Постанова

від 08.05.2012 по справі 4/558

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2012 № 4/558

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Верховця А.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі судового засідання - Кондратюк О.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 137 від 02.04.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 1 від 03.01.2012р.

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р.

у справі № 4/558 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району"

про стягнення 277 802,54 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" про стягнення заборгованості згідно договору № 08111/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, несвоєчасно та не в повному обсязі проводить розрахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого за період з 01.05.2011р. по 01.09.2011р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 271 698,74 грн. На вказану суму заборгованості позивачем нараховано пеню в розмірі 5 114 грн. та три відсотки річних - 989,81 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 112 Голосіївської районної в м. Києві ради" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 271 698 грн. 74 коп. заборгованості за період з 01.05.2011р. по 01.09.2011р., 5 114 грн. пені, 989 грн. 81 коп. 3% річних та судові витрати.

Задовольняючи повністю позов, місцевий господарський суд застосував до спірних правовідносин наступні норми матеріального права, зокрема, приписи ст. ст. 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», п. 3.7 Правил користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, КП Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в частині задоволення вимог про стягнення 167 313,42 грн. Відповідач лише в частині суми заборгованості в розмірі 104 385,32 грн. визнав позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було з'ясовано дійсні обставини справи, зокрема, судом було задоволені вимоги позивача про стягнення вартості послуг за постачання води на підігрів, надання яких умовами договору № 08111/2-01 від 02.01.2008р. не передбачено. Також відповідач стверджує, що у відповідності до довідки № 048/45/1195 від 02.02.2012р. теплові пункти та бойлери перебувають на балансі ПАТ «Київенерго».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012р. апеляційну скаргу КП Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" прийнято до провадження, її розгляд було призначено на 08.05.2012р.

Через загальний відділ документального забезпечення від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування викладених доводів позивач зазначає, що питна вода може використовуватися для забезпечення потреб населення і не має розмежовуватися на гарячу та холодну. Крім того, позивач вказує на те, що договір між теплопостачальною організацією та позивачем відсутній, а тому, за твердженнями останнього, обов'язок оплачувати питну воду на підігрів покладено на відповідача.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 08.05.2012р. № 01-22/1/3 змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Верховець А.А., Калатай Н.Ф. Вказаний склад колегії розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" у даній справі та ухвалив постанову.

В судовому засіданні 08.05.2012р. представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерною компанією "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач; далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація 112 Голосіївської районної в м. Києві ради" (далі - абонент) укладено договір № 08111/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно умов якого постачальник зобов'язується надати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасному оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2, п. 1.4 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», за договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків.

Обсяг води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих позивачем (п. 2.1.1. Договору).

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількісно води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показниками лічильника води (п. 2.1.4. договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за поставлену воду прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами у разі зміни тарифів у період дії цього договору. Постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.2, п. 2.2.3 договору у розрахункових документах зазначається вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Відповідач розраховується за надані послуги у десятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактично спожитої води.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. ст. 11, 509, 202 ЦК України та ст. 174 ГК України між сторонами виникли договірні зобов'язання.

Згідно з п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 р. (далі - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1 Правил).

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Згідно статті 1 Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Згідно ч. 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Як вбачається з розгорнутого розрахунку позовних вимог та не заперечується апелянтом за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року позивачем надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 897 132,55 грн, з яких:

- послуги по коду 1-1591 (постачання питної холодної води (вода+стоки) та питної води, що йде на підігрів) на суму 727 797,84 грн., з них на суму 586 476 грн. холодна вода та 141 321,84 грн. холодна вода, що йде на підігрів;

- послуги по коду 1-1715 (постачання питної холодної води (вода+стоки) на суму 12 грн.;

- послуги по коду 1-1716 (постачання питної холодної води (вода+стоки) на суму 8 616,55 грн.;

- послуги по коду 1-51591 (постачання води, що йде на підігрів) на суму 160 706,16 грн.

