Постанова

від 14.05.2012 по справі 27/370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 № 27/370

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Дімаковій Г.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №93/2012/02/13-9 від

13.02.2012 р.)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіеність №38 від 05.12.2011 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик - 10»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 27.03.2012 р.

у справі № 27/370 (суддя Дідиченко М.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик - 10»

про стягнення 60488,97 грн.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик - 10» про стягнення 94534,28 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 5169,04 грн. пені, 21629,12 грн. інфляційних втрат та 6892,72 грн. 3% річних.

06.12.2011 р. відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності та зменшення суми основної заборгованості на 49904,03 грн. відповідно до ст.ст. 253-255, 257, 267 ЦК України.

24.01.2012 р. позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог та припинення провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 67736,19 грн. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 26798,09 грн. основного боргу, 5169,04 грн. пені, 21629,12 грн. інфляційних втрат та 6892,72 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 р. у справі №27/370 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 26798,09 грн., 5169,04 грн. пені, 15499,60 грн. інфляційних втрат та 6892,72 грн. 3 % річних, 1220,00 грн. державного мита та 224,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та викласти резолютивну частину рішення у справі №27/370 в наступній редакції: «В позові Публічного акціонерного товариства «Київенерго» відмовити повністю».

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасоване.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Через відділ інформаційного забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення пені, в якому останній просив, при прийнятті рішення зменшити розмір пені.

Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, порадившись на місці, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.05.2001 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго»), за договором - енергопостачальна організація, та Житлово-будівельним кооперативом «Шовковик-10», за договором - абонент, було укладено договір № 1631241 на постачання теплової енергії у гарячій воді, (далі - договір). Предметом вказаного договору, відповідно до п. 1.1., є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах, згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно п. 2.3.1 договору, абонент зобов'язаний додержуватись кількісного споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків за теплову енергію визначений сторонами у додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. п. 2, 3 вказаного додатку, абонент щомісяця с 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення. Сплату за вказаними документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно п.п. 8.1, 8.4 договору, останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги за період з листопада 2008 року по вересень 2011 року на загальну суму 804268,41 грн., що підтверджується наданими ним обліковими картками (табуляграмами) за вказаний період.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за надані згідно договору послуги, позивач, з урахуванням часткових оплат відповідача, звернувся до суду першої інстанції з вимогами про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-10» боргу в сумі 94534,28 грн.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивач, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем основної заборгованості, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основну заборгованість за надані відповідно до договору послуги у розмірі 26798,09 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо оплати наданих позивачем комунальних послуг.

Відповідач стверджує, що ним було здійснено оплату на користь позивача в сумі 94287,52 грн., чим погашено основну заборгованість у повному обсязі. На підтвердження здійснення оплати відповідачем було долучено до матеріалів справи платіжне доручення № 124 від 28.10.2011 р., з призначенням платежу: за послуги з центрального постачання теплоенергії та гарячого водопостачання за 2011 рік.

Проте, як вбачається з наданої позивачем довідки про надходження коштів, останнім на погашення існуючого станом на вересень 2011 року боргу відповідача зарахована лише частина платежу у розмірі 67736, 19 грн. Решта сплаченої відповідачем суми (26551,33 грн.) була зарахована позивачем у погашення нарахованого у жовтні 2011 року платежу.

Позивач обгрунтовує свою позицію тим, що відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрована Міністерством юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник визначає повноту інформації з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідальність вимогам Інструкції лише за зовнішніми ознаками.

Отже, саме на відповідача покладається обов'язок визначати «призначення платежу» коштів, які надходять від населення, визначаючи період на який потрібно зарахувати кошти.

Оскільки, відповідачем у платіжному дорученні, на яке він посилається, не визначено конкретного періоду, на погашення якого перераховані кошти, то позивачем правомірно самостійно визначено період заборгованості та зараховані кошти на часткове погашення існуючого боргу.

Щодо доводів відповідача про те, що тарифи, які були використані позивачем для розрахунку вартості поставленої теплової енергії, є нечинними, оскільки розпорядження КМДА, якими були прийняті тарифи, не були в установленому порядку зареєстровані у Київському міському управлінні юстиції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг) віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Закони України «Про житлово-комунальні послуги», «Про місцеве самоврядування в Україні», а також Указ Президента України від 03.10.1992 р. 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Постанова Кабінету міністрів України від 28.12.1992 р. №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» не передбачають реєстрацію рішень органів місцевого самоврядування ( щодо затвердження тарифів).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що станом на день прийняття рішення по даній справі судом першої інстанції, розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими затверджені тарифи, на підставі яких позивачем здійснений розрахунок позовних вимог, не визнані судом нечинним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для незастосування вказаних тарифів відсутні.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до взаємовідносин, що склались між сторонами станом на жовтень 2008 року, відповідно до ст. 257 ЦК України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиню 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку основної заборгованості, станом на початок періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги, - заборгованість відповідача відсутня. Тобто твердження відповідача щодо включення позивачем до позовних вимог заборгованості за жовтень 2008 року є необгрунтованими.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відхилення заяви відповідача про застосування позовної давності на частину позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 49904, 03 грн.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 26798,09 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з січня 2009 року по вересень 2011 року у розмірі 21629,12 грн. та 3 % річних за період з грудня 2008 року по жовтень 2011 року у розмірі 6892,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період з грудня 2008 року по жовтень 2011 року є обгрунтованою, арифметично вірною та підлягає задоволенню у розмірі 6892,72 грн.

Відповідно до «Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р., сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця -червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 21629,12 грн., за період з січня 2009 року по вересень 2011 року, підлягають частковому задоволенню в сумі 15499,60 грн.

За порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати наданих послуг позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик-10» пені у розмірі 5169,04 грн. за період з травня 2011 року по жовтень 2011 року.

Згідно п. 3.5 додатку № 4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду абонентові нараховується пеня на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір встановленої сторонами пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, а відтак при розрахунку суми пені необхідно застосовувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5169,04 є обгрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Шовковик - 10» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2012 р. у справі №27/370 залишити без змін.

Справу №27/370 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.