Ухвала

від 15.05.2012 по справі 22/137-05-3910

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення апеляційного провадження

"15" травня 2012 р. Справа № 22/137-05-3910

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Гладишевої Т.Я.,

Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання : Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.05.2012р.:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2, довіреність від 14.05.2012р.;

від відповідача за первісним позовом: не з'явилися ;

від третьої особи: не з'явилися;

від прокуратури: Лянна О.А., посвідчення;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

на рішення господарського суду Одеської області

від 04 травня 2005 року

по справі № 22/137-05-3910

за позовом : Малого приватного підприємства «Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс»

до відповідача: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонду державного майна України

за участю Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області

про визнання договору укладеним, визнання права власності

та за зустрічним позовом : Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

до відповідача: Малого приватного підприємства «Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс»

про визнання права власності визнання договору укладеним, визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.05.2005р. (з врахуванням ухвал господарського суду Одеської області про виправлення описки від 23.05.2005р. та 06.06.2005р.) по справі №22/137-05-3910 задоволено позов МПП «Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс»до ЗАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця»про визнання договору укладеним, визнання права власності: визнано дійсним договір купівлі-продажу від 29.08.2004р., укладений між МПП «»Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс»та ЗАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», визнано за МПП «Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс»право власності на 35 дерев'яних спальних корпусів, інвентарні номери -215-245 та 247-251, що складає 729/10000 частин санаторію «Затока»ДП «Санаторій «Затока»ЗАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», відповідача зобов'язано передати позивачу вказані 35 дерев'яних спальних корпусів, зобов'язано відповідача не перешкоджати позивачу у користуванні 35 дерев'яними спальними корпусами; зустрічний позов ЗАТ ЛОЗ профспілок України «Укрпрофоздоровниця»до МПП «Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс» про визнання права власності задовольнити частково: визнано право власності на наступне майно: прохідна (№1), прохідна (№180), павільйон чергового машиніста насосних споруд (№2), насосна (№3), насосна (№4), резервуар для води (№5), свердловина №5 (№7), свердловина №6 (№6), свердловина №7 (№253), спальний корпус 2-х поверховий (№10), альтанка металева (№11), туалет (№12, 19, 72, 117, 148, 179, 20, 115, 105, 252, 182), туалет-душеві (№246), столова літня (№183, 194), водоносна вежа б/н (№108), водонос, вежа (№109), гуртожиток (№ 15, 16, 17), лікувальний корпус (№18), будинок відпочинку (Київський) (№ 21-23), адміністративна будівля (№ 25-26), будинок гуртожитку (№24, 27), будинок гуртожитку двохповерховий (№28), будинок відпочинку (№№, 29-58, 63-71, 75-93, 95-104, 108-147, 149-178, 184-193, 195-214), склад для білизни (інвентарний номер 59), будинок гуртожитку у кількості 3 шт. (інвентарний номер 60-62), підсобне приміщення (інвентарний номер 94), відео павільйон (інвентарний номер 106), трансформаторна (інвентарний номер 107), дизельна (інвентарний номер 111), літній кінотеатр (інвентарний номер 112), бар (інвентарний номер 113), магазин (інвентарний номер 114), павільйон (телевізійна) (інвентарний номер 116), склад, котельня, душові (інвентарний номер 181), господарській блок (інвентарний номер 110), матеріальний склад (інвентарний номер 73), спортивний комплекс (без номера), кабельна лінія 10 КВ (без номера), кабельна лінія 0,4 КВ (без номера), повітряні ЛЕП 0,4 КВ (без номера), каналізація вигрібна №1 (без номера), каналізація вигрібна №2 (без номера), каналізація вигрібна №3 (без номера), каналізація вигрібна №4 (без номера), каналізація вигрібна №5 (без номера), каналізація вигрібна №6 (без номера), магістраль водопроводу (без номера), зовнішній водопровід (без номера), автостоянка (без номера), автомобільна дорога з під'їзними коліями (без номера), огородження металеве (без номера), танцмайданчик (без номера), благоустрій (без номера), дизель-генератор (без номера), , в інший частині зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2005р., прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів, мотивуючи це тим, що господарським судом порушено норми матеріального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. по справі №22/137-05-3910 прийнято апеляційну скаргу Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до провадження, при цьому до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Фонд державного майна України.

28.11.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від МПП «Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс»надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі, в якому МПП «Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс»просило призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання: «1)Чи існують фактично на даний момент 35 дерев'яних спальних корпусів, інвентарні номери 215-245 та 247-251, що складає 729/10000 частин санаторію «Затока»ДП «Санаторій «Затока»ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця»за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська? Якщо існують, яка дата їх спорудження? 2) Якщо зазначені 35 дерев'яних спальних корпусів на даний момент не існують, які будівлі, коли та з якими технічними характеристиками збудовано на їх місці?»проведення експертизи підприємство просило доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р. по справі №22/137-05-3910 призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Одеса вул. Ланжеронівська, 21), на вирішення якої поставлено питання: 1)Чи існують фактично на даний момент 35 дерев'яних спальних корпусів, інвентарні номери 215-245 та 247-251, що складає 729/10000 частин санаторію «Затока»ДП «Санаторій «Затока»ПрАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця»за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська? Якщо існують, яка дата їх спорудження? 2) Якщо зазначені 35 дерев'яних спальних корпусів на даний момент не існують, які будівлі, коли та з якими технічними характеристиками збудовано на їх місці?», провадження у справі №22/137-05-3910 зупинено до одержання господарським судом висновку судового експерта.