Факт надання послуг підтверджується доданими до матеріалів справи розшифровками рахунків та платіжними вимогами-дорученнями (а.с.108-164 том І) та не заперечується сторонами.

Пунктом 3.13 Правил визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано в суді апеляційної інстанції на балансі відповідача не знаходяться теплові пункти (бойлери). Крім того, у відповідності до довідки № 048/45/1195 від 02.02.2012р. теплові пункти та бойлери перебувають на балансі ПАТ «Київенерго».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема, п. 3.13. Правил, у відповідача відсутній обов'язок, в рамках договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води.

Крім того, як Правилами (п. 2.1), так і Законом України "Про житлово-комунальні послуги", передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, а тому, відповідно, відсутнє зобов'язання по оплаті вартості спожитої води, що йде на підігрів.

Наведене судом першої інстанції враховано не було, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині.

Доводи позивача про те, що відсутність договору між позивачем та теплопостачальною організацією є підставою для віднесення до обов'язків відповідача здійснювати оплату послуг з гарячого водопостачання відхиляються судом, оскільки не спростовують вищевикладених висновків та не виключають необхідності наявності договірних відносин між сторонами.

Відповідно до статей 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вище вбачається, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру.

Належних та допустимих доказів, в розумінні статті 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання води, що йде на підігрів, позивачем не надано.

За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем плати за послуги з постачання питної води, що йде на підігрів є безпідставними, а тому місцевим господарським судом неправомірно було задоволено позов в цій частині (аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 27.10.2011р. справа № 7/294-38/56; від 26.10.2011р. справа № 23/615; від 03.03.2011р. справа № 42/230; від 05.04.2012р. справа № 22/62; від 14.03.2012р. справа № 2/108). В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги здійснені відповідачем часткові проплати за надані позивачем послуги, а також з огляду на визнаний відповідачем розмір боргу за період з 01.05.2011р. по 01.09.2011р. (без врахуванням води на підігрів), суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, зокрема, в сумі 104 385,32 грн. В іншій частині основного боргу слід відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 661 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні, тобто господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день просторочення платежу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розгорнутого розрахунку позовних вимог, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" з урахуванням строку виконання зобов'язання, визначеного п. 2.2 договору та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нараховано пеню за період з червня 2011р. по вересень 2011р. в сумі 5 114 грн., в тому числі на заборгованість наданих послуг з постачання води, що йде на підігрів - 4560,81 грн., з постачання холодної води - 553,19 грн.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим стягнення з відповідача заборгованості за постачання води, що використовується на підігрів, то відсутні підстави для стягнення пені в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 553,19 грн. (5 114 грн. - 4560,81 грн.) підлягають задоволенню. В іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку розрахунку встановив, що позивачем нараховано 3% річних в сумі 989,81 грн., в т. ч. на заборгованість з постачання води, що йде на підігрів в сумі 882,74 грн. та холодної води - 107,07 грн.

Зважаючи на вищевикладені у даній постанові висновки суду апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних також підлягають частковому задоволенню, зокрема, в сумі 107,07 грн. (989,81 грн. - 882,74 грн.) Позовні вимоги в іншій частині підлягають залишенню без задоволення.

В частині стягнення вирахуваних судом апеляційної інстанції сум пені та річних позов підлягає задоволенню.

За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. підлягає зміні, а апеляційна скарга Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" - задоволенню частково.

Судові витрати, як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012р. у справі № 4/558 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012р. у справі № 4/558 змінити, виклавши пункти 1, 2 в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 112 Голосіївської районної в м. Києві ради" (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/172, код ЄДРПОУ 35509645) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 104 385,32 грн. заборгованості, 553,19 грн. пені, 107,07 грн. 3% річних, 1050,45 грн. державного мита та 89,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 112 Голосіївської районної в м. Києві ради" (03150, м. Київ, вул. Горького, 170/172, код ЄДРПОУ 35509645) 1673,13 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 4/558 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Коротун О.М.

Судді Верховець А.А.

Калатай Н.Ф.