборгованості та повідомлення податкового органу про ліквідацію та проведення відповідної перевірки.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську задоволено, постанову господарського суду Луганської області від 23.12.2011 року скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Геккон-Інтернет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 105, 111 Цивільного кодексу України, статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 60 Господарського кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши ліквідатора боржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

За приписами частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

За приписами частини 1 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України (далі -ГК України), яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу та затвердження його відповідно до статті 111 ГК України. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України. Перевірка достовірності і повноти проміжного ліквідаційного балансу податковими органами відповідно до частини 5 статті 60 ГК України не вимагається.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду від 23.12.2011 року, апеляційний господарський суд відзначив, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не встановив наявності усіх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" шляхом перевірки дотримання заявником усіх необхідних передумов для звернення до господарського суду, передбачених статтями 105, 110, 111 ЦК України, частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, що на думку суду свідчить про порушення місцевим господарським судом цієї справи без передбачених чинним законодавством належних правових підстав, а висновки суду про можливість визнання боржника банкрутом помилковими.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.07.2011 року учасники ТОВ "Геккон-Інтернет" прийняли рішення про ліквідацію юридичної особи у зв'язку з тяжким фінансовим становищем ти призначення головою ліквідаційної комісії Кулика В.В. (том 1. а.с. 27-30). Зазначене рішення було надано державному реєстратору, внаслідок чого 25.07.2011року до ЄДРПОУ було внесено запис про перебування "в стані припинення підприємницької діяльності" та здійснено публікацію в Бюлетені державної реєстрації №185(20) від 27.07.2011року (том 1, а.с. 31-34, 147-зворот).

Також судом першої інстанції встановлено, що головою ліквідаційної комісії Куликом В.В. відповідно до Наказу №2-л від 22.07.2011року проведено інвентаризацію майна боржника, складено проміжний ліквідаційний баланс по закінченню 2-х місячного строку подання грошових вимог кредиторами станом на 30.09.2011року, з усіма додатками -переліками кредиторів та активів боржника, затверджено його зборами учасників боржника від 31.10.2011року, достовірність та повнота якого перевірена незалежним аудитором ОСОБА_5 (том 1, а.с. 35-125 ).

Судом першої інстанції встановлено, що ліквідаційною комісією направлено до Ленінської МДПІ заяву про припинення платника податків за № 01/08 від 04.08.2011р. по формі № 8-ОПП, яка отримана ОСОБА_6, а 20.09.2011р. до податкового органу направлено лист № 24-9 з проханням провести перевірку (том 1, а.с. 124-125).

Судом першої інстанції встановлено, що Протоколом засідання ліквідаційної комісії №2 від 31.10.2011року затверджено звіт ліквідаційної комісії, встановлено неможливість боржника задоволити вимоги кредиторів у повному обсязі, прийнято рішення про звернення до господарського суду про порушення справи про банкрутство та покладення обов"язків ліквідатора на голову ліквідаційної комісії Кулика В.В., який має ліцензію арбітражного керуючого (том 1, а.с. 126-130 ).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом в порядку статті 51 Закону та приймаючи рішення про припинення провадження у справі апеляційний суд виходив з неналежності здійсненої державним реєстратором публікації у спеціалізованому бюлетені, ненаданні доказів персонального повідомлення боржником явних (відомих) кредиторів до моменту порушення справи про банкрутство відповідно до частини 3 статті 60 Господарського кодексу України та частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України, ненаданні доказів проведення перевірки проміжного ліквідаційного балансу податковим органом відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у наявному в матеріалах справи витягу з Бюлетеня державної реєстрації № 185 (20) від 27.07.2011 року, відсутні відомості щодо дати публікації оголошення та не викладений його повний текст, у зв'язку з чим не можна обрахувати визначений вище двомісячний строк і перевірити дотримання у зв'язку з цим вимог законодавства. В тексті оголошення не зазначені порядок та строки заявлення кредиторських вимог.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду, оскільки здійснена у Бюлетені державної реєстрації № 185 (20) від 27.07.2011 року публікація про ліквідацію ТОВ "Геккон -Інтернет" містить такі відомості: дату прийняття учасниками товариства рішення про ліквідацію -21.07.2011 року, дату внесення запису про прийняття рішення учасниками про припинення юридичної особи -25.07.2011 року, дату закінчення прийняття вимог кредиторів до боржника -27.09.2011 року , що узгоджується з вимогами статті 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (т.1, а.с. 31 )

