Постанова

від 13.12.2012 по справі 47/189-8/1

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа№ 47/189-8/1

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Чорногуза М.Г

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників:

Від позивача: представник - не з'явився;

Від відповідача: Кушнєрова К.С. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація»

на рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року

у справі № 47/189-8/1 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К»

до Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-

реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне

товариство «Україна-Реставрація»

про стягнення 270 799,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство«Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація») про стягнення 270 799,99 грн., з яких 171 350,46 грн. основного боргу, 82 590,89 грн. інфляційних втрат, 13 731,50 грн. 3% річних та 3 127,14 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо прострочення виконання грошового зобов'язання згідно договору № 03/08 на виконання сантехнічних та пусконалагоджувальних робіт по Теплопункту на об'єкті: "Будівництво житлового будинку по провулку Ярославському, 7/9 в Подільському районі м. Києва" від

07.08.2006 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2010 року позов задоволено частково, а саме стягнуто з Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К» 152 329,26 грн. основного боргу, 12 715,78 грн. 3 % річних, 82 590,89 грн. інфляційних витрат, 2 546,36 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,91 грн. 91 витрат на інформаційне технічне забезпечення.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 16.09.2010 року апеляційну скаргу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 року у справі № 47/189 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При цьому, Вищий господарський суд України у постанові від 30.11.2010 року зазначив про те, що для встановлення факту прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт, і як наслідок, виникнення у позивача права вимоги, необхідно з'ясувати: чи виконав позивач своє зобов'язання щодо оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт (ф-2) та направлення їх відповідачу для перевірки їх реальності та оформлення; чи підписувалися, якою датою та на яку суму акти виконаних робіт по формі КБ-2.

01.02.2011 року позивачем до Господарського суду міста Києва подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 03/08 на виконання сантехнічних та пусконалагоджувальних робіт по Теплопункту на об'єкті: "Будівництво житлового будинку по провулку Ярославському, 7/9 в Подільському районі м. Києва" у розмірі 171 350,46 грн. основного боргу, 3 137,14 грн. пені, 98 183,78 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 18 873,01 грн. та судових витрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року у даній справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К» задоволено частково, а саме: стягнуто з «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К» основний борг у розмірі 159 329,26 грн., 3% річних у розмірі 14 758,69 грн., інфляційні у розмірі 98 183,78 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач не передавав відповідачу роботи згідно акта виконаних робіт за формою №КБ-2в за грудень 2006 року на суму 55 827,50 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів підписання акту відповідачем або доказів направлення його на адресу відповідача.

Крім того, апелянт стверджує, що висновок суду першої інстанції, про те, що обов'язок відповідача по повній оплаті виконаних позивачем робіт за Договором настав 05.11.2006 року та 05.06.2007 року не відповідає обставинам справи, оскільки надані позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в за жовтень 2006 року, травень 2007 року не датовані, а довідки за формою № КБ-3 за жовтень 2006 року, травень 2007 року не містять дати їх складення.

Також, апелянт зазначає про те, що, оскільки роботи за грудень 2006 року не передавалися позивачем відповідачу, підстав здійснення нарахування 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, як санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, немає. Крім того, вважає, що задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 98 183,78 грн. також є неправомірним, оскільки нарахування позивачем втрат від інфляції взагалі здійснювалось на суму 171 350,46 грн. (враховано акт за формою №КБ-2в за травень 2007 року на суму 12 020,40 грн., який складений на підставі додаткової угоди № 02/02 від 21.12.2006 р. по Договору № 12/07 від 31.07.2006 р., та не стосується даної справи, а також враховано акт за формою №КБ-2в за грудень 2006 року на суму 55 827,50 грн. по Договору № 03/08 від 07.08.2006 р., роботи по якому позивачем відповідачу не передавалися).

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, проте подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2006 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник), було укладено договір № 03/08 на виконання сантехнічних та пусконалагоджувальних робіт по Теплопункту на об'єкті: "Будівництво житлового будинку по провулку Ярославському, 7/9 в Подільському районі м. Києва", відповідно до умов якого (п.1.1.), замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та умов цього договору виконання робіт по монтажу та пусконаладці систем теплопункту.

Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов»язків, визначених цим договором.

Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що вартість робіт по договору визначається на підставі договірної ціни (додатки № 1(1) та № 1(2) до договору) складеної у відповідності з вимогами ДБН 1.1.-1-2000 і складає 250 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2. договору договірна ціна є твердою та може бути змінена шляхом оформлення додаткових угод.

Відповідно до пункту 6.1. договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі до 10% від договірної ціни для придбання матеріалів і виробів.

Розділом 6 договору «Порядок фінансування і розрахунків» сторони визначили,що розрахунки за виконані роботи позивач здійснює щомісяця на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 протягом п»яти днів після підписання актів. Акти виконаних робіт готуються позивачем та передаються відповідачу не пізніше 28 числа звітного місяця. Відповідач протягом трьох днів перевіряє реальність актів і оформляє їх. Кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються через 15 днів після підписання акту приймання-передачі робіт за договором.

