Рішення

від 17.06.2011 по справі 47/189-8/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/189-8/1 17.06.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К»

до Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-

реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство

«Україна-Реставрація»

про стягнення 270 799,99 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 предст. за дов. б/н від 04.01.11 р.

від відповідача ОСОБА_2 предст. за дов. б/н від 10.02.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення 270 799,99 грн. з відповідача за договором № 03/08 на виконання сантехнічних та пусконалагоджувальних робіт по Теплопункту на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по провулку Ярославському, 7/9 в Подільському районі м. Києва».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 порушено провадження у справі № 47/189.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2010 позов задоволено частково:стягнуто з відповідача на користь позивача 152329 грн. 26 коп. основного боргу, 12715 грн. 78 коп. трьох відсотків річних, 82590 грн. 89 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 2546 грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 221 грн. 91 коп. витрат на інформаційне технічне забезпечення.

Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерне товариство закритого типу «Україна -Реставрація»звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 16.09.2010 апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Україна -Реставрація»залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 у справі № 47/189 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 09.12.2010 справу № 47/189 передано на новий розгляд судді Катрич. В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 справу № 47/189 прийнято до провадження, присвоєно справі № 47/189-8/1, призначено розгляд в судовому засіданні на 03.02.2010.

В судовому засіданні 03.02.2011 була оголошена перерва до 24.02.2011.

В зв'язку з перебуванням судді на лікарняному розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 призначено розгляд справи на 10.03.2011.

Розгляд справи відкладався неодноразово.

У зв'язку з перебуванням судді Катрич В.С. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням голови Господарського суду м. Києва від 20.05.2011 справу №47/189-8/1 передано до провадження судді Шевченко В.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2011 справу № №47/189-8/1 прийнято до провадження суддею Шевченко В.Ю. та призначено її до розгляду.

23.05.2011 розпорядженням голови Господарського суду м. Києва справу №47/189-8/1 передано до провадження судді Катрич В.С.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз'яснені положення ст.81-1 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог.

У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 03/08 на виконання сантехнічних та пусконалагоджувальних робіт по Теплопункту на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по провулку Ярославському, 7/9 в Подільському районі м. Києва»у розмірі 171 350,46 грн. основного боргу, 3 137,14 грн. пені, 98 183,78 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 18 873,01 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 03/08 на виконання сантехнічних та пусконалагоджувальних робіт по Теплопункту на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по провулку Ярославському, 7/9 в Подільському районі м. Києва».

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги (з врахуванням заяви про збільшення) та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та надав відповідні пояснення.

Так, відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав ненадання належних доказів підписання відповідачем актів виконаних робіт за формою КБ-2, а також з інших підстав зазначених у письмових поясненнях. Крім того, відповідач заявив про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

В судовому засіданні 17.06.2011 р. судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та дослідивши оригінали даних доказів, суд -

В С Т А Н О В И В:

07.08.2006 між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник), було укладено договір № 03/08 (далі -Договір), відповідно до умов якого (п.1.1.), замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та умов цього договору виконання робіт по монтажу та пусконаладці систем теплопункту.

Вартість робіт по договору визначається на підставі договірної ціни (додатки № 1(1) та № 1(2) до договору) складеної у відповідності з вимогами ДБН 1.1.-1-2000 і складає 250 000,00 грн. (пункт 2.1. договору). Договірна ціна є твердою та може бути змінена шляхом оформлення додаткових угод (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору, замовник перераховує підряднику аванс у розмірі до 10% від договірної ціни для придбання матеріалів і виробів. Розрахунки за виконані роботи замовник здійснює щомісяця на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 протягом 5 днів після підписання актів (пункт 6.2. Договору).

Акти виконаних робіт готуються підрядником та передаються замовнику не пізніше 28 числа звітного місяця (пункт 6.3. договору). Замовник протягом 3-х днів перевіряє реальність актів та оформлює їх (пункт 6.4.). Підрядник компенсує замовнику послуги генпідряду у розмірі 2% від вартості виконаних робіт в договірних цінах (пункт 6.5. договору). Кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються через 15 днів після підписання акту приймання -передачі робіт по договору (пункт 6.6. договору).

Згідно з п. 8.4 договору при затримці оплати замовником в термін, обумовлений п. 6.2. цього договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0.5% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення, однак сума пені не повинна перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період за яких сплачується пеня.

Згідно з довідками про вартість виконаних підрядних робіт по договору №03/08 від 07.08.2006, які підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені печатками останніх, загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала: за жовтень місяць 2006 року -158 536,80 грн., грудень місяць 2006 року -55 827,60 грн., за травень місяць 2007 року -35 636,40 грн., а всього на суму -250 000,80 грн. Також, позивачем було надано відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, грудень 2006 року та травень 2007 року.

