Рішення

від 10.05.2012 по справі 5017/518/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2012 р.Справа № 5017/518/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

при секретарі Стачук Т.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. довір. №3-05-18/99 від 17.01.12.;

від відповідача: Погребняк О.Г., директор,

від третьої особи Хайло М.В.: не з'явився;

від третьої особи „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" : ОСОБА_4, довір. № 012/11 від 20.03.2012р.

розглянув справу за позовом: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Ампаро ЛТД"

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: арбітражного керуючого Хайло Миколи Володимировича

та третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів"

про стягнення 22 055,02 грн.

Справа розглядалась більш тривалий строк за клопотанням сторони в порядку ст. 69 ГПК України.

Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний" звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Ампаро ЛТД" про стягнення 22055,02 грн. , в тому числі 18120,00 грн. сума збитків понесених за договором №СД/УП-189 про надання юридичних послуг, 220,42 грн. -3% річних, 90,60 грн. -інфляційне збільшення суми боргу, 3 624,00 грн. -штрафні санкції, посилаючись на договір №СД/УП-189 від 16.06.2011р., рахунок-фактуру від 17.08.2011р., платіжне доручення №5809 від 25.08.2011р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2012р. порушено провадження у справі №5017/518/2012 за позовом Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Ампаро ЛТД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: арбітражного керуючого Хайло Миколи Володимировича, про стягнення 22 055,02 грн.

Ухвалою суду від 19.03.12р було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Заперечував щодо залучення іншого відповідача у справі - Хайло М.В.

Представник відповідача проти позову заперечував, згідно відзиву на позовну заяву, пояснивши, що відповідачем за період з 18.08.2011р. по 17.09.2011р. виконувались роботи згідно умов договору № СД/УП-189 від 16.06.2011р. та роботи прийняті замовником арбітражним керуючим Хайло М.В. і оплачені позивачем. Акт здавання-приймання наданих послуг в серпні-вересні 2011р. від 17.09.2011р. та додаток до акту виконаних робіт від 17.09.2011р. „Звіт про надані послуги у серпні-вересні 2011р. згідно з договором № СД/УП-189 від 16.06.2011р." були підписані виконавцем та замовником, яким є арбітражний керуючий Хайло М.В., і були направлені позивачу, який не підписав акт, оскільки був незадоволений затвердженим реєстром вимог кредиторів боржника ДП „Чоразморшлях". Заперечував щодо залучення до участі у справі іншого відповідача - Хайло М.В.

Представник третьої особи - Державного підприємства "Чоразморшлях" підтримав позовні вимоги. Пояснив, що укладати договір про надання юридичних послуг розпорядником майна Хайло М.В. не було неохідності, оскільки у боржника працювало три юристи. Також зазначив, що у боржника були кошти для оплати послуг. Чому було укладено договір із позивачем, який повинен відшкодувати витрати за юридичні послуги, надані відповідачем за замовленням розпорядника майна незрозуміло. Розпорядник майна не надсилав сформовані завдання для відповідача позивачу згідно умов договору. Також відповідач не надав доказів, які б підтверджували надання послуг, а саме, акт виконаних робіт, який мав би бути підписаний і позивачем згідно умов договору.

Третя особа - розпорядник майна Хайло М.В. в засідання суду не з'явився, надіслав відзив, в якому просить відмовити в позові, посилаючись на те, що послуги були надані відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Ампаро ЛТД" ( виконавцем ), Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний" ( кредитор ) та арбітражним керуючим Хайло Миколою Володимировичем ( замовником ) було укладено договір №СД/УП-189 про надання юридичних послуг, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по наданню юридичних послуг щодо представництва, експертних, консультаційних послуг та юридичного супроводження завдань замовника інтересів кредиторів у процедурі банкрутства ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів".

Відповідно до п.1.1 договору враховуючи факт відсутності у боржника коштів для оплати послуг залучених спеціалізованих організацій, юридичні послуги, які необхідні для встановлення розміру заборгованості перед кредиторами, у тому числі поточної, ініціюючий процедуру банкрутства боржника кредитор ДП „МТП „Южний" ( кредитор ) бере на себе за цим договором витрати по оплаті послуг виконавця.

Завдання для виконавця формує розпорядник майна (замовник) з повідомленням кредитора.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що виконавець зобов'язується виконувати заявки та доручення замовника.

Згідно пункту 2.3. договору замовник зобов'язується вчасно оплачувати послуги виконавця у розмірі та терміни, передбачені розділом 3 даного договору.

Вартість послуг виконавця становить 18120 грн. в місяць. Виконавець щомісяця не пізніше двадцятого числа поточного місяця виставляє рахунок на оплату своїх послуг, а кредитор зобов'язаний оплатити рахунок не пізніше десяти днів з моменту його одержання (п.3.2. договору ).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що сторони складають акт про приймання-передання фактично наданих послуг.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання ( ст. 901 ЦК України ).

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, з врахуванням вимог ст.ст.901, 903 ЦК України та договору №СД/УП-189 від 16.06.11. оплату послуг відповідачеві повинен був би здійснювати арбітражний керуючий Хайло М.В., оскільки замовником юридичних послуг за зазначеним договором був останній.