Пунктом 4.2.12 договору передбачено, що позивач зобов»язаний складати та надавати відповідачу на підпис акти прийому-передачі виконаних робіт, в тому числі прихованих робіт.

Відповідач, у свою чергу, в силу пунктів 4.1.4, 4.1.5 договору, зобов»язаний оформляти акти виконаних робіт протягом трьох діб з моменту їх отримання від позивача та забезпечити прийняття закінчених робіт шляхом підписання акту прийому-передачі.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов»язується збудувати і здати у встановлений строк об»єкт або виконати іншіпідрядні будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов»язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов»язок не покладається на підрядника, прийняти об»єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення ) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків ), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов»язаних з місценадходженням об»єкта.

Згідно з ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об»єкта ( виконаних робіт ), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором,- етапу робіт, зобов»язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути, зокрема, основний борг за жовтень 2006р., грудень 2006р. та травень 2007р. згідно договору № 03-08 від 07.08.2006р.

Крім цього, позивач, вказуючи у поданому позові на невиконання відповідачем взятих зобов»язань за договором № 03-08 від 07.08.2006р., просив стягнути 12 020,40 грн. згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень місяць 2007 року по додатковій угоді №02/02 від 21.12.2006 по договору №12/07 від 31.07.2006р.

Також, у позові позивач зазначив, що відповідно до акту здачі-прийняття робіт № ОУ-0000023 від 31.10.2006 року, який підписано уповноваженими представниками сторін та посвідчений печатками останніх, замовником (відповідачем) були надані підряднику (позивачу) послуги генпідряду на суму 3 170,74 грн., тому згідно з п. 6.5. договору № 03-08 від 07.08.2006р. підрядник компенсує замовнику послуги генпідряду у розмірі 2% від вартості виконаних робіт в договірних цінах.

За змістом довідок про вартість виконаних підрядних робіт по договору №03/08 від 07.08.2006 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та посвідчені печатками останніх, загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала: за жовтень місяць 2006 року -158 536,80 грн., грудень місяць 2006 року -55 827,60 грн., за травень місяць 2007 року -35 636,40 грн., а всього на суму -250 000,80 грн.

Встановлено, що відповідачем 01.09.2006 року було оплачено позивачу аванс згідно договорів №12/07 від 31.07.2006 року та №03/08 від 07.08.2006 року на суму 450 000,00 грн., а 23.03.2007 року -50 000,00 грн. за виконані по договору №13/08 від 07.08.2006 року роботи, що підтверджується виписками банку з особового рахунку відповідача.

При цьому, у номері договору банківської виписки відповідача від 23.03.2007 року було допущено описку, однак позивачем були зараховані вказані кошти в рахунок погашення заборгованості по договору №03/08 від 07.06.2006 року, який було укладено між сторонами та по якому позивачем були виконані роботи.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором №03/08 від 07.08.2006 року-90 670,74 грн. (37 500,00 грн. відповідно до банківської виписки відповідача за 01.09.2006 + 50 000,00 грн. відповідно до банківської виписки відповідача за 23.03.2007 + 3 170,74 грн. відповідно до акту за послуги генпідряду).

Як стверджує позивач, свої зобов'язання з оплати виконаних робіт відповідач виконав частково, сплативши позивачу 57 500,74 грн., у зв'язку з чим за ним утворився борг в сумі 171 350,46 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія прийшла до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 171 350,46 грн. основного боргу підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 6.2. договору розрахунки за виконані роботи замовник здійснює щомісяця на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 протягом 5 днів після підписання актів.

Тобто, розрахунки за виконані підрядником роботи здійснюється на підставі двох документів, а саме Акту виконаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

Пунктом 4.2.12 договору передбачено, що позивач зобов'язаний складати та надавати відповідачу на підпис акти прийому-передачі виконаних робіт, в тому числі прихованих робіт, а відповідач, у свою чергу, в силу пунктів 4.1.4, 4.1.5 договору, зобов'язаний оформляти акти виконаних робіт (ф-2) протягом трьох діб з моменту їх отримання від позивача та забезпечити прийняття закінчених робіт шляхом підписання акту прийому-передачі.

Встановлено, що за жовтень 2006р. та за травень 2007р. за договором №03-08 від 07.08.2006р. між сторонами підписані та скріплені печатками Акти виконаних робіт по формі КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 на загальну суму 194 173,20 грн., що свідчить про виконання позивачем підрядних робіт у травні 2007р. та у жовтні 2006р.

З огляду на зазначені обставини колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача основного боргу за жовтень 2006р. та за травень 2007р. на суму 194 173,20 грн.