Крім цього, позивачем було надано суду довідку про вартість виконаних підрядних робіт за травень місяць 2007 року по додатковій угоді №02/02 від 21.12.2006 по договору №12/07 від 31.07.2006, яка підписана уповноваженими представниками сторін та посвідчена печатками останніх на суму 12 020,40 грн., в якій містяться виправлення наступного змісту «Знімається за актом №1 від 03.05.2007 12 026,76 з ПДВ за рахунок тимчасових генпідрядника, до сплати 0 грн.».

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000023 від 31.10.2006, який підписано уповноваженими представниками сторін та посвідчений печатками останніх, замовником (відповідачем) були надані підряднику (позивачу) послуги генпідряду на суму 3 170,74 грн.

Відповідно до виписок банку з особового рахунку відповідача, відповідачем 01.09.2006 було оплачено позивачу аванс згідно договорів №12/07 від 31.07.2006 та №03/08 від 07.08.2006 на суму 450 000,00 грн., а 23.03.2007 -50 000,00 грн. за виконані по договору №13/08 від 07.08.2006 роботи. При цьому, у номері договору банківської виписки відповідача від 23.03.2007 було допущено описку, однак позивачем були зараховані вказані кошти в рахунок погашення заборгованості по договору №03/08 від 07.06.2006, який було укладено між сторонами та по якому позивачем були виконані роботи.

Як пояснив позивач у судовому засіданні, як аванс по договору №03/08 від 07.08.2006 ним було зараховано 37 500,00 грн. відповідно до банківської виписки відповідача за 01.09.2006, що складає суму більшу ніж передбачено умовами укладеного між сторонами договору №03/08 від 07.08.2006, оскільки цим договором була передбачена сплата відповідачем авансу у розмірі до 10% від договірної ціни (п.6.1.), яка склала 250 000,00 грн. (п.2.1.), тобто 25 000,00 грн. Правильність такого зарахування підтверджується відповідачем.

Всього позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором №03/08 від 07.08.2006 -90 670,74 грн. (37 500,00 грн. відповідно до банківської виписки відповідача за 01.09.2006 + 50 000,00 грн. відповідно до банківської виписки відповідача за 23.03.2007 + 3 170,74 грн. відповідно до акту за послуги генпідряду).

Оскільки відповідач оплатив виконані позивачем по договору №03/08 від 07.08.2006 лише частково, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 171 350,46 грн. основного боргу, 3 137,14 грн. пені, 98 183,78 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 18 873,01 грн. та судових витрат.

Проаналізувавши зміст укладеного договору суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором підряду.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Відповідно до с. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, відповідач не повернув позивачу Акт прийняття виконаних робіт за грудень 2006 року, однак оскільки матеріали справи містять підписану відповідачем довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2006 року, яка була вручена разом з актом, та відповідачем не було заявлено про будь-які претензії щодо виконаних робіт або заперечення щодо їх виконання, то даний акт вважається таким, що підписаний.

Судом встановлено, що підписані між сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень та грудень місяці 2006 та травень місяць 2007 не датовані, надані Акти приймання виконаних підрядних робіт за жовтень та грудень місяці 2006 та травень місяць 2007 також не містять дати підписання, а тому суд вважає їх підписаними станом на кінець кожного місяця, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору (п.п.6.3., 6.4.), тобто станом на 31.10.2006, 31.12.2006 та 31.05.2007 відповідно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, умови укладеного між сторонами договору виконав належним чином, що підтверджується відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень та грудень місяці 2006 та травень місяць 2007, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без заперечень, посвідчені печатками сторін (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні) на суму 250 000,80 грн. (за жовтень місяць 2006 -158 536,80 грн. + за грудень місяць 2006 -55 827,60 грн. + за травень місяць 2007 -35 636,40 грн.), а відповідач, свого обов'язку щодо повної оплати виконаних позивачем робіт у строк, встановлений укладеними між сторонами договорами (відповідно до п.6.2 вказаного договору, розрахунки за виконані роботи замовник здійснює щомісяця на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ -3 протягом 5 днів після підписання актів) не виконав, а лише частково оплатив вартість виконаних позивачем підрядних робіт на суму 90 670,74 грн. (37 500,00 грн. відповідно до банківської виписки відповідача за 01.09.2006 + 50 000,00 грн. відповідно до банківської виписки відповідача за 23.03.2007 + 3 170,74 грн. відповідно до акту за послуги генпідряду від 31.10.2006).

При цьому, суд не приймає як належний та допустимий доказ у справі надану позивачем довідку про вартість виконаних підрядних робіт за травень місяць 2007 року на суму 12 020,40 грн., оскільки вона складена між сторонами по додатковій угоді №02/02 від 21.12.2006 по договору №12/07 від 31.07.2006 та в ній містяться виправлення наступного змісту «Знімається за актом №1 від 03.05.2007 12 026,76 з ПДВ за рахунок тимчасових генпідрядника, до сплати 0 грн.», оскільки позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги до відповідача по договору №03/08 від 07.08.2006.

