Постанова

від 26.07.2012 по справі 9/162-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2012 р. Справа № 9/162-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Коноваленко І.М. -дов. від 03.01.12, відповідача: Черевик Ю.В. -дов. від 11.06.12, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.12 у справі№9/162-11 за позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" простягнення 331046,38 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.07.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" 299474,40 грн. боргу, 26452,20 грн. пені, 5119,78 грн. 3% річних. В обґрунтування позову, позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати винагороди за генеральною угодою про комерційне виконання послуг із забезпечення спецтранспортом та засобами механізації №02.1.1-23.30-67 від 07.07.09. Позивач посилався на приписи статей 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.12 (суддя Сокуренко Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 299474,40 грн. боргу, 23527,20 грн. пені і 5119,78 грн. 3% річних. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з факту несплати відповідачем вартості отриманих послуг за спірною угодою. У стягненні 2925 грн. пені відмовлено через помилковість здійсненого позивачем розрахунку. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 525, 526, 549, 551, 625, 627, 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.12 (судді: Сулім В.В., Корсакова Г.В., Рєпіна Л.О.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг", яке просить судові рішення у справі скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 509, 526, 901, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Товариство вважає, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки додаткам до спірної генеральної угоди.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в яком він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу -без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.07.09 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - аеропортом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" - агентом була укладена генеральна угода №02.1.1-23.30-67 про комерційне виконання послуг з забезпечення спецтранспортом та засобами механізації. Ця угода встановлює порядок надання комплексу наземних транспортних послуг, які необхідні для авіаційної діяльності, а саме із забезпечення спецтранспортом та засобами механізації в аеропорту (послуги). Перелік послуг передбачено в Додатку №1 до цієї угоди. Умовами договору сторони передбачили сплату агентом за користування інфраструктурою аеропорту винагороди, котра обраховується в процентному відношенні до річного доходу, зазначеного агентом в звіті про фінансові результати або іншому документі згідно з чинним законодавством України на момент проведення розрахунку. Господарськими судами установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що позивачем на підставі наданого відповідачем звіту про фінансові результати за 2010 рік (форма 2) було здійснено розрахунок винагороди. Між тим, нарахована сума винагороди була сплачена відповідачем лише частково, відтак сума боргу, як установили суди, становить 299747,70 грн. (з урахування ПДВ). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" 299474,40 грн. боргу, 26452,20 грн. пені, 5119,78 грн. 3% річних. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди установили, що спірна сума винагороди була розрахована позивачем відповідно до фінансового звіту відповідача, як то передбачено спірною угодою. Установили суди і те, що відповідачем сума винагороди була сплачена лише частково, відтак сума боргу становить 299747,70 грн. (з урахування ПДВ). Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Судами установлено, що умовами договору сторони узгодили, що за прострочення оплати рахунків агент сплачує аеропорту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи установлений апеляційним господарським судом факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості послуг за користування інфраструктурою аеропорту, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача боргу, пені (у зменшеному судом розмірі) та 3% річних. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого господарськими судами та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких встановлених обставин, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.12 у справі №9/162-11 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансаерохендлінг" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова