Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а-3516/10/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року 13:00 Справа № 2а-3516/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.

при секретарі Ширшові А.А.

за участю представників

від позивача: Солодовнік О.О.

від відповідача: Благодіра Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма «Фасад»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення - рішення №000642305/0/7130 від 09.04.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма «Фасад» (далі - ТОВ ПВФ «Фасад», або позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №000642305/0/7130 від 09.04.2010 та №000642305/1 від 14.06.2010, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих та незаконних висновків, викладених в акті перевірки № 52/23-509/31707941 від 02.04.2010.

Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2012 заявив клопотання про уточнення позовних вимог, а саме в позові було допущено описку в номері податкового повідомлення-рішення №000642305/0/7130 від 09.04.2010, замість повідомлення-рішення №0000642305/0/7130 від 09.04.2010 та зауважив про помилковість зазначення, як предмету оскарження податкового повідомлення-рішення №000642305/1 від 14.06.2010, в цій частині просив не розглядати. З урахуванням уточнень позов підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та письмових пояснень.

Заяву про уточнення позовних вимог, з урахуванням позиції відповідача, судом прийнято.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

В судовому засіданні 23.04.2012 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне:

У період з 29.03.2010 по 02.04.2010 Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі наказу від 29.03.2010 №247, було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-виробнича фірма «Фасад», з питань дотримання вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Преста Гранд» за період з 01.01.2007 по 30.06.2009.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №52/23-509/31707941 від 02.04.2010 року в якому, зокрема, зроблено висновок про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 пп. 4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся на загальну суму 39193 грн., в т.ч. по періодах ( за другий квартал 2008 на 39193 грн., за півріччя 2008 - 39193 грн., 9 місяців 2008 - 39193 грн., 2008 - 39193 грн.).

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №№0000642305/0/7130 від 09.04.2010, яким ТОВ ПВФ «Фасад» було визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток всього на суму 58789,50 грн. (в т.ч за основним платежем 39193 грн., та застосовані штрафні (фінансові санкції) у розмірі 19596,50 грн.).

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ ПВФ «Фасад» звернулося з первинною скаргою до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень.

10.06.2010 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято рішення № 13372/10/25-27 про результати розгляду первинної скарги, якою оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга товариства без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 09.04.2010 № 0000642305/0/7130 ТОВ ПВФ «Фасад» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом в розділі 3.1.2 «Валові витрати» встановлено, що ТОВ ПВФ «Фасад» в порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.01.2007 по 30.06.2009 по взаємовідносинам з ТОВ «Преста Гранд», завищення валових витрат при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Преста Гранд» за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р. на загальну суму 156774 грн., в т. ч. по періодах півріччя 2008 у сумі156774 грн., 3 квартал 2008 у сумі 156774 грн., 2008 сумі 156774 грн. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку ї прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських відносин ТОВ «Преста Гранд» за період з 01.01.2007 по 30.06.2009 встановлено: 1) Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємств «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період 01.01.2007 по 30.06.2009 у загальній сумі 10724887 грн. встановлено, що ТОВ ПВФ «Фасад», здійснювало операції з придбання товару, робіт, послуг з реконструкцій будівель та складів.

За результатами проведеної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Преста Гранд» за квартал 2007, півріччя 2007, 3 квартали 2007, 2007 , 1 квартал 2008, півріччя 2008, квартали 2008, 2008, за 1 квартал 2009, півріччя 2009 в сумі 188429 грн., на підставі надані до перевірки первинних документів: довідок вартості виконаних підрядних робіт, платіжних доручень перелік яких наведено у додатку №3 до акту перевірки, встановлено завищення задекларовані суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій «Витрати на придбання товарів (робі послуг), крім визначених у 04.11», на загальну суму 156774 грн., в т.ч. по періодах: Півріччя 2008 у сумі 156774 грн.; 3 квартал 2008 у сумі 156774 грн.; 2008 у сумі 156774 грн. Проведеною перевіркою задекларованого показника встановлено, що підприємством ТОВ ПВФ «Фасад» в порушення вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 (із змінами та доповненнями); п.п.5.2.1 п.5.2, абзацу 4 п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/9 ВР, із змінами та доповненнями до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати за період: - 01.01.2007 по 30.06.2009 у сумі 156774 грн.

Податкова інспекція зазначає, що в ході перевірки на підставі платіжних та банківські документів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, встановлено що ТОВ ПВФ «Фасад» здійснювало операції з придбання послуг з реконструкцій будівель та складів, виконавцем за яки» зазначено ТОВ «Преста Гранд» в сумі 153371,60 грн. (без урахування ПДВ).

