Рішення

від 31.08.2011 по справі 37/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/125 31.08.11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»

До: Державної організації «Автобаза Державного управління справами»

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування»

Про стягнення 34 316, 08 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 -адвокат

ОСОБА_3, дов. № б/н від 30.08.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_4, дов. № б/н від 11.07.2011 р.

ОСОБА_5, дов. № 32/11 від 19.01.2011 р.

ОСОБА_6, дов. № б/н від 11.07.2011 р.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»до Державної організації «Автобаза Державного управління справами»про стягнення суми завданої шкоди в розмірі 34 316, 08 грн. у зв'язку із пошкодженням автотранспортного засобу марки «Lexus GX 470», державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.01.2011 р. по вул. Володимирській узвіз у м. Києві за участю вищевказаного транспортного засобу та автомобілю «Opel», державний номер НОМЕР_2, власником якого є Державна організація «Автобаза державного управління справами», водія якого визнано винним у скоєнні ДТП.

Ухвалою суду від 22.06.2011 р. було порушено провадження у справі № 37/125 та призначено її розгляд на 20.07.2011 року, залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування», зобов'язано учасників судового процесу надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.07.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, судові витрати залишити за рахунок позивача, витребувати у позивача фінансові документи, які підтверджують понесені ним витрати на ремонт автомобіля (платіжні доручення, чеки тощо), та надати відповідачу можливість оглянути транспортний засіб позивача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не з'явився, письмові пояснення по суті спору не надав, про причини неявки не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.06.2011 р., яке підтверджує отримання ним 29.06.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

У зв'язку з нез'явленням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 22.06.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 20.07.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 03.08.2011 р., зобов'язано позивача надати суду для огляду у судовому засіданні оригінал постанови Подільського районного суду від 11.02.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.08.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2011 р. надав суду оригінал постанови Подільського районного суду від 11.02.2011 р. для огляду у судовому засіданні.

Представники відповідача проти позову повторно заперечили, пояснили, що позовні вимоги не визнають, вважають їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не з'явився, письмові пояснення по суті спору не надав, про причини неявки не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.07.2011 р., яке підтверджує отримання третьою особою 27.07.2011 р. ухвали від 20.07.2011 р. у даній справі.

З метою витребування додаткових доказів у справі, у зв'язку з нез'явленням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням третьою особою вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 03.08.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 08.08.2011 р.

У судовому засіданні представник позивача 08.08.2011 р. повідомив, що на виконання вимог ухвали суду від 03.08.2011 р. витребуваних судом документів надати не може.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не з'явився, письмові пояснення по суті спору не надав, про причини неявки не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

З метою повторного витребування у позивача додаткових доказів у справі, у зв'язку з нез'явленням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням третьою особою вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 08.08.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 17.08.2011 р.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 17.08.2011 р. не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Через відділ діловодства Господарського сулу міста Києва 15.08.2011 р. від позивача надійшли письмові пояснення стосовно вимоги про надання документів щодо сплати коштів на ремонт та щодо доказів того, що Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»сплачено саме 50 000, 00 грн., а не більшу суму, які залучаються судом до матеріалів справи. Також від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з занятістю його представника в іншому судовому процесі, клопотання про здійснення фіксації судового процесу у даній справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання про продовження строку вирішення даного спору.

Розглянувши клопотання позивача, суд їх задовольнив, у зв'язку з чим, а також враховуючи нез'явлення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 17.08.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 31.08.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не з'явився, письмові пояснення по суті спору не надав, про причини неявки не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 р. о 12 год. 10 хв. у м. Києві по вул. Володимирський узвіз сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобілів «Lexus GX 470», державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери», під керуванням ОСОБА_7, та «Opel», державний номер НОМЕР_2 , власником якого є Державна організація «Автобаза державного управління справами», яким керував ОСОБА_8.

ОСОБА_9, керуючи транспортним засобом «Opel», державний номер НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Lexus GX 470», державний номер НОМЕР_1, пошкодивши транспортні засоби та завдавши матеріальних збитків, чим порушив вимоги п. 10.1., 13.1. Правил дорожнього руху України.

Про наведене свідчить постанова Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2011 року, відповідно до якої ОСОБА_9 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2011 року, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Lexus GX 470», державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери».

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Lexus GX 470», державний номер НОМЕР_1, замовив у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 проведення автотоварознавчого дослідження.

Дослідження було проведено ОСОБА_10 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 8447/09, виданий Фондом державного майна ), який має кваліфікацію судового експерта. У відповідності до звіту № 1569 від 04.03.2011 р., що був складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, та інших використаних джерел, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Lexus GX 470», державний номер НОМЕР_1, складає 84 316, 08 грн.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 -IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 9 липня 2010 р. № 566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 р. № 689/17984, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, завдану майну потерпілих, обмежується сумою коштів у розмірі 50 000 грн. на одного потерпілого.

На виконання вищезазначених норм на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»(страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»(страховик), страховиком було виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 50 000, 00 грн.

ОСОБА_9, якого постановою Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2011 року було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.01.2011 р. о 12 год. 10 хв. у м. Києві по вул. Володимирський узвіз, на час скоєння ДТП працював в Державній організації «Автобаза Державного управління справами».

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди було виплачено страхове відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»-власнику автомобіля «Lexus GX 470», державний номер НОМЕР_1, в розмірі 50 000, 00 грн., а розмір матеріального збитку, завданого вищевказаному транспортному засобу внаслідок ДТП, становить 84 316, 08 грн., позивач звернувся з позовом до Державної організації «Автобаза Державного управління справами»про стягнення залишку суми завданої шкоди в розмірі 34 316, 08 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Пунктом 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Дана позиція закріплена також в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», у відповідності до якого відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

20.05.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»було направлено на адресу Державної організації «Автобаза Державного управління справами»вимогу про сплату суми завданої шкоди в розмірі 34 316, 08 грн.

Проте відповідачем відповіді на вимогу надано не було, суму боргу в розмірі 34 316, 08 грн. не сплачено.

Судом встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Lexus GX 470», державний номер НОМЕР_1, - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери», становить 84 316, 08 грн., що визначено проведеним автотоварознавчим дослідженням, а страховиком - Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»у відповідності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів було виплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн. Відтак, розмір залишку суми завданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»збитку становить 34 316, 08 грн. та підлягає стягненню з відповідача, оскільки ОСОБА_9, якого визнано винним у скоєнні ДТП, перебував з ним у трудових відносинах, у зв'язку з чим Державна організація «Автобаза Державного управління справами»є особою, відповідальною за збитки, завдані позивачу під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.01.2011 р. о 12 год. 10 хв. у м. Києві по вул. Володимирський узвіз.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»про стягнення Державної організації «Автобаза Державного управління справами»про стягнення суми завданої шкоди в розмірі 34 316, 08 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної організації «Автобаза Державного управління справами» (вул. Петрівська, буд. 12-28, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 19134105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія Юрченко Рабишко і партнери»(сільрада Жукинська, урочище Ровжі, буд. 1, Вишгородський район, Київська область, 07341, ідентифікаційний код 33294213) 34 316 (тридцять чотири тисячі триста шістнадцять) грн. 08 коп. суми завданої шкоди, 343 (триста сорок три) грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

05.09.2011 р.