Рішення

від 10.05.2012 по справі 5026/2461/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року Справа № 16/5026/2461/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від прокуратури, на стороні позивача: Ситник Т.А.

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю у справі;

від 1-го відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;

від 2-го відповідача: ОСОБА_4- за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом регіонального відділення фонду державного майна України по Черкаській області до приватного підприємства "Ньютон-Трейд" та до відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання частково недійсним іпотечного договору, усунення перешкод у здійсненні права власності та за зустрічним позовом

У тексті рішення сторони визначені як за первісними позовними вимогами.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов з вимогами про:

- визнання недійсним іпотечного договору № 7208Z5, р. № 758 від 08.02.2008 року, укладеного між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та приватним підприємством "Ньютон-Трейд", в частині внесення до об'єктів обтяження нерухомого державного майна - будівлю колишньої їдальні з підвалом ( літ. Б.б,) за адресою: вул. Хоменка, 15, м. Черкаси;

- внесення змін до Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. А, ідентифікаційний код 25287988), шляхом вилучення в запису № 6559039 від 08.02.2008 р. 18:16; об'єкта обтяження: їдальня з підвалом Б,б, номер за РПВН: 647476, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хоменка, 15;

- внесення змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України ( 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. А, ідентифікаційний код 25287988), шляхом вилучення запису від 08.02.2008 р., зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_5 ( 18002, АДРЕСА_1) на підставі іпотечного договору № 7208Z5, р.№758 від 08.02.2008 р., об'єкта обтяження: їдальня з підвалом Б, б, номер за РПВН: 647476, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хоменка, 15.

Заявою від 11.04.2012 року позивач свої вимоги уточнив та просить суд зобов'язати саме другого відповідача подати приватному нотаріусу ОСОБА_5 необхідні заяви та повідомлення про виключення із Державних реєстрів записів про обтяження вимогами банку приміщення їдальні, щоб таким чином були усунуті перешкоди для позивача у здійсненні ним права власності на майно.

На заперечення проти позову відповідачем подано зустрічний позов (а.с. 3 том 2) про визнання права власності на нерухоме майно - їдальня з підвалом (літ. Б, б) за адресою м. Черкаси, вул. Хоменка, 15 з мотивів, що дане майно попередники відповідача отримали в процесі приватизації державного майна безоплатно, відповідач правомірно користується ним і передав в іпотеку банку за своїми кредитними зобов'язаннями, як власник.

В ході розгляду справи сторони просили свої позовні вимоги задовольнити, а проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечили через їх недоведеність і безпідставність. Прокурор підтримує первісний позов повністю.

2-й відповідач (банк) проти первісного позову заперечує повністю та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки іпотечний договір № 7208Z5, р.№ 758 від 08.02.2008 року (із додатковими угодами), укладений між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та приватним підприємством "Ньютон-Трейд" повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, на момент його укладення у боржника були всі належні документи для підтвердження права власності на предмет іпотеки, а при переході права власності на майно, обтяження зберігає свою силу. Відповідач 2 також вважає, що не зобов'язаний вживати заходи щодо виключення записів із Державних реєстрів, оскільки позивач сам може надати нотаріусу судове рішення із визнанням частково недійсним іпотечного договору.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що первісний позов підлягає до повного задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач вказує наступне:

Перший відповідач по справі ПП "Ньютон-Трейд" є правонаступником Колективного підприємства "Текстиль", яке було утворено в процесі приватизації Державного підприємства "Укропттекстильторг" об'єднанням орендарів. В ході приватизації даного підприємства, до його статутного фонду не ввійшли об'єкти соціально-побутового призначення, зокрема, і їдальня по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси. Даний об'єкт було передано на баланс приватизованого підприємства до часу вирішення питання про подальшу передачу цього майна до комунальної власності територіальної громади. Дані обставини вже встановлені постановою Соснівськго р-ного суду м. Черкаси від 14.05.2009 року ( а.с. 9-10) і слугували підставою для скасування рішення Черкаської міської ради про оформлення за відповідачем 1 права власності на об'єкт їдальні.