Таких висновків податковий орган дійшов з тих підстав, що позивачем за перевіряємий період безпідставно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту по операціям з придбання робіт з реконструкції будівель та складів, виконавцем за якими визначено ТОВ «Преста Гранд». Позиція ДПІ, у спірних правовідносинах, ґрунтується на тому, що угода, яка укладена між позивачем та ТОВ «Преста Гранд» є нікчемною, оскільки засновників ТОВ «Преста Гранд» притягнуто до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.04.2010 №0000652305/0 про донарахування податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у сумі 46011,00 грн., у тому числі за основним платежем 30674,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15337,00 грн.

Однак, суд не погоджується із висновками податкового органу з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом було встановлено, що ТОВ ПВФ «Фасад», здійснювало операції з придбання послуг з реконструкції будівель та складів, виконавцем за яким зазначено ТОВ «Преста Гранд» в сумі 153371,60 грн.( без урахування ПДВ) на підставі платіжних та банківських документів, довідок про вартість виконаних підрядних робіт. Оплата здійснювалась відповідно до платіжних доручень та банківських виписок, які були надані перевіряючим на перевірку. Станом на 30.06.2009 року дебіторська та кредиторська заборгованість по рахунках ТОВ ПВФ «Фасад» з ТОВ «Преста Гранд» відсутня.

На момент віднесення до складу валових витрат, витрати підтверджуються відповідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства та які ані постановою від 10.06.2009 року, ані будь - якими іншими рішеннями суду визнані недійсними не були.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства, витрати в сумі 156774 грн. за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року.

В акті перевірки зазначено про постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2009 року по кримінальній справі №1-528/2009р. Відповідно постанови Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя розглянута у попередньому судовому засіданні кримінальна справа по обвинуваченню, ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_5), за ст. 28 ч. 3 - 205 ч. 2, 28 ч. 3 - ст. 366 Кримінального кодексу України.

Судом було встановлено, що зазначені особи звинувачуються в тому, що вони, діючи у складі організованої злочинної групи, в період з 07.11.2006 року до 19.11.2008 року заснували фіктивні підприємства ТОВ «Енжел Графікс», ТОВ «Делі Консалт», ТОВ «Преста Гранд», ТОВ «Налєстра», провели за допомогою вказаних підприємств, використовуючи також незаконну діяльність підприємств-контрагентів, операції по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку, відхилилися від сплати податків, унаслідок чого до державного бюджету, згідно висновку судово-економічної експертизи, не надійшло податку на додану вартість на загальну суму 9 589 512,29 грн., що в 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є крупним збитком, заподіяним державі.

Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя постановлено рішення про припинення провадження у справі по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по ст. 28 ч. 3- 205 ч. 2, 28 ч. 3- ст. 366 КК України у зв'язку з амністією.

Посилання податкового органу на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009, суд не приймає до уваги з тих підстав, що вказаним судовим рішенням не встановлено факту ведення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Преста Гранд» з метою ухилення від сплати податків або ведення фіктивної господарської діяльності. Вказані доводи відповідача є лише припущенням, на яких не може ґрунтуватися рішення про донарахування податкових зобов'язань.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Як зазначено в Акті перевірки, доказом вини у формі умислу на вчинення господарських зобов'язань з метою ухилення від сплати податків, є постанова Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2009.

Натомість, вказаною постановою не встановлено вини посадових осіб ТОВ ПВФ «Фасад» в укладені правочину, який порушує публічний порядок. Не встановлює вказана постанова і вини ТОВ «Преста Гранд» на укладення нікчемного правочину з ТОВ ПВФ «Фасад», оскільки: по-перше, вказана постанова суду взагалі не стосується взаємовідносин між ТОВ ПВФ «Фасад» та ТОВ «Преста Гранд», по-друге, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законом порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тобто, лише обвинувальний вирок суду може свідчити про скоєння засновниками ТОВ «Преста Гранд» злочину, який полягає у фіктивному підприємництві. Як зазначено вище, вироку суду у спірному випадку не існує, а постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2009 у справі №1-528/2009 провадження у кримінальній справі припинено у зв'язку із застосуванням акту амністії.

Таким чином, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тобто угоди яка порушує публічний порядок.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку ТОВ ПВФ «Фасад» діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які міг допускати його постачальник, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди.

Крім цього, встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Преста Гранд» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп..7.2.6 названого вище Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ТОВ «Преста Гранд» податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості послуг, до складу податкового кредиту.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість", відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії інших платників податків.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також слід зазначити, що платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Цей же підхід до вирішення податкових конфліктів відображений у судових рішеннях Європейського суду. У рішенні в справі «Інтерсплав» проти України» абсолютно однозначно визначено, що платника податків може бути притягнено до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня залученість у ці зловживання. Окрім того така правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України №21-43а-10 від 10.12.2010р., від 31.01.2011р., №21-38а-10 від 17.12.2010р.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000642305/0/7130 від 09.04.2010 року прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасад» (код ЄДРПОУ 31707941) судовий збір в розмірі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 15 травня 2012 року.

Суддя (підпис) М.С. Лазаренко