Також, оскільки відповідно до умов п. п. 2.1., 2.2. вищевказаного договору між сторонами було погоджено, що вартість робіт по договору складає 250 000,00 грн., договірна ціна - є твердою та може бути змінена шляхом оформлення додаткових угод (п. п. 2.1., 2.2.), а позивачем були виконані для відповідача роботи на суму 250 000,80 грн. (відповідно до підписаних між сторонами довідок по формі КБ-3), будь-яких додаткових угод по цьому договору про збільшення договірної ціни суду не надано, а тому суд, відповідно до вимог ст.844 Цивільного кодексу України, приймає за належну вартість виконаних позивачем робіт на суму саме 250 000,00 грн., як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору та в підтвердження чого надано належні докази.

Враховуючи наведене, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 159 329,26 грн. (250 000,00 грн. сума за виконані роботи -90 670,74 грн. часткова оплата відповідача), у зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу визнаються судом законними, обґрунтованими однак такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідачем було подано заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, в якій він вказує, що до заборгованості згідно актів виконаних робіт за формою №КБ-2 в за грудень 2006 року № 352 на суму 55 827,60 грн. та за жовтень 2006 року № 122 на суму 158 536,80 грн. підлягає застосуванню строк позовної давності

В той же час, матеріали справи містять докази здійснення оплати відповідачем за Договором, які були здійснені 01.09.2006 року - 37 500,00 грн. (аванс на виконання робіт за договором № 03/08 від 07.08.2006 р.); 31.10.2006 р. - 3 170,00 грн. (зарахування вартості послуг генпідряду у вартість виконаних робіт); 23.03.2007 року - 50 000,00 грн. (оплата виконаних робіт).

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Стаття 261 цього ж кодексу визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що відповідач своїми діями - здійсненням оплати за Договором (призначення оплат не містить вказівки за які саме роботи здійснюється оплата, а тому дані оплати здійснені в погашення загальної заборгованості за загальний обсяг виконаних робіт), фактично підтверджував наявність своєї заборгованості. Таким чином, враховуючи дії відповідача, перебіг позовної давності був перерваний здійсненими оплатами на підставі ст.. 264 Цивільного кодексу. А отже, звернувшись до суду 04.03.2010 за захистом своїх порушених прав позивач діяв в межах визначеного законодавством строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт у встановлені Договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.4 Договору при затримці оплати замовником в термін, обумовлений п. 6.2. цього Договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0.5% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення, однак сума пені не повинна перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період за яких сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 261 цього ж кодексу визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача про стягнення з відповідача пені строку позовної давності в 1 рік, як це передбачено ст.258 Цивільного кодексу України.

Суд, розглянувши позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача пені (відповідно до умов п.8.4. укладеного між сторонами договору) прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги позивача, у зв'язку з пропуском останнім річного строку позовної давності щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, оскільки позовна давність згідно вимог чинного законодавства розраховується з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а враховуючи те, що довідки про вартість виконаних підрядних робіт, були підписані між сторонами у жовтні, грудні місяці 2006 та травні місяці 2007, строк оплати за ці роботи настав відповідно протягом 5 днів після підписання цих довідок (31.10.2006, 31.12.2006 та 31.05.2007), тобто 06.11.2006, 06.01.2007 та 06.06.2007 відповідно, про що позивач не міг не знати, а позовну заяву було подано позивачем до суду згідно поштового штампу на конверті, в якому позивачем було надіслано позовну заяву тільки 03.03.2010.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 98 183,78 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 18 873,01 грн. та судових витрат, то суд прийшов до наступного висновку.

Враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по повній та своєчасній оплаті виконаних позивачем робіт, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 159 329,26 грн., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних законними та обґрунтованими, однак такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на нищевикладене.

В пункті 6.2. укладеного між сторонами договору, сторонами було погоджено, що розрахунки за виконані роботи замовник здійснює щомісяця на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ -3 протягом 5 днів після підписання актів, однак, оскільки підписані та скріплені печатками сторін довідки по формі КБ-3 за жовтень та грудень місяці 2006 та травень місяць 2007, сторонами не датовані, суд вважає їх підписаними станом на кінець кожного місяця, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору (п.п.6.3., 6.4.), тобто станом на 31.10.2006, 31.12.2006 та 31.05.2007 відповідно, а тому відповідач повинен був виконати свій обов'язок по повній оплаті виконаних позивачем робіт у строк до 05.11.2006, 05.01.2007 та 05.06.2007 включно. Оскільки позивачем у розрахунку до позовної заяви здійснено нарахування 3% річних з 06.06.2007 по 31.01.2010, а витрат з урахуванням індексу інфляції з 06.06.2007 по 31.12.2009, то суд здійснив власний перерахунок витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних саме за ці періоди і прийшов до висновку, що сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 14 758,69 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в межах заявленої суми, а саме 98 183,78 грн.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 614, 625, 626, 837 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України та ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ 21616277) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ідентифікаційний код 19478780) 159329 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 26 коп. основного боргу, 14 758 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 69 коп. трьох відсотків річних, 98 183 (дев'яносто вісім тисяч сто вісімдесят три) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 2722 (дві тисячі сімсот двадцять дві) грн. 72 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 11.04.2012 року