Щодо стягнення основного боргу за грудень 2006р. на суму 55 827,60 грн. на підставі Довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2006 року за договором № 03-08 від 07.08.2006р. судова колегія прийшла до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 55 827,60 грн. задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутній підписаний обома сторонами Акт виконаних робіт форми КБ-2в за грудень 2006 року та докази його направлення відповідачу, як передбачено умовами договору.

Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що надана позивачем довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень місяць 2007 року на суму 12 020,40 грн. не є належним та допустимим доказом, оскільки вона складена між сторонами по додатковій угоді №02/02 від 21.12.2006 року по договору №12/07 від 31.07.2006 року, тоді як позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги до відповідача по договору №03/08 від 07.08.2006 року. Окрім того, позивачем не надано суду договору № 12-07. З огляду на зазначені обставини відсутні підстави для стягнення вказаної суми.

Враховуючи встановлені вище обставини судова колегія прийшла до висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 103 502,46 грн.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності, в якій він вказує, що до заборгованості згідно актів виконаних робіт за формою №КБ-2 в за грудень 2006 року № 352 на суму 55 827,60 грн. та за жовтень 2006 року № 122 на суму 158 536,80 грн. підлягає застосуванню строк позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

З приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки, матеріали справи містять докази здійснення оплати відповідачем за Договором, які були здійснені 01.09.2006 року - 37 500,00 грн. (аванс на виконання робіт за договором № 03/08 від 07.08.2006 р.); 31.10.2006 р. - 3 170,00 грн. (зарахування вартості послуг генпідряду у вартість виконаних робіт); 23.03.2007 року - 50 000,00 грн. (оплата виконаних робіт), відповідач фактично підтверджує наявність своєї заборгованості.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності був перерваний здійсненими оплатами на підставі ст.264 ЦК України. А отже, звернувшись до суду 04.03.2010 року за захистом своїх порушених прав позивач діяв в межах визначеного законодавством строку позовної давності.

Як передбачено 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.4 договору сторони узгодили, що при затримці оплати замовником в термін, обумовлений п. 6.2. цього договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0.5% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення, однак сума пені не повинна перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період за яких сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача про стягнення з відповідача пені строку позовної давності в 1 рік, як це передбачено ст.258 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення пені строку позовної давності в 1 рік, як це передбачено ст.258 ЦК України підлягає задоволенню, оскільки позовна давність згідно вимог чинного законодавства розраховується з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а враховуючи те, що довідки про вартість виконаних підрядних робіт, були підписані між сторонами у жовтні, грудні місяці 2006 року та травні місяці 2007 року, строк оплати за ці роботи настав відповідно протягом 5 днів після підписання цих довідок (31.10.2006 року, 31.12.2006 року та 31.05.2007 року), тобто 06.11.2006 року, 06.01.2007 року та 06.06.2007 року відповідно, про що позивач не міг не знати, а позовну заяву було подано позивачем до суду згідно поштового штампу на конверті, в якому позивачем було надіслано позовну заяву тільки 03.03.2010 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 55 827,60 грн. за Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2006 року задоволенню не підлягає, судова колегія дійшла до висновку про те, що й стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за Довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за грудень 2006 року, також задоволенню не підлягає.

Судовою колегією встановлено, що у справі містяться підписані сторонами акти виконаних робіт по формі КБ-2в за травень 2007 року (а.с.121-124) та за жовтень 2006р. (том 2, а.с.126-134), які з боку відповідача підписані відповідно 05.06.2007 року та 07.11.2006 року.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що саме з цих дат починається перебіг встановленого договором строку, протягом якого відповідач має оплатити зафіксовану у вказаних актах вартість виконаних позивачем робіт.

Оскільки позивачем у розрахунку до позовної заяви здійснено нарахування 3% річних з 06.06.2007 року по 31.01.2010 року, а витрат з урахуванням індексу інфляції з 06.06.2007 року по 31.12.2009 року, судова колегія прийшла до висновку про необхідність здійснити власний перерахунок інфляційних втрат та 3% річних.

За таких обставин, перерахувавши інфляційні втрати та 3% річних, судова колегія прийшла до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 11 093,18 грн. та інфляційні втрати у розмірі 75 763,80 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження частково, а також про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року у даній справі - скасуванню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року у справі № 47/189-8/1 - скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» (код ЄДРПОУ 21616277) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К» (код ЄДРПОУ 19478780) 103 502 (сто три тисячі п'ятсот дві) грн. 46 коп. основного боргу, 11 093 (одинадцять тисяч дев'яносто три) грн. 18 коп. трьох відсотків річних, 75 763 (сімдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 1903 (одну тисячу дев'ятсот три) грн. 72 коп. державного мита та 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» (код ЄДРПОУ 21616277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехнік ЛТД і К» (код ЄДРПОУ 19478780) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1 797,15 грн.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 47/189-8/1 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Чорногуз М.Г

Пономаренко Є.Ю.