За доводами позивача, вказана їдальня по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси ніколи не вибувала із державної власності, що засвідчується і даними витягу із реєстру державного майна станом на 24.03.2011 року ( а.с. 11) і в даний час позивач вже переоформив на себе і зареєстрував у ЧООБТІ право власності на це майно (а.с. 12-13 том 1).

Спір між сторонами виник з тієї причини, що перший відповідач - ПП "Ньютон-Трейд" на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 01.10.2004 року № 1389 (а.с. 32) оформив на себе право власності на їдальню по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси, зареєстрував його у БТІ та передав в іпотеку відповідачу 2 для забезпечення виконання своїх кредитних зобов'язань (а.с. 33-34). Позивач вважає, що його права власника знаходяться під загрозою порушення, оскільки на їдальню може бути звернуто стягнення за боргами відповідача 1.

З наявних у справі документів вбачається, що за позовом Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області до виконавчого комітету Черкаської міської ради постановою Соснівського р-ного суду м. Черкаси у справі № 2а-193/09 від 14.05.2009 року (а.с. 9-10 том 1) було визнано нечинним із дати прийняття та скасовано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.07.2002 року № 426 в частині оформлення права власності на приміщення їдальні (літ. Б,б) по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси за Черкаським колективним підприємством "Текстиль" та визнано нечинним і скасовано рішення від 01.10.2004 року № 1389 в частині дозволу оформити право власності на приміщення їдальні (літ. Б,б) по вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси за Приватним підприємством "Ньютон-Трейд". Постанову обґрунтовано тим, що їдальня не була викуплена в ході приватизації майна державного підприємства і перебувала лише на балансі створеного КП "Текстиль", правонаступником якого став відповідач 1. Постанова Соснівського р-ного суду м. Черкаси у справі № 2а-193/09 від 14.05.2009 року набрала законної сили (а.с. 69-72 том 1).

Позивач оформив на себе свідоцтво про право власності на нерухоме майно на нежитлову будівлю колишньої їдальні з підвалом та прибудовою (Б,б загальна площа 125,5 кв.м.) на підставі рішення виконкому Черкаської міської ради від 31.05.2011 року № 743 (а.с. 12,13).

Наказом ФДМУ від 15.07.2010 року приміщення їдальні включено до переліку об"єктів приватизації (а.с. 103 том 1).

Однак при наявності вищевикладених обставин, станом на сьогоднішній день залишається чинним укладений між відповідачами по справі іпотечний договір 7208Z5 від 08.02.2008 року (а.с. 36), з умовами якого відповідач 1 передав в іпотеку відповідачу 2 адміністративно-складське приміщення (А-І, а`,а) їдальню з підвалом (Б,б), вбиральню (Е), гаражі (В,Г), сарай (Д), огорожу (1-2).

Позивач просить захистити його право власності на державне майно шляхом визнання договору іпотеки частково недійсним щодо передачі під обтяження банку їдальні (Б,б) та усунути перешкоди у користуванні ним - внести зміни до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Суд вважає, що дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. При цьому, частинами 4 та 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Суд погоджується із доводами представника другого відповідача про те, що укладений між відповідачами іпотечний договір юридично має всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів, і договір за своєю формою та змістом відповідає вимогам ЗУ "Про іпотеку", а на момент укладення даного договору у відповідача 2 були також і всі належним чином оформлені документи щодо права власності на їдальню. Вини відповідача 2 в прийнятті в іпотеку майна держави, суд не вбачає.

Однак, у відповідності до ст. 1, 5 цього ж Закону, іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається із вищевикладених обставин справи, на момент укладення іпотечного договору у відповідача 1 були всі необхідні документи для оформлення іпотечного договору, які засвідчували його право власності на частину іпотечного майна - їдальню з підвалом і його право власності на це майно на той момент ніким не оспорювалося.

Однак, на момент укладення іпотечного договору, все ж існували обставини, які свідчили про те, що відповідач 1 не може вважатися законним власником їдальні (як правонаступник приватизованого підприємства) -- право власності на це ж майно у позивача законним способом не переривалося і за доводами позивача, майно продовжує залишатися у його володінні без обмеження доступу. Відповідач 1 не мав законних підстав для набуття права власності на їдальню з підвалом і саме з цієї підстави постановою Соснівського р-ного суду від 14.05.2009 року були визнані не чинними з дати прийняття та скасовані рішення виконкому про оформлення права власності на приміщення їдальні по вул. Хоменка, 15 за Черкаським колективним підприємством "Текстиль" та за його правонаступником -- Приватним підприємством "Ньютон-Трейд".

