Ухвала

від 12.04.2012 по справі 22/212

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 22/212 12.04.12

За позовом Приватного підприємства «АФГ»

до Управління житлового будівництва державної спеціалізованої фінансової

установи «Державний Фонд сприяння молодіжному житловому

будівництву»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

За розглядом скарги Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на дії Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржник): не з'явились;

від органу виконавчої служби: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2011р., позовні вимоги Приватного підприємства «АФГ»задоволені частково, вирішено стягнути з Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»90 587 грн. основного боргу, 25 706, 05 грн. інфляційних збитків, 6 833, 36 грн. 3% річних, 1 453, 19 грн. судових витрат.

Судове рішення набрало законної сили, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2011р. залишене без змін. На виконання рішення були видано наказ, який датовано 02.12.2011р..

Від Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», яке є боржником у відкритому виконавчому провадженні по виконанню ухвали суду у справі 22/212 судом отримано скаргу у якій скаржник просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо арешту коштів Управління житлового будівництва Фонду;

- скасувати постанову ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 07.03.2012р. про арешт коштів боржника.

В силу положень ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Про розгляд скарги сторін виконавчого провадження, орган державної виконавчої служби повідомлено ухвалою від 12.04.2012р..

Представники боржника, стягувача та органу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явились, а згідно ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача чи представника органів Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги про що судом відзначалось в ухвалі від 12.04.2012р..

Вимоги заявлені у скарзі щодо визнання протиправними дій державного виконавця щодо арешту коштів Управління житлового будівництва Фонду та про скасування постанови ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 07.03.2012р. про арешт коштів боржника, з підстав зазначених у скарзі є необґрунтованими з врахуванням наступного.

У відповідності до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. ст. 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Викладені у скарзі обставини, зокрема щодо несвоєчасного відправлення постанови державного виконавця, законом не визначені, як підстави для скасування постанови про арешт коштів боржника.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження»у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Ухвалою суду про призначення скарги до розгляду скаржника було зобов'язано письмово зазначити та надати докази на підтвердження звернення безпосередньо до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій в порядку передбаченому ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Вимог ухвали суду скаржником не виконано, відомостей, а так само і доказів звернення до державного виконавця з відповідною заявою для надання строку на добровільне виконання судового рішення суду не представлено, у зв'язку з чим посилання скаржника на порушення його права на добровільне виконання рішення суду, при здійсненні виконавчого провадження судом не приймаються, обставини на які посилається Управління житлового будівництва Фонду не свідчать про порушення державним виконавцем прав боржника у виконавчому провадженні.

У оскаржуваній постанові державного виконавця (ВП № 31575196 від 07.03.2012р.) зазначено, що відповідно до заяви стягувача разом з відкриттям виконавчого провадження останній просив накласти арешт на кошти боржника, що обліковуються на всіх рахунках в установі банку.

В силу положень ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 2, 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»:

- арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

- постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети; копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Наведене свідчить про відсутність правових підстав вважати порушеними права скаржника винесенням постанови про арешт коштів в межах суми 124 579, 60 грн., з огляду на чинність судового рішення та обов'язковість його виконання.

Як про те зазначено у Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»(ч. 7 п. 8) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу подану Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»на дії Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін