Постанова

від 17.05.2012 по справі 19/144пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2012 р. справа №19/144пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Приходько І.В. при секретарі судового засідання Смелянцевій К.О. за участю представників: від позивача:ОСОБА_5 -довір. від відповідача 1:ОСОБА_6 -довір. від відповідача 2:ОСОБА_7 -довір. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуМиронівської селищної ради м.Дебальцеве Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 21.02.2012р. по справі№ 19/144пд (суддя Попков Д.О.) за позовомМиронівської селищної ради м.Дебальцеве Донецької області до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 смт. Миронівський м. Дебальцеве Донецької області 2. Миронівського селищного палацу культури смт. Миронівський м.Дебальцеве Донецької області про визнання недійсними договору №1 від 30.06.2007р. та додаткової угоди №1 від 30.06.2007р. до нього, укладених між відповідачами, на майбутнє; зобов'язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 відкритий літній танцювальний майданчик площею 294, 8 кв.м з будівлею естради площею забудови 33, 56 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В С Т А Н О В И В:

Миронівська селищна рада, м. Дебальцеве Донецької області звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_8 смт.Миронівський Донецької області та Миронівського селищного палацу культури м. Дебальцеве Донецької області про визнання недійсними договору №1 від 30.06.2007р. та додаткової угоди №1 від 30.06.2007р. до нього, укладених між відповідачами, на майбутнє; зобов'язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 відкритий літній танцювальний майданчик площею 294, 8 кв.м з будівлею естради площею забудови 33, 56 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що спірний договір №1 від 30.06.2007р. укладений відносно комунального майна всупереч вимог ст. 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»через його укладення без проведення конкурсу.

Відповідачі у судовому засіданні від 21.02.2012р. просили застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Господарський суд Донецької області рішенням від 21.02.2012р. у справі №19/144пд відмовив у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачами, при цьому судом встановлено, що позивачем не наведено доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.

Миронівська селищна рада м.Дебальцеве Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №19/144пд скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що судом неправильно застосований строк позовної давності, оскільки фактично додатковою угодою спірний договір не продовжувався на новий строк, а до нього фактично внесені зміни згідно яких його укладено на новий термін, якій складає три роки, а саме: додатковою угодою без дати до договору оренди № 1 від 30.06.2007року до п.10.1 розділу 10 внесено зміни «Цей договір укладено строком на два роки, що діє з 20.06.2010року до 10.06.2013року», і тому заявник скарги вважає, що початок дії договору визначений з 20.06.2010року.

Крім того, заявник скарги вважає, що відповідне рішення органу уповноваженого управляти комунальним майном (Миронівська селищна рада), щодо укладення договору на новий термін не приймалось, що суперечить приписам ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на підставі якої договір укладається на підставі рішення органу, уповноваженого управляти, зокрема, комунальним майном та ст.72 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», згідно з якою у 2010році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Відповідач 1 надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №19/144пд без змін. У судовому засіданні відповідач 1 підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, доданих до відзиву на апеляційну скаргу, яке колегією суддів апеляційної інстанції не задоволено, оскільки додані копії документів не є належними та допустимими доказами в розумінні статтей 33-36 Господарського процесуального кодексу України і повертаються відповідачу 1.

Відповідач 2 відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Миронівським селищним Палацом культури (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (орендар) 30.06.2007р. укладено договір оренди №1, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс відкритий літній танцювальний майданчик площею 294,8 кв.м. з будівлею естради площею забудови 33,56 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Миронівського селищного Палацу культури, вартість якого відповідно до експертної оцінки від 31.03.2007р. складає 16650 грн., для розміщення підприємства громадського харчування, строком до 20.06.2010р.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 вищевказаного договору орендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання договору та акта приймання-передачі, а передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.

Відповідно до п. 10.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах.

Наявний в матеріалах справи, схвалений сторонами акт приймання-передачі (а.с.10) свідчить, що 30.06.2007р. об'єкт оренди був переданий орендарю.

Орендоване майно відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.01.2009р. (а.с.13) перебуває у комунальної власності Миронівській селищної ради.

Додатковою угодою (а.с.12) сторони продовжили строк дії договору до 10.06.2013р.

Миронівська селищна рада рішенням № V/22-2 від 11.12.2007р. (а.с.37) затвердила Положення про проведення конкурсу на право укладання договору оренди комунального майна територіальної громади смт. Миронівський (а.с.а.с.8-41), яке в подальшому приймалося в новій редакції від 14.10.2009р. (а.с.а.с.43-48) згідно рішення Миронівської селищної ради № V/49-1 від 14.10.2009р. (а.с.42).

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як правильно встановлено господарським судом позивачем обґрунтовується приналежністю об'єкту оренди до комунальної власності, здійснення функцій з управління якою за змістом ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»віднесено саме до компетенції позивача - селищної ради.

В п.19 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 визначено, що згідно з частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

Тобто, зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Частина друга статті 236 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 Цивільного кодексу України.

Згідно абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З наведеного слідує, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому, тобто визнавати недійсним спірний договір може бути лише на дату його укладання.

Частиною 1 ст.118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в редакції, що діяла на момент укладання спірного договору, передбачена можливість передачі в оренду комунального майна у 2007р. виключно на конкурсних засадах.

Відповідно до абз. 2 ч.7 ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»саме на органи місцевого самоврядування покладений обов'язок із встановлення порядку проведення конкурсу на укладання договору оренди об'єктів комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи на дату укладання спірного договору встановлення порядку проведення конкурсу на укладання договору оренди об'єктів комунальної власності проведено не було, тоді як відповідний порядок був затверджений лише після укладання спірного договору.

За поясненнями представника позивач бюджет селищної громади за змістом п.3.4. спірного договору є одержувачем частини орендної плати, що свідчить про обізнаність Миронівської селищної ради стосовно існування спірного договору з моменту його укладання.

Згідно з ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Беручи до уваги відсутність зауважень позивача та орендодавця до відповідача в частині повноти і своєчасності внесення орендних платежів, суд, враховуючи пояснення представника Позивача, надані у судовому засіданні, вважає, що про існування означеного договору Миронівська селищна рада могла довідатися згідно п. 3.4. договору 25.07.2007р. кінцева дата належного вчинення першого орендного платежу.

Оскільки діюче законодавство не передбачає вилучення із вказаного вище загального строку позовної давності для оспорювання законності спірного договору, остільки суд вважає, що саме по 25.07.2010р. включно позивач мав можливість у розумінні ст. 256 Цивільного кодексу України звернутися до суду з розглядуваним позовом. Між тим, позовну заяву було подано лише 07.12.2011р. із пропуском строку на звернення понад одного року, що в контексті зробленої відповідачами заяви про застосування наслідків пропуску згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови від позову, адже вмотивованого клопотання про відновлення строку із обґрунтуванням існування поважних причин, які б завадили своєчасному зверненню до суду, позивачем не заявлено, а пояснення його представника у судовому засіданні щодо обумовлення строку подання до суду зміною селищного голови до уваги не приймається, оскільки це не впливає на спроможність Миронівської селищної ради як юридичної особи здійснювати свої права на судовий захист.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України застосування реституційних наслідків вимагає попереднього визнання договору недійсним, або наявності прямого застереження в законі про його нікчемність, відмова у задоволені позовної вимог про визнання спірного договору з додатковими угодами недійсним зумовлює і відмову у задоволенні вимоги про зобов'язання Відповідача 1 повернути Відповідачеві 2 об'єкт оренди.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне наголосити Позивачеві на тому, що друга позовна вимоги про повернення майна фактично заявлена на користь Відповідача 2, тоді як діюче законодавство не передбачає у органу місцевого самоврядування права звертатися у розглядуваному випадку до суду в інтересах комунальної установи, що як юридична особа, самостійно здійснює представництво і захист своїх інтересів у суді, що відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Спірний договір укладено в письмовій формі та в порядку, передбаченому законодавством України.

Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін. Крім того, посилаючись на фактичне продовження дії договору позивач не врахував позицію Верховного Суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9, відповідно до якої оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №19/144пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Миронівської селищної ради м.Дебальцеве Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №19/144пд залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

І.В. Приходько

Надруковано 6 прим:

1. Позивачу;

2-3. Відповідачам 1, 2;

4. У справу;

5. ДАГС;

6. ГСДО