З огляду на це, першого відповідача не можна вважати законним власником їдальні з підвалом і він не мав права передавати це майно в іпотеку банку.

Суд не погоджується із доводами представника другого відповідача про те, що в даному випадку до статусу предмету іпотеки слід застосовувати положення ч. 1,2 ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" про те, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Суд тлумачить, що в даному випадку ст. 23 Закону передбачає збереження статусу предмету іпотеки за майном, (законне) право власності на яке переходить від іпотекодавця до іншої особи на передбачених законом підставах, в т.ч. і за правонаступництвом. В даному ж випадку перехід права власності від першого відповідача до позивача не мав місця - позивач лише скасував документи ПП "Ньютон-Трейд" про право власності на їдальню та підтвердив своє право власності на майно шляхом отримання свідоцтва про право власності та реєстрації в державному реєстрі з мотивів, що з власності держави їдальня ніколи законним способом не вибувала.

Як вказано вище, обставина відсутності права власності у відповідача 1 на їдальню з підвалом існувала на момент укладення іпотечного договору між відповідачами, але юридично підтверджена вона була лише постановою Соснівського р-ного суду м. Черкаси від 14.05.2009 року у справі № 2а-193/09.

В ході розгляду справи судом із представниками сторін було досліджено і документи щодо приватизації державного майна, у складі якого перебувала спірна їдальня, з яких вбачається наступне:

Організація орендарів Черкаського орендного підприємства "Укртекстильторг" уклала договір оренди від 30.09.1992 року із ФДМУ із додатковою угодою до нього № 50-0 від 30.12.1993 року ( а.с. 77 том 2).

За змістом додаткової угоди сторонами було узгоджено умови викупу державного майна та його вартість. Так, вартість цілісного майнового комплексу становить згідно акту оцінки 482 523,3 тис. крб., а сума викупу становить 501 054 тис. крб.

Пункт 5. додаткової угоди прямо передбачав, що в складі орендованого майна є об'єкти, які будуть передаватися орендарю безоплатно - будинки відпочинку в с. Сокирне та їдальня на 26 посадкових місць, які були збудовані за рахунок власних коштів підприємства.

Протоколом засідання комісії по оцінці вартості майна ОП "Укроптекстильторг" (а.с. 75 том 2) було вирішено передати колективу орендарів будинки у с. Сокирне та їдальню на 26 посадових місць безоплатно.

Однак дані документи суд розцінює лише як протокол намірів чи попередній договір між колективом орендарів та ФДМУ, оскільки фактичної реалізації наміру безоплатної передачі цього майна із власності держави у приватну власність так і не відбулося. Аргумент відповідача 1 про те, що цим доказом є сама відсутність доказів про не передачу майна безоплатно, суд відхиляє, оскільки це лише заперечення на заперечення, яке не є доказом і саме їх не створює.

У відповідності до ст. 128 ЦК УРСР, яка діяла на момент приватизації,

право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі. Законодавство про приватизацію іншого порядку набуття майна не передбачало.

При огляді судом та сторонами справи про приватизацію ОП "Укроптекстильторг", наданої позивачем та матеріалів інвентарної справи з ЧООБТІ, не було виявлено акту безоплатного приймання-передачі їдальні організацією орендарів в ході приватизації майна державного підприємства. В інвентарній справі також відсутні і документи про інвентаризацію переліку майна, яке приватизувала чи отримала безоплатно організація орендарів за 1993-1994 роки.

З акту оцінки вартості майна орендного підприємства "Укроптекстильторг" (затверджений 24.12.1993 року а.с. 109 том 1) вбачається, що вартість майна, що підлягає приватизації становить 501 054 тис. крб. (п. 21). Дана сума складається із ряд. 19 + ряд 20 (р.11-р.17 х р. 18 = 482523,3-187785,4 х 1,7 ). Ця сума вказана й у договорі купівлі-продажу майна.

У вартість продажу їдальня не входила - її вартість в сукупності із вартістю будинків у с. Сокирне виключена із розрахунків (п. 17.2 і див. ас. 111 том 1).

За доводами позивача, що не було спростовано відповідачами, за результатами приватизації було складено лише один акт передачі державного майна цілісного майнового комплексу ОП "Укропттекстильторг" від 23.03.1994 року ( а.с. 112 том 1) і в цьому акті відображена лише передача викупленого майна на суму 501 054 тис. крб, в які не входила вартість їдальні.

Акту приймання-передачі із державної у приватну власність безоплатно їдальні -- не існує. Однак лише даний акт є доказом передачі майна із власності держави у приватну власність.

За відсутності доказів передачі майна немає підстав стверджувати про перехід права власності на нього від держави до орендного підприємства. Також представник позивача слушно зауважив, що у відповідача 1 немає і актів приймання-передачі їдальні по статутних фондах між попередником та правонаступником підприємства у ланцюжку ОП "Укртекстильторг" - КП "Текстиль" - ПП "Ньютон-Трейд", що підтверджує доводи позивача про безпідставність набуття відповідачем 1 права власності на їдальню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 сам ініціював у 2010-2011 році звернення до ФДМУ щодо приватизації їдальні (а.с. 29-39 том 2), приймав у часть у перевірці Фондом держмайна об'єкту їдальні як державного майна, але потім пояснив таку свою поведінку введенням підприємства в оману (а.с. 128-132 том 1) без підтвердження доказами. Такі обставини суд тлумачить не на користь першого відповідача у справі.

Доводи першого відповідача про те, що судова практика і законодавство про приватизацію дозволяють безоплатну передачу майна соціально-культурної сфери у власність організації орендарів, суд не заперечує. Дійсно, така можливість згідно законодавства є, більш того, з матеріалів справи вбачаються і наміри ФДМУ в 1993 році передавати їдальню безоплатно, але доказів реалізації цих намірів через оформлення актів приймання-передачі - немає. Немає і доказів передачі їдальні до першого відповідача від його правонаступників у статутний фонд по передавальному балансу.

Надана першим відповідачем у справу судова практика стосується випадків, коли майно під час приватизації передавалося на певну суму і у набувача малися проблеми із визначенням конкретного переліку цього майна і чи до нього входили об'єкти соціальної сфери. Але у мотивувальних частинах рішень вказано, що існують докази передачі майна (акти), чого в даній справі немає.

Таким чином, відповідачем 1 не надано у справу достовірні докази законності переходу права власності на їдальню від держави до об"єднання орендарів в процедурі приватизації. З цих підстав права розпоряджатися об"єктом їдальні відповідач 1 не мав.

Позивач уточнював свої вимоги заявою від 11.04.2012 року ( а.с. 123 том 1) і просить зобов'язати другого відповідача, як обтяжувача майна, подати реєстратору обтяження - приватному нотаріусу повідомлення про вилучення об'єкта обтяження - їдальні з підвалом із записів в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, визначивши таким чином за даною вимогою відповідальну особу.

Суд вважає, що дану вимогу теж слід задовольнити повністю з метою забезпечення виконання судового рішення в примусовому порядку стосовно визначеного відповідача. Покладення даного зобов'язання саме на другого відповідача є логічним, оскільки банк є обтяжувачем спірного майна.

Позивач має право очікувати відновлення своїх прав (усунення перешкод в користуванні майном) саме тією особою, яка їх порушила і зобов'язання її вчинити для цього певні дії не є порушенням прав обтяжувача.

Постанова КМУ від 31 березня 2004 р. N 410 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек" передбачає можливість направлення іпотекодержателем повідомлення реєстратору для виключення записів із Державного реєстру ( п. 25,26,27).

По зустрічному позову.

Відповідач 1 просить визнати за собою право власності на їдальню з підвалом (літ. Б,б) за адресою вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси.

За матеріалами інвентаризаційної справи БТІ їдальня рахується із прибудовою, однак сторони вказують назву об'єкта так, як внесено записи у іпотечний договір.

Відповідач 1 зустрічний позов обґрунтовує тим, що спірна їдальня входила до цілісного майнового комплексу, який орендувався організацією орендарів ДП "Укроптекстильторг" . Предметом купівлі-продажу в процедурі приватизації був цілісний майновий комплекс згідно договору оренди. Після набуття права власності на об'єкт приватизації, дане майно перейшло на праві власності до відповідача 1, як до правонаступника КП "Текстиль", яке було утворено із ДП "Укропттекстильторг".

За позовними вимогами про визнання права власності на майно предметом доказування є правомірність набуття права власності на їдальню позивачем та його попередниками, від яких майно переходило до нього.

Як вказано вище, суд не заперечує, що чинне законодавство про приватизацію допускало передачу майна соціально-побутової сфери у приватну власність безоплатно, але доказом реалізації цієї спроможності є заключене у певну форму волевиявлення держави і покупця передати і прийняти майно.

Волевиявлення держави на безоплатний перехід майна у приватну власність об'єднанню орендарів у 1993-1994 роках, в даному випадку не завершилося реальною передачею майна, бо про це немає ніяких доказів.

Зі свого боку, з 1994 року попередники відповідача 1 не захистили своє право на отримання даного майна у власність з належним оформленням документів щодо переходу права власності.

Доводи відповідача 1 про те, що ФДМУ зі свого боку також десяток років не робив перевірку свого майна, не спростовує висновків суду про те, що доказів реальної передачі їдальні з державної у приватну власність -- немає.

У відповідності до норм ЦК УРСР та ЦК України, право власності виникає з моменту передачі речі (загальне правило). Таких доказів стосовно їдальні відповідач 1 у справу не надав. Оформлення права власності за відповідачем 1 рішенням виконкому Черкаської міської ради у 2004 році саме по собі не є беззаперечним доказом законного набуття права власності на майно, тим більше, що це рішення вже скасовано постановою Соснівського р-ного суду.

Суд вважає, що відповідач 1 в даний час не вправі й вимагати у Фонду державного майна України здійснити безоплатну передачу на свою користь їдальні, оскільки відповідач 1 не є безпосереднім учасником приватизації і всі строки давності для захисту своїх прав вичерпалися ще до набранням чинним ЦК України законної сили для його попередників.

На підставі викладеного, відповідач 1 не довів наявності у нього законних підстав для виникнення права власності на їдальню з підвалом, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю. Первісний позов підлягає до повного задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України за розгляд первісного позову суд покладає судові витрати на першого відповідача, як на винну особу, яка без належних правових підстав оформила на себе право власності на їдальню та передала її в іпотеку банку. З відповідача 1 на користь Державного бюджету України слід стягнути 1073,00 грн. судового збору за розгляд вимоги про визнання іпотечного договору частково недійсним та за похідну вимогу про усунення перешкод у користуванні майном через зобов'язання банку подати приватному нотаріусу спеціальні заяви, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору згідно ст. 35 ДКМУ "Про державне мито".

Судові витрати за розгляд зустрічного позову слід покласти на ПП "Ньютон-Трейд".

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним іпотечний договір від 08.02.2008 року № 7208Z5 р. № 758 (зі змінами), укладений між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним підприємством "Ньютон-Трейд" в частині внесення до предмету іпотеки нерухомого майна- будівлі їдальні з підвалом (літ. Б,б) площею 173,6 кв.м. за адресою вул. Хоменка, 15 у м. Черкаси.

Зобов'язати ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подати реєстратору обтяжень - приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) письмове повідомлення про внесення змін до Державного реєстру іпотек з метою вилучення в записі № 6559039 від 08.02.2008 р. 18:16; об'єкту обтяження: їдальня з підвалом Б,б, номер за РПВН: 647476, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хоменка, 15;

Зобов'язати ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подати реєстратору обтяжень - приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) заяву про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису від 08.02.2008 р. внесеного на підставі іпотечного договору № 7208Z5, р.№758 від 08.02.2008 р., об'єкта обтяження: їдальня з підвалом Б, б, номер за РПВН: 647476, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Хоменка, 15.

Стягнути з Приватного підприємства "Ньютон-Трейд" (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 15) на користь Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ 1073,00 грн. судового збору із зарахуванням на рахунок № 31213206783002 отримувач УДКСУ у м. Черкаси МФО 854018, код бюджетної класифікації 22030001.

3. У задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на майно - відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 11 травня 2012 року.

Суддя Н.М. Спаських