При цьому, як суд зазначав вище, згідно п. 2.3 договору, замовник - арбітражний керуючий Хайло М.В. зобов'язувався вчасно оплачувати послуги виконавця у розмірі та в терміни, передбачені договором.

Але відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ампаро ЛТД" 17.08.2011р. було виставлено рахунок позивачу - Державному підприємству "Морський торговельний порт "Южний" на оплату юридичних послуг (серпень-вересень) по договору про надання юридичних послуг №СД/УП-189 від 16.06.2011р. в сумі 18120,00 грн., який був сплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №5809 від 25.09.2011р.

Слід зазначити, що сторони в засіданні суду не погодились на залучення до участі у справу іншого відповідача.

Як свідчать матеріали справи, ні відповідачем, ні арбітражним керуючим Хайло М.В. не надано належних доказів, які б підтверджували належне виконання умов договору №СД/УП-189 від 16.06.11., а саме: не надано доказів, які б підтверджували повідомлення кредитора (позивача) про сформовані завдання для виконавця, а також акту виконаних робіт відповідачем впродовж серпня - вересня 2011 року, підписаних уповноваженими представниками сторін договору, зокрема, представником позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу положень ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків

Враховуючи те, що позивачем були оплачені послуги відповідача на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату послуг за договором, що підтверджується платіжним дорученням №5809 від 25.09.2011р., у відповідача виник обов'язок надати докази, що підтверджують належне виконання умов договору, а саме: акт про приймання-передачу фактично наданих послуг позивачу, тобто підписаний представниками сторін згідно п.3.3. договору та докази, що підтверджують повідомлення позивача про сформовані завдання впродовж сепня - вересня 2011 року для відповідача

Але відповідачем не надано зазначених доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язання за договором №СД/УП-189 від 16.06.2011р.

Слід зазначити, що порушенням зобов'язання є такі дії чи бездіяльність сторони через які зобов'язання не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з приписів ст. 906 Цивільного кодексу України за невиконання умов договору про надання послуг встановлена відповідальність виконавця у вигляді відшкодування завданих замовнику збитків.

А отже, через невиконання відповідачем умов договору №СД/УП-189 від 16.06.2011р. позивач поніс збитки в сумі 18120,00 грн., у вигляді коштів перерахованих відповідачу, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" в частині стягнення з відповідача 18120,00 грн. збитків є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з наступних підстав.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що міст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, умовами договору №СД/УП-189 від 16.06.2011р. встановлено, що сторони за результатами виконаних виконавцем ( відповідачем ) робіт щомісяця складають акт про приймання-передання фактично наданих послуг ( п.3.3. договору ). Отже, сторонами в договорі передбачено документальне підтвердження виконання робіт виконавцем (відповідачем ) не тільки замовником, але й кредитором (позивачем).

Проте, наданий відповідачем акт здавання-приймання наданих послуг в серпні-вересні 2011 року згідно договору №СД/УП-189 від 16.06.2011р. не підписаний позивачем, а отже зазначений акт не може бути належним доказом надання послуг відповідачем згідно умов договору №СД/УП-189 від 16.06.2011р.

Будь-яких інших належних доказів, в підтвердження надання послуг відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач належних доказів, в підтвердження виконання умов договору №СД/УП-189 від 16.06.2011р.не надав, позовні вимоги не спростував.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині стягнення з відповідача 18120,00 грн. збитків.

При цьому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 220,42 грн. -3% річних, 90,60 грн. -інфляційного збільшення суми боргу, 3 624,00 грн. -штрафних санкцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції передбачено за порушення грошового зобов'язання.

За умовами договору №СД/УП-189 від 16.06.2011р у відповідача не було грошового зобов'язання, бо відповідач зобов'язався надати юридичні послуги, а не сплатити кошти.

Дійсно, згідно ч.2 ст.231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції засосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Проте, предметом спору у цій справі є стягнення збитків за ненадані послуги, а не за неякісно надані послуги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18120,00грн. збитків та відмовляє в позові в частині стягнення 220,42грн. - 3% річних, 90,60грн. - інфляційних та 3622,00грн. штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Ампаро ЛТД", 65114, м.Одеса, вул. Тополина, 14/1 А, р/р 26007222857000 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 36289972 на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", 65481, м. Южне, Одеська область, р/р 26001002493901 у філії "Одеське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 328823, код ЄДПРОУ 04704790:

- 18120,00грн. - збитків,

- 1322,34грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 220,42грн. - 3% річних, 90,60грн. - інфляційних та 3622,00грн. - штрафних санкцій.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14 травня 2012 року

Суддя Брагіна Я.В.

Копію рішення надіслати:

1. ДП „Морський торговельний порт „Южний" ( 65481, Одеська обл., м. Южне );

2. ТОВ „Юридична фірма „Ампаро ЛТД" ( 65114, м. Одеса, вул. Тополина, 14/1А);

3. Арбітражному керуючому Хайло М.В. ( АДРЕСА_1 );

4. ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" (68000, м. Іллічівськ, вул. Судноремонтна, 35 ).