29.03.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок №108 від 23.03.2012р. судової будівельно-технічної експертизи по апеляційній скарзі заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2005р. по справі №22/137-05-3910, в якому вказано, що на даний момент не існують 35 дерев'яних спальних корпусів, 1970 та 1976 року будівництва. Також за результатами експертизи встановлено, що на території, де раніше існували 30 однотипних дерев'яних спальних корпусів (інвентарні номери 215-245), в 2010 році збудовано 31 котедж, а на території, де раніше існували 5 однотипних дерев'яних спальних корпусів (інвентарні номери 247-251), в 2010 році збудовано 3 котеджі.

13.04.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від МПП «Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс»надійшли письмові пояснення у справі, в яких останнє вказує на безпідставність та помилковість доводів апелянта стосовно права державної власності на майно ДП «Санаторій «Затока»ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», посилаючись при цьому на не подання апелянтом правовстановлювальних документів, які б в установленому законодавством України порядку підтверджували право державної власності на спірне майно, а також доказів на підтвердження того, що майно санаторію «Затока»входило до переліку майна, яке передавалось Міністерством охорони здоров'я УРСР українській республіканській раді профспілкових органів. Також майно санаторію «Затока»не могло входити до переліку майна, яке передавалось Міністерством охорони здоров'я УРСР українській республіканській раді профспілкових органів згідно вищевказаної постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. №606, адже останнє було споруджене лише в 1963 році, про що вказано в акті прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»від 24.01.1992р..

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2011р., 08.12.2011р., 17.04.2012р. та 08.05.2012р. зобов'язано Фонд державного майна України надати до суду докази, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, права власності держави на спірне нерухоме майно.

Між тим, Фондом державного майна України не надано доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, права власності держави на спірне нерухоме майно.

Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, заслухавши представників позивача за первісним позовом, прокуратури та третьої особи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов'язків держави в особі Фонду державного майна України, тому у заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області не виникало прав на подання апеляційної скарги в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, отже апеляційне провадження підлягає припиненню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, права власності держави на спірне нерухоме майно, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Зі змісту апеляційної скарги Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області вбачається, що право на подання скарги заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України пов'язує саме з порушенням оскаржуваним рішенням права державної власності на спірні 35 дерев'яних будиночків, які розташовані на території «Санаторію «Затока»за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.м.т. Затока, вул. Приморська. До висновку про належність спірного майна до державної власності скаржник дійшов, посилаючись на те, що санаторні заклади Одеської області, як і в інших областях України, відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», були передані зазначеним міністерством лише у відання Українській республіканській раді профспілкових органів, а рішення про передачу їх у власність не приймалося.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, права власності держави на спірне нерухоме майно, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 179 та 181 Цивільного кодексу України встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення

Частиною 1 ст. 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

За ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»встановлено, що інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

Разом з тим, ані Заступником Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області, ані Фондом державного майна України не було виконано вимог ухвал Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2011р., 08.12.2011р., 17.04.2012р. та 08.05.2012р., не надано правовстановлювальних документів або інших доказів на підтвердження права власності держави на спірне нерухоме майно, також не надано доказів того, що майно санаторію «Затока»входило до переліку майна, яке в 1960 році передавалось Міністерством охорони здоров'я УРСР Українській республіканській раді профспілкових органів.

Доводи скаржника та Фонду державного майна України стосовно державної власності на спірне нерухоме майно з посиланнями на його передання лише у відання, а не у власність Українській республіканській раді профспілкових органів на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР»не прийняті апеляційним господарським судом до уваги, оскільки згідно з актом прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»від 24.01.1992р., пансіонат «Затока»засновано лише в 1963 році, тобто після вказаної постанови.

Крім того, з висновку судової будівельно-технічної експертизи №108 від 23.03.2012р. вбачається, що 35 дерев'яних спальних корпусів, про які йдеться в апеляційній скарзі, були збудовані відповідачем за первісним позовом також після зазначеної вище постанови, а саме: в 1970 та 1976 роках, та на сьогоднішній день не існують.

Крім вищевказаного, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» від 04.03.1992р. №2164-ХІІ, було зобов'язано Кабінет Міністрів України до 15.031992р. визначити перелік об'єднань, підприємств, установ та організацій, які уклали майнові договори, пов'язані із зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, встановленого Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990р. «Про захист суверенних прав власності Української РСР», та вжити заходи щодо приведення зазначених договорів у відповідність із цим Законом.

Між тим, ні Федерація незалежних профспілок України, ні ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.

За таких обставин, на спірне майно не поширюється дія Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»від 10.09.1991р. №1540-ХІІ та постанов Верховної Ради України «Про майнові комплекси і фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»від 10.04.1992р. №2268-ХІІ та «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»від 04.02.1994р. №-XII.

Вищенаведеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, яка викладена в рішенні Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі №137/7, постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2009р. у справі №48/202-20/191 та постанові Вищого господарського суду України від 27.05.2010р. у справі № 2/89.

Відповідно до п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження .

Оскільки Заступником Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області та Фондом державного майна України не доведено належними доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, порушення господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення прав та охоронюваних законом інтересів Фонду державного майна України, та існування правового зв'язку між скаржником, Фондом державного майна України та сторонами у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність суб'єкту апеляційного оскарження в даному випадку, у зв'язку з чим апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2005р. по справі № 22/137-05-3910 в даному випадку підлягає на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Куруючись п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2005р. по справі № 22/137-05-3910.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.