Відповідно до частини 3 пункту 1 статті 35 зазначеного закону, державний реєстратор зобов"язаний надати органам ПФУ та державної податкової служби відомості про дату публікації повідомлення з даними про строк заявлення вимог кредиторами, не пізніше наступного дня з дати публікації такого повідомлення. Отже, персональне повідомлення скаржника, як потенційного кредитора боржника здійснюється державним реєстратором та одночасно судами встановлено надіслання ліквідатором боржника податковому органу повідомлення - заяви про припинення платника податків за № 01/08 від 04.08.2011р. по формі № 8-ОПП. Отже, порушення прав скаржника, як потенційного кредитора судами не встановлено, боржником самостійно визнано та включено до проміжного ліквідаційного балансу заборгованість по сплаті податків на суму 1,7 тис. грн. (том 1, а.с. 81-зворот, рядок 550).

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками апеляційного суду про необхідність проведення податкової перевірки проміжного ліквідаційного балансу боржника, як обов"язкової передумови для порушення справи про банкрутство, з посиланням на частину 5 статті 60 ГК України. Зазначеною нормою права передбачено обов"язкову перевірку ліквідаційного балансу боржника при здійсненні ним самоліквідації, однак не зазначено про те, що перевірці підлягає проміжний ліквідаційний баланс.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що положення частини 5 статті 60 ГК України є загальними та повинні застосовуватися при здійсненні процедури ліквідації боржника (затвердженні ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією боржника за наявності коштів для задоволення всіх вимог кредиторів у процедурі самоліквідації) та здійснюється поза межами судових процедур банкрутства. Однак, при встановленні згідно проміжного ліквідаційного балансу відсутності активів боржника для задоволення всіх вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, а порушення провадження у справі про банкрутство судом означає введення спеціальної процедури ліквідації боржника та зумовлює переважне застосування судами спеціальних норм законодавства про банкрутство. Згідно з особливостями провадження за статтею 51 Закону не передбачено обов"язкової перевірки повноти та правильності складення проміжного ліквідаційного балансу податковим органом, як обовязкової передумови для порушення справи про банкрутство боржника за заявою голови ліквідаційної комісії (ліквідатора), оскільки підставність порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язаний перевірити суд, який порушив справу про банкрутство.

Доводи заявника апеляційної скарги (податкового органу) про неможливість проведення податкової перевірки через відсутність органів управління боржника за адресою місцезнаходження, як на підставу для відмови у порушенні справи про банкрутство, або припинення вже порушеної справи про банкрутство колегія суддів касаційного суду оцінює критично.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

З огляду на викладене, орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку господарської діяльності суб'єкта господарювання згідно наданих ліквідатором документів, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати документи для проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора (інших посадових осіб боржника) до суду у справі про банкрутство або звернутися до правоохоронних органів з відповідними заявами про розшук, витребування (вилучення документів) від попередніх органів управління боржника, якими не передано ліквідатору всіх документів бухгалтерського обліку боржника.

Отже, в будь-якому випадку відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника та не доводить порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки згідно норм податкового законодавства, що стало підставою для висновків апеляційного суду про скасування постанови суду першої інстанції та припинення провадження у справі, як незаконно порушеного .

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, згідно статей 111-5, 111-9 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.20121 року слід скасувати, а постанову господарського суду Луганської області від 23.12.2011 року у справі № 20/98б/2011 залишити в силі.

Відповідно до статті 122 ГПК України касаційний суд вважає необхідним вжити заходів до повороту виконання судового рішення шляхом надіслання державному реєстратору копії постанови касаційної інстанції про скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії ТОВ "Геккон-Інтернет" Кулика В.В. задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року скасувати, постанову господарського суду Луганської області від 23.12.2011 року у справі № 20/98б/2011 залишити в силі.

3. Державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника ТОВ "Геккон-Інтернет" (код ЄДРПОУ 32371324) внести до ЄДРПОУ дані про прийняття постанови Вищого господарського суду України від 15.05.2012 року.

Справу № 20/98б/2011 передати для подальшого розгляду до господарського суду Луганської області.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко