Постанова

від 14.05.2012 по справі 9/162-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 9/162-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_3 - представник за дов. №35-30-7 від 03.01.2012р.;

від відповідача не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг"

на рішення Господарського суду

Київської області

від 06.03.2012р. (дата підписання повного тексту рішення 15.03.2012р.)

справа №9/162-11 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг"

про стягнення 331046,38 грн.

Встановив

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) в грудні 2011 року звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" (далі - відповідач) основну суму боргу за генеральною угодою №02.1.1-23.30-67 про комерційне виконання послуг з забезпечення спец транспортом та засобами механізації у сумі 299474,40 грн., 26452,20 грн. пені, 5119,78 грн. 3% річних, 6620,95 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.2012р. у справі №9/162-11 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 299 474,40 грн. основної заборгованості, 23 527,20 грн. пені, 5 119,78 грн. -3 % річних та суму судового збору у розмірі 6 562,42 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2012р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. у справі №9/162-11 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Представник відповідача в засідання Київського апеляційного господарського суду 14.05.2012р. не з'явився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р. та поштовим повідомленням №01528479.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 14.05.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

07.07.2009р. між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" (Агент) була укладена Генеральна угода № 02.1.1-23.30-67 про комерційне виконання послуг з забезпечення спецтранспортом та засобами механізації (далі - угода).

Згідно п. 1.1. угоди остання встановлює порядок надання Агентом послуг Перевізникам з комплексу заходів з виконання наземних транспортних послуг, необхідних для авіаційної діяльності, а саме із забезпечення спецтранспортом та засобами механізації в аеропорту (послуги). Перелік послуг передбачено в Додатку № 1 до цієї угоди.

Відповідно до п 5.1 угоди за користування інфраструктурою Аеропорту Агент сплачує на користь Аеропорту винагороду, яка базується на проценті від річного валового доходу, зазначеного Агентом в звіті про фінансові результати (форма 2) або іншому документі згідно з чинним законодавством України на момент проведення розрахунку. Розмір річної винагороди розраховується наступним чином:

2009 рік -1 %

2010 рік -2 %

Нарахування податку на додану вартість здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно п. 5.2 угоди підрахунок щоквартальної суми винагороди здійснюється Агентом та з усіма необхідними документами (звіт про фінансові результати або інший документ) передається до бухгалтерії Аеропорту не пізніше, ніж за 7 календарних днів перед датою сплати, яка визначається в п. 5.3 угоди. Аеропорт зобов'язаний протягом п'яти календарних днів після отримання цих документів виписати Агенту відповідний рахунок.

Відповідно до п. 5.3 угоди винагорода повинна сплачуватись поквартально до 30 квітня, 30 липня, 30 жовтня та 30 січня кожного року. Перший платіж буде зроблено 30 жовтня 2009 року, останній платіж -30 січня 2011 року.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, сторони своїми діями фактично змінили порядок розрахунків, у зв'язку з чим розрахунок річної винагороди, яка базується на проценті від річного валового доходу, за 2010 р. була здійснена позивачем не щоквартально, а одноразово, на підставі річного звіту відповідача про фінансові результати за 2010 рік (форма 2).

Як вбачається зі змісту Звіту відповідача про фінансові результати за 2010 рік (форма 2), наданого відповідачем, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт, послуг за 2010 рік складає 15 264 200,00 грн.

На підставі цього Звіту позивачем було здійснено розрахунок річної винагороди, яка базується на проценті від річного валового доходу, за 2010 р. на суму 305290,00 грн. (15 264 200,00 грн. * 2 %).

Водночас, за результатами діяльності в першому півріччі 2010 року відповідачем було виставлено позивачу звіт за перше півріччя 2010 року, на підставі якого відповідачу було нараховано суму винагороди у розмірі 55728,00 грн.

Оплата відповідачем суми винагороди у розмірі 55728,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2 від 05.01.2011 р. на суму 66873,60 грн.(55728,00 грн. заборгованість + 11145,60 грн. ПДВ).

Таким чином, розрахунок річної суми винагороди зменшено на суму сплаченої винагороди (305 290,00 грн. -55 728,00 грн.), у зв'язку з чим сума річної винагороди становить 249 562,00 грн.

Крім того, у відповідності до п. 5.1 угоди та Закону України "Про податок на додану вартість" на суму річної винагороди нараховано суму податку на додану вартість у розмірі 49912,40 грн., у зв'язку з чим остаточна, заявлена до сплати сума річної винагороди становить 299 474,40 грн.

Як правильно встановленео судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем у квітні 2011 р. було складено та направлено на адресу відповідача рахунок-фактуру № 171/103 від 26 квітня 2011 року за надані послуги за користування інфраструктурою аеропорту у розмірі 2 % від річного валового доходу (2010 рік) відповідно до генеральної угоди № 02.1.1-23.30-6 від 07.07.2009 р. на суму 299 474,00 грн. та акт приймання-здачі виконання послуг згідно договору № 02.1.1-23.30-6 від 07.07.2009 р.

Відповідно до п. 5.7 угоди разом з рахунками відповідач отримує Акти. Підписані акти відповідач зобов'язаний повернути в бухгалтерію Аеропорту протягом 5 банківських днів з дати їх отримання. Акти підписуються керівниками сторін або призначеними ними повноважними особами. У разі підписання актів не керівниками, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують Акти. Якщо протягом 5 банківських днів з дня одержання Акт не буде повернуто Аеропорту, він вважається підписаним сторонами.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновоком суду першої інстанції, що враховуючи умови п. 5.7 угоди, акт приймання-здачі виконання послуг згідно договору № 02.1.1-23.30-6 від 07.07.2009 р. вважається підписаним.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що у звіті про фінансові результати за 2010 рік (форма 2) наданого позивачу, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції товарів, робіт, послуг у сумі 15 264 200,00 грн. за звітний період 2010 року зазначений помилково, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції було зобов'язано представника відповідача надати належним чином завірену копію річного звіту до ДПІ та статистики з відміткою про їх прийняття для доручення до матеріалів справи та оригінали даних документів (для огляду), проте відповідач ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції витребуваних доказів не надав.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, про неможливість подання відповідних документів до суду першої інстанції через перебування бухгалтера товариства у декретній відпустці, оскільки ні керівник товариства, ні будь-яка інша уповноважена ним особа не позбавлені права ознайомитися з власною бухгалтерською документацією або звертатися до органів державної податкової служби з метою отримання відповідних довідок на вимогу суду в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши надані суду першої інстанції документи та пояснення позивача Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 299474,40 грн.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.8 угоди, у випадку несвоєчасної оплати рахунків Агент виплачує Аеропорту за кожен день прострочення платежу пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період, за який сплачується пеня.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню частково в сумі 23 527,20 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань" від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

На підставі п. 5.8 Угоди позивачем була нарахована пеня у розмірі 26 452,20 грн. за період з 01.05.2011 р. по 24.11.2011 р., тобто за 6 місяців та 23 дні, тоді як пеня підлягає нарахуванню за період з 01.05.2011 р. по 01.11.2011 р., тобто за 6 місяців.

Згідно з ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних за період з 01.05.2011р. по 24.11.2011р., погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що 3% річних підлягають стягненню в сумі 5 119,78 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, скаржник, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2012р. у справі № 9/162-11 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 9/162-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Корсакова Г.В.