Постанова

від 19.07.2012 по справі 4/558

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р. Справа № 4/558

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.05.12 у справі№ 4/558 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" простягнення 277 802,54 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/453 від 18 липня 2012 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_4 (дов. від 02.07.12)

відповідача: ОСОБА_5 (дов від 03.01.12)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" про стягнення 271 698,74 грн. боргу, 989,81 грн. 3% річних, 5 114 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих послуг за період з 01.05.11 по 01.09.11 за договором № 08111/2-01 від 02.01.08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.12, ухваленим суддею Борисенко І.І., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг за договором від 02.01.08. При цьому, суд керувався приписами статей 509, 526, 549, 610, 611, 625, 901 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Коротун О.М. -головуючого, Верховця А.А., Калатай Н.Ф., постановою від 08.05.12 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував частково. Прийняв нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 104 385,32 грн. заборгованості, 107,07 грн. 3% річних та 553,19 грн. пені. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договором не передбачено постачання питної води, що йде на підігрів, тому позовні вимоги в цій частині визнав безпідставними. При цьому, апеляційний суд керувався приписами статей 509, 549, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 1, 19, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статей 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій з урахуванням уточнень касаційних вимог в судовому засіданні просить її скасувати, а рішення залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на те, що позивачем здійснюються нарахування за спожиту питну воду та прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість спожитої ним води, яка, в тому числі, використовується для виготовлення гарячої води. При цьому, посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 525, 526, 509, 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України, статей 4, 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43 Господарського процесуального кодексу України, а також Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 № 190.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О, пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.01.08 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" (абонент) укладено договір № 08111/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації міста Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах договору. Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", за договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. За умовами пункту 2.1.1 договору обсяг поставленої води визначається за показниками лічильника, зареєстрованого постачальником. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками лічильників води (пункт 2.1.4 договору). Порядок розрахунків за договором сторони визначили в розділі 2 договору, зокрема, пунктом 2.2.1 договору визначили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за поставлену воду прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Згідно з пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору у розрахункових документах зазначається вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Абонент розраховується за надані послуги у десятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактично спожитої води. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району" 271 698,74 грн. боргу, 989,81 грн. 3% річних та 5 114 грн. пені. Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судом апеляційної інстанції установлено і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі № 08111/2-01 від 02.01.08 . Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статей 16 , 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08 , вбачається, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Судом апеляційної інстанції встановлено і це убачається з матеріалів справи, що позивачем до суми заборгованості включена вартість постачання холодної води, що йде для виготовлення гарячої води. Втім, як установлено апеляційним судом, договір № 08111/2-01, котрий визначений підставою позову, не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Разом з тим, не містять матеріали справи і інших договорів, які б регулювали такі відносини між сторонами. Окрім того, апеляційним судом установлено, що теплові пункти не перебувають у відповідача на балансі. За таких установлених обставин справи, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині нарахування позивачем плати за послуги постачання холодної води для виготовлення гарячої визнається правомірним. Погоджується колегія суддів і з висновком апеляційного суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 3 % річних і пені, які були заявлені в цій частині. Оскільки підстави для стягнення боргу за послуги постачання холодної води для виготовлення гарячої відсутні, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і похідні вимоги про стягнення 3 % річних і пені. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки не спростовують установлених судами обставин та ґрунтуються на переоцінці доказів, але, відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.05.12 у справі господарського суду міста Києва № 4/558 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т.Добролюбова

Судді: Т.Гоголь

В.Швець