Постанова

від 16.05.2012 по справі 19/137

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2012 р. Справа № 19/137 Доповідач -суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.- головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних

захворювань України у м. Маріуполі

Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від 30.01.2012 року

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року

у справі № 19/137

господарського суду Донецької області

за позовом Управління міського майна

Маріупольської міської ради

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних

захворювань України у м. Маріуполі

Донецької області

про стягнення неустойки в розмірі 6 033,82 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року Управління міського майна Маріупольської міської ради звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати у сумі 6 033,82 грн. за період з серпня 2010 року по жовтень 2011 року у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди приміщення №4785-Ж від 01.03.2007 року щодо своєчасного повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2012 року (суддя Попков Д.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року (судді: Скакун О.А., Колядко Т.М., Принцевська Н.М.), позов задоволено повністю, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради 6033,82 грн. неустойки в розмірі подвійної орендної плати та 188,20 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 01.03.2007 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір на оренду нежилого приміщення (будівлі), що знаходиться в комунальній власності міста Маріуполя № 4785-Ж, згідно якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Зеленського, 27-А, загальною площею 130,48 кв.м., для використання під відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Жовтневого району м. Маріуполь.

Згідно розділу 4 договору на відповідача покладено грошові зобов'язання з перерахування орендної плати, яка визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради. Орендар сплачує орендну плату за перший місяць у розмірі 106,08 грн., з урахування 0,81 грн. за 1 кв.м. (рішенням Маріупольської міської ради від 27.01.2007р. встановлена пільгова орендна плата) та перераховує її на рахунок отримувача не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції (п.4.2.).

Відповідно до п. 4.3. договору оренди плата проводиться щомісячно, на підставі рахунку на оплату, виданого з 11 по 19 число кожного місяця.

Розділом 7 договору сторони зазначили строк дії договору з 01.03.2007 р. по 01.03.2008 р. (п.7.1.), встановивши у п. 7.5. можливість його автоматичної пролонгації на той же строк і на тих же умовах у разі відсутності заяви сторони про його припинення або зміну умов протягом 1 місяця після закінчення строку. Водночас, закінчення строку оренди віднесено до однієї з підстав його припинення (п. 7.7. договору).

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2009 р. у справі № 24/118пн, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанцією, задоволено позовні вимоги Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області про зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення у зв'язку з закінченням 01.03.2008р. строку дії вищевказаного договору оренди.

На виконання цього рішення позивачем подано заяву № 03-4/3478 від 26.12.2011 р. до відділу державної виконавчої служби про примусове виконання рішення, оскільки орендарем не повернуто об'єкт оренди та він продовжує займати спірне приміщення.

Предметом даного позову є стягнення неустойки у розмірі 6 033,82 грн. за період з серпня 2010р. по жовтень 2011р. на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення договору оренди від 01.03.2007 року №4785-Ж.

Згідно cтатті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 763 цього ж Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1. ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі. Аналогічні норми щодо обов"язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна".

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної орендної плати, господарські суди першої й апеляційної інстанцій вірно встановили факт припинення дії договору оренди 01.03.2008 року та правильно застосували вищевказані норми закону. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неналежне виконання орендарем свого обов'язку щодо повернення об'єкту оренди орендодавцю шляхом своєчасного підписання акта приймання -передачі у зв'язку з припиненням дії договору найму.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Враховуючи, що строк дії договору оренди закінчився 01.03.2008 року, суди правильно зазначили про відповідальність відповідача у вигляді сплати на користь позивача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договору за період з серпня 2010р. по жовтень 2011р. в розмірі 6 033,82 грн., передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України.

При цьому, судом першої інстанції враховано рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2010 року, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. у справі №44/26, яким стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування майна від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Маріуполі на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради неустойку за прострочення повернення об'єкту оренди за цим договором у розмірі 9 279,08 грн. за період з квітня 2008р. по липень 2010р.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на невиконання відповідачем обов"язку, встановленого п. 2.3, п.п. "к" п. 3.2 договору щодо повернення обумовлених договором № 4785-Ж від 01.03.2007 р. приміщень, висновки судів попередніх інстанцій про обгрунтованість позовних вимог та стягнення неустойки за користування майном після припинення договору є підставними.

Доводи касаційної скарги щодо перебування спірного приміщення у непридатному для використання стані, що унеможливлює його використання та, як наслідок, відсутність підстав для застосування до скаржника вимог частини 2 статті 785 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційним судом вказані доводи перевірені, надано їм оцінку та відхилено з наведенням правового обґрунтування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами першої й апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняті рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року у справі № 19/137 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.